Ухвала суду № 37649072, 17.03.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/11996/13-ц Головуючий у І інстанції Журавський В.В.Провадження № 22-ц/780/1368/14 Доповідач у 2 інстанції ПриходькоКатегорія 26 17.03.2014

УХВАЛА

Іменем України

12 березня 2014 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Черепинець А.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на рішення Миронівського районного суду Київської області від 06 грудня 2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановила:

у серпні 2013 року представник позивача звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що 30 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № К2S4RX02380046, за умовами якого банк зобов»язався надати відповідачу кредитні кошти на придбання певного майна в сумі 2277 гривень, а відповідач зобов»язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти, виходячи зі ставки 12% в рік.

В порушення зобов»язань за договором станом на 16 травня 2013 року відповідач допустив заборгованість по сплаті кредиту в сумі 2 277 гривень, по сплаті відсотків за користування кредитом в сумі 10 890 гривень 62 копійки, заборгованість за комісіями в сумі 437 гривень 16 копійок, йому нарахована пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором в сумі 14 719 гривень 3 копійки, а також штрафи: фіксована частина - 500 гривень та процентна складова - 1 416 гривень 19 копійок. Просив стягнути з відповідача в примусовому порядку заборгованість за договором кредиту та понесені судові витрати.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 06 грудня 2013 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням представник ПАТ КБ «Приват Банк» подав апеляційну скаргу, в якій посилався на те, що рішення незаконне та винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив скасувати рішення Миронівського районного суду Київської області від 06 грудня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк».

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов»язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов»язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов»язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

30 жовтня 2006 року відповідач звернувся із заявою про надання кредитних коштів до ЗАТ КБ «Приват Банк», правонаступником якого являється позивач, того ж дня між ним та ЗАТ КБ «Приват Банк» укладено кредитний договір №К2S4RX02380046, предметом якого є надання споживчого кредиту строком на один рік.

Умови та порядок надання кредиту передбачені Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт).

Відповідно до Умов відповідач зобов'язаний був використати кредит на цілі, зазначені у заяві, погашати кредит у порядку та строки відповідно до заяви, сплатити відсотки за користування кредитом, сплатити банку винагороду у строки та розмірі згідно тарифів, заяви та умов, комісії. Порядок розрахунків визначений розділом 4 Умов.

Згідно з п.5.1 передбачена сплата пені в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні, за кожний день прострочки платежу. За п.5.3 при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов»язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов»язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень + 5 % від суми заборгованості.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов»язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов»язання передбачені статтею 611 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з Умовами надання споживчого кредиту банк надав відповідачу кредитні кошти на придбання майна (послуг) в сумі 2 277 гривень згідно з переліком, що зазначений у рахунку №ky01-01577 від 30 жовтня 2006 року.

Кредит в сумі 2 277 гривень був наданий відповідачу шляхом перерахування коштів на рахунок торгівельно-сервісного підприємства ТОВ «Карна». Вказані обставини підтверджуються рахунком №ky01-01577 від 30 жовтня 2006 року.

Відповідач отримав майно від постачальника ТОВ «Карна», про що свідчить видаткова накладна № ky01-1467 від 30 жовтня 2006 року, копія якої додана до матеріалів справи.

Встановлено, що з часу укладення договору відповідач не провів жодної оплати по кредиту.

Порушуючи зобов»язання за договором кредиту, станом на 16 травня 2013 року відповідач допустив заборгованість за кредитом в сумі 2 277 гривень, за відсотками за користування кредитом в сумі 10 890 гривень 62 копійки, по комісії в сумі 437 гривень 16 копійок, йому нарахована пеня у зв»язку з несвоєчасною сплатою кредиту та відсотків в сумі 14 719 гривень 3 копійки, а також штраф в сумі 500 гривень та 1 416 гривень 19 копійок. Загальна сума заборгованості за кредитним договором з врахуванням основного боргу та інших нарахувань складає 30 240 гривень.

Розрахунки позивача підтверджені розрахунком заборгованості, доданим до матеріалів справи.

Таким чином, відповідач допустив неналежне виконання умов, визначених змістом зобов»язання.

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.1 ст.257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з п.1 ч.2 ст.258 цього Кодексу позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За правилом ч.1 ст.264 цього Кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку.

Пунктом 3.3.3. Умов надання споживчого кредиту прописано право банку достроково витребувати всю суму заборгованості у випадку невиконання позичальником своїх обов'язків, а тому відрахування строку позовної давності за кредитом починається з часу, коли кредитор власне дізнався про припинення платежів і мав можливість скористатися цим правом.

Згідно з кредитним договором строки виконання зобов»язання (з 20 по 25 число кожного місяця) та зміст розрахунку заборгованості, початок перебігу строку позовної давності почався з 26 листопада 2006 року, коли відповідач допустив невиконання зобов»язань за договором, і до пред»явлення позову не переривався.

Позовна заява до суду була подана 29.08.2013 р., що підтверджено відміткою на реєстраційному штампі суду, на якому зазначено дату надходження матеріалу в суд згідно з журналом реєстрації вхідної кореспонденції.

Таким чином, згідно ч.1 ст.266 ЦК України, відповідно до якого зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (зокрема стягнення неустойки), позивач звернувся до суду з позовом після спливу встановлених законом строків позовної давності.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Згідно з п.31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз»яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв»язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що задоволенні позову відмовив з підстави спливу строків позовної давності.

Згідно з ч.1 ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту позовну давність за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, процентів за користування ним, пені, штрафу сторонам встановлено тривалістю п»ять років, що відповідає ч.1 ст.259 ЦК України.

Такі умови не є підставою для висновку, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права в межах погодженої сторонами позовної давності.

Також судом першої інстанції правильно встановлено, що не можливо стверджувати, що сторони досягли згоди та уклали договір в якому передбачили, що позовна давність, встановлена законом, збільшена за домовленістю сторін до 5 років, виходячи з наступного.

Така домовленість, встановлена Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), не може бути прийнята судом до уваги, оскільки позивачем не подано доказів про те, що саме із цими Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) був ознайомлений відповідач по справі.

Доводи апелянта в апеляційній скарзі про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються дослідженими належними та допустимими доказами по справі.

За таких обставин, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку відмовивши в задоволенні позову.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.

Керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» відхилити, рішення Миронівського районного суду Київської області від 06 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді