Постанова № 37649177, 03.03.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 р. Справа № 804/2172/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представника позивача Вошколупа В.Г.

представника відповідача Колупаєва О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОКЛІНЕР" до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції у м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Міністрества доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000402204, 0000392204 від 23.01.2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОКЛІНЕР» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0000392204 від 23.01.2014 року, винесене Лівобережною об'єднаною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Міністерства доходів і зборів України, відповідно до якого, ТОВ «ДНІПРОКЛІНЕР» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 623 514,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0000402204 від 23.01.2014 року винесене Лівобережною об'єднаною додатковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Міністерства доходів і зборів України, відповідно до якого, ТОВ «ДНІПРОДЛІНЕР» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 6 328 грн., а також, накладено штрафні санкції в розмірі 3 164 грн.;

В обґрунтування своєї правової позиції, позивач посилається на те, що 28.01.2014 року ТОВ «ДНІПРОКЛІНЕР» отримало податкові повідомлення-рішення №№ 0000402204, 0000392204 від 23.01.2014 року, відповідно до яких, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 623 514,00 грн., збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 6 328 грн., а також, накладено санкції в розмірі 3 164 грн.

Позивач вважає, що дії відповідача вчинені при винесені податкових повідомлень-рішень спрямовані на порушення прав та охоронюваних Законом інтересів ТОВ «ДНІПРОКЛІНЕР», а також, порушують норми Податкового кодексу України.

Податкове повідомлення-рішення № 0000402204 від 23.01.2014р., відповідно до якого, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 623514 грн., було винесено на підставі акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо виявлених порушень № 2024/2204/37071009 від 27.12.2014 року, відповідно до якого, податкова дійшла висновку, що ТОВ «ДНІПРОДЛІНЕР» порушило пп. 4.6.7 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого, порушило п.п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, на підставі чого, до зменшення підлягає залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з ПДВ за листопад 2013 року у розмірі 623 514,00 грн. На думку податкової, ТОВ «ДНІПРОДЛІНЕР» мало відобразити залишок від'ємного значення в сумі 623 514,00 грн. в рядку 21.3 декларації з ПДВ за листопад 2013 року, оскільки, дана сума, є узгодженою, у відповідності із п. 56.18 Податкового кодексу України і права та обов'язки ТОВ «ДНІПРОКЛІНЕР» щодо використання цієї суми у наступних податкових періодах виникають, лише після набрання сили судовими рішеннями.

Також, відповідно до висновків акту, була збільшена сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 6 328,00 грн., оскільки, за показниками в декларації з ПДВ за період листопад 2013 року позитивне значення різниці між сумою податкового кредиту поточного звітного періоду склало 6 328,00 грн.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «ДНІПРОКЛІНЕР» за листопад 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.200.1., п. 200.2., п. 200.3., п. 200.4 «а», «б» Податкового кодексу України, до зменшення підлягає залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з ПДВ за листопад 2013 року по ТОВ "Дніпроклінер" у розмірі 623514,00 грн., та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на 6328,00 грн.

За результатами перевірки складено акт №2024/2204/37071009 від 27.12.2013 року на підставі якого, винесено податкові повідомлення-рішення №0000392204 від 23.01.2014 року та №0000402204 від 23.01.2014 року.

Суд вважає, що твердження представника відповідача про те, що неузгоджені суми ПДВ, відповідно до пп.4.6.7 п.4.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 25.11.2011р. № 1492, відображаються у рядку 21.3 декларації з ПДВ, є безпідставним.

Відповідно до пп. 4.6.7 п. 4 розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 25.11.2011р. N 1492, рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Результати попередніх позапланових перевірок, за результатами яких, були складені Акт від 30.09.2013 року № 710/2204/37071009, Акт від 29.10.2013 №1234/2204/37071009, Акт від 29.11.2013 №1667/2204/37071009 та на підставі яких, були винесені податкові повідомлення-рішення №0004702204, №0005132204, №0006152204 та №0006142204, як встановлено в судовому засіданні оскаржуються в судовому порядку, а отже, до набрання законної сили судовим рішенням немає правових підстав для проведення будь-яких коригувань в податковій звітності за результатами такої перевірки.

Позиція відповідача в даному випадку прямо суперечить роз'ясненню Державної податкової служби України щодо застосування пп. 4.6.7 п. 4 розділу IV Порядку, затвердженого наказом Мінфіну від 25.11.2011р. № 1492, яке міститься в Єдиній базі податкових знань на офіційному сайті Міндоходів, де зазначено:

- у разі, коли за результатами перевірки податковим органом встановлено перевищення задекларованого платником податку залишку від'ємного значення податкової декларації з ПДВ і виписано повідомлення-рішення за формою "В4" та якщо платником податку здійснювалось оскарження такого податкового повідомлення-рішення, яке після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження залишене "без змін", а скарга - "без задоволення", то сума завищеного залишку від'ємного значення зі знаком підлягає відображенню по картці особового рахунку платника податку протягом десяти календарних днів та по рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ звітного періоду, в якому закінчено процедуру оскарження".

Окрім того, жодною нормою Податкового кодексу, не заборонено відображати залишок від'ємного значення в рядку 24 декларації з ПДВ, в разі оскарження податкового повідомлення-рішення яким зменшено суму залишку від'ємного значення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Стосовно правомірності формування суми від'ємного значення з ПДВ, яка була відображена в декларації за листопад 2013 року, суд зазначає наступне.

05.07.2010 року між ТОВ «ДНІПРОКЛІНЕР» та ТОВ «Ліго-Ссрвіс» був укладений договір купівлі-продажу № 050710/Д-1, відповідно якого ТОВ «ДНПІРОКЛІНЕР» були придбані три дорожні пилососи загальною вартістю 3 909 000,00 грн., в тому числі ПДВ 651 500,00 грн. Машини були отримані ТОВ «ДНІПРОКЛІНЕР» 21.07.2010 року та 20.08.2010 року, згідно актів прийому-передачі до договору № 050710/Д-1. Оплата ТОВ «ДНІПРОКЛІНЕР» у сумі 3 909 000,00 грн. на користь ТОВ «Ліго-Сервіс» була здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 31 від 05.07.2010 року.

05.07.2010 року ТОВ «Ліго-Сервіс», була виписана податкова накладна № 37 від 05.07.2010 року на суму 3 909 000,00 грн.

На підставі ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у ТОВ «ДНІПРОКЛІНЕР» виникло право на податковий кредит в розмірі 651 500,00 грн., який був відображений в декларації з ПДВ за квітень 2011 року (на момент відображення податкового кредиту в силу вступив Податковий кодекс України).

05.07.2011 року ТОВ «ДНІПРОКЛІНЕР» придбало додаткове устаткування до дорожніх пилососів, а саме: поливомиюча МДК-1А, та на підставі виставленого рахунку СФ-0000095 від 04.07.2011 року сплатило на користь ТОВ «ЛІГО-СЕРВІС» 239 120,00 грн., в тому числі ПДВ 39 853,33 грн.

05.07.2011 року ТОВ «Ліго-Сервіс», була виписана податкова накладна №2 від 05.07.2011 року на суму 39 853,33 грн.

На підставі ст.198 Податкового кодексу України, у ТОВ «ДНІПРОКЛІНЕР» виникло право на податковий кредит в розмірі 39 853,00 грн., який був відображений в декларації з ПДВ за червень 2012 року.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого, регулювалися правові відносини з приводу формування від'ємного значення податку на додану вартість у липні-серпні 2008 року, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого, відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.«а» та п.п.«б» п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками, відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно п.п.7.7.3 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення, зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з вимогами п.п.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження, як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування, внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Суд зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить настання права на бюджетне відшкодування в залежність від того, коли (у якому періоді) утворилося від'ємне значення, а визначає, що суми податку на додану вартість повинні бути фактично сплачені в попередніх податкових періодах постачальникам товарів і не повинні брати участь раніше в розрахунку бюджетного відшкодування.

Навіть, якщо в ході перевірок буде встановлено заниження бюджетного відшкодування, то вказані суми повинні бути визначені самим податковим органом та їх відшкодування проводиться на підставі п.п.7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто, у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних податкових періодах.

Бюджетному відшкодуванню підлягає не сума податкового кредиту попереднього (місячного) звітного податкового періоду, а сума від'ємного значення, визначена відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно із п.п.15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Щодо правомірності відображеного ТОВ «Дніпроклінер» залишку від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в рядку 24 податкової декларації, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному - така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.200.3 Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 Кодексу встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг. Залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Жодних обмежень щодо врахування такого від'ємного значення протягом конкретних періодів не передбачено і при цьому, зазначено, що враховується податковий кредит, який сплачено у попередніх та звітному періодах.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до листа Державної податкової служби України від 12.01.2012 р. № 808/7/15-3417-16 «Щодо порядку відображення у податковій декларації з ПДВ залишку від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів» платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого, минуло 1095 днів, до повного його погашення.

З огляду на те, що ТОВ «Дніпроклінер» не подавало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, а нормами Податкового кодексу України жодних обмежень щодо врахування від'ємного значення протягом конкретних періодів не встановлено, ТОВ «Дніпроклінер» правомірно відобразило залишок від'ємного значення в рядку 24 податкової декларації з ПДВ за листопад 2013 року.

Крім того, суд зазначає, що представник відповідача не довів суду, на якій підставі головним державним податковим ревізор-інспектором відділу камеральних перевірок управління податкового аудиту Юрченко Юлією Анатолієвною було застосовано термін у 1095 днів, до податкового кредиту який було задекларовано підприємство у червні 2012 року в розмірі 33 453,00 грн., оскільки, термін на протязі якого, ТОВ «Дніпроклінер» має право відображати залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, спливає у липні 2014 року, оскільки, податкова накладна на підставі якої, податковий кредит в сумі 33 453,00 грн. була виписана підприємству 05.07.2011 року, що підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних до декларацій з ПДВ за червень 2012 року.

Згідно п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. А відповідно до п. 200.8 цієї статті, до декларації додається, також, розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Відповідно п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що позивач подавав до податкового органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, відображав про таке своє рішення у звітній декларації та складав розрахунок суми бюджетного відшкодування .

Як зазначалося вище, згідно п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, вказана норма може бути застосована лише до правовідносин, які складаються з приводу бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

В даному випадку, спірні правовідносини склались з приводу формування суми від'ємного значення з податку на додану вартість, що за змістом Податкового кодексу України, не є тотожними.

Таким чином, за нормами Податкового кодексу України, подання заяви про бюджетне відшкодування податку на додану вартість, як надмірно сплаченої до бюджету суми податку на додану вартість, є правом позивача, яким він може скористатися протягом встановленого у п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України періоду, а не його обов'язком.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати які, є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих представником позивача та представником відповідача доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд, згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 669,90 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв'язку з чим, стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "ДНІПРОКЛІНЕР" судовий збір в розмірі 669,90 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що ТОВ «Дніпроклінер» правомірно із дотриманням норм Податкового кодексу України відобразило в декларації з ПДВ за листопад 2013 року залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 630 341,00 грн.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОКЛІНЕР" до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції у м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Міністрества доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000402204, 0000392204 від 23.01.2014 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000392204 від 23.01.2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 623 514 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000402204 від 23.01.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість в сумі 6 328,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 3 164 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "ДНІПРОКЛІНЕР" судовий збір в розмірі 669,90 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Постанова не набрала законної сили 03.03.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник суддіІ.О. Лозицька І.О. Лозицька Ф.В. Рагімов