Ухвала суду № 37646752, 11.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 р.Справа № 816/5919/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2013р. по справі № 816/5919/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Не погодившись з даною постановою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги, а саме: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.06.2013 №0003251702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 27 740,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6 935,00 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що ним не було допущено порушень податкового законодавства, оскільки господарські операції з контрагентами мали реальний характер. Встановлені відповідачем розбіжності між сумами задекларованих податкових зобов'язань позивача та сумами задекларованого податкового кредиту контрагентами, спростовуються уточнюючими розрахунками податкових декларацій з ПДВ, поданих позивачем за перевіряємий період.

Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися про дату, місце та час розгляду справи.

Відповідно до положень ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) справа розглянута без участі представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що судовим розглядом підтверджені обставини встановлені перевіркою відповідача, отже оскаржуване податкове повідомлення - рішення є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 16.08.2007, замінено свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 28.07.2008 у зв'язку із зміною прізвища, імені, по батькові фізичної особи - підприємця та видано свідоцтво серії НОМЕР_4. Перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 17.08.2007 та є, зокрема, платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_3, виданого Кременчуцькою ОДПІ 03.10.2008, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії НОМЕР_5 (а.с. 90 том 1) основним видом економічної діяльності позивача є: 47.52 - роздрібна торгівля залізними виробами, будівельним матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

В період з 13.05.2013 по 23.05.2013 посадовими особами Кременчуцької ОДПІ відповідно до направлення від 08.05.2013 №2140/002140 та наказу від 26.04.2013 року №1603 було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012.

Перевіркою правильності визначення податкового кредиту за період з 01.04.2010 по 31.12.2012 встановлено зайве віднесення до складу податкового кредиту: сум ПДВ в розмірі 14159 грн. за листопад 2010 року, у зв'язку з придбанням товару від ФОП ОСОБА_2 (НОМЕР_2) на загальну суму 52953,30 грн., в т.ч. ПДВ - 8825,55 грн., ТОВ "Локомотив-Сервіс" (30385623) на загальну суму 15200,00 грн., в т. ч. ПДВ - 2533,33 грн. та ТОВ "Завод "Гранд" (350113762) на загальну суму 16801,14 грн., в т. ч. ПДВ - 2800,19 грн., які включено до реєстру придбаних податкових накладних та до додатку №5 декларації по податку на додану вартість за листопад 2010 року без підтвердження податковими накладними; суму ПДВ в розмірі 2174 грн. за листопад 2010 року у зв'язку з придбанням товару від ТОВ "СВ Індустрія" (363380861) на загальну суму 13045,08 грн., в т. ч. ПДВ - 2174,18 грн. на підставі податкової накладної №535 від 12.11.2010, яка двічі включена до реєстру придбаних податкових накладних; суми ПДВ в розмірі 2887 грн. за грудень 2010 року у зв'язку з придбанням товару від ПП "Керамейя" (34327895) на загальну суму 52953,30 грн., в т. ч. ПДВ - 2887,50 грн. на підставі податкової накладної №274 від 01.12.2010, яка двічі включена до реєстру придбаних податкових накладних; не проведено розрахунок корегування сум податкового кредиту з ПДВ до зменшення в розмірі 3520 грн. за грудень 2012 в зв'язку зі зміною вартісних (кількісних) показників за грудень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "АПБ-Цегла" (3588301), що підтверджується даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ в розрізі контрагентів. Контрагентом ТОВ "АПБ-Цегла" зменшено суду податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 за цей період на суму 3520,00 грн.

Перевіркою правильності визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по ПДВ за 2012 рік встановлено порушення, а саме: у листопаді 2012 року ФОП ОСОБА_1 було подано уточнюючий розрахунок від 13.11.2012 №90710881480 за червень 2012 року та скориговано безпідставно на зменшення обсяг поставки на суму 29998,80 грн., в т.ч. ПДВ - 4999,80 грн. по ТОВ "Ізумруд ЛТД" (13931059).

Згідно "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено розбіжність між сумою задекларованого податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 та сумою задекларованого податкового кредиту ТОВ "Ізумруд ЛТД".

За результатами проведеної перевірки, складений акт від 30.05.2013 № 4114/17.3-08/НОМЕР_1, яким зафіксовано, крім іншого, порушення п. 187.1 ст. 187, пп.192.1.1, п. 192.1 ст. 192, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.04.2010 по 31.12.2012 у розмірі 50858,00 грн., в т.ч. за листопад 2010 року в розмірі 16333,00 грн., за грудень 2010 року в розмірі 2887,00грн., лютий 2011 року в розмірі 1758 грн., травень 2012 року в розмірі 4720,00 грн., червень 2012 року в розмірі 5000,00 грн., липень 2012 року в розмірі 4160 грн., листопад 2012 року в розмірі 12480 грн., грудень 2012 року в розмірі 3520 грн.

На підставі акту перевірки, з урахуванням заперечень на акт позивача, Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 14.06.2013 №0003251702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 27 740,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6 935,00 грн.

Із даним податковим повідомленням - рішенням позивач не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у Полтавській області.

Рішенням ГУ Міндоходів у Полтавській області про результати розгляду скарги №273/м/16-31-10-03-06 від 30.08.2013, скаргу позивача на податкове повідомлення - рішення залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 14.06.2013 №0003251702 - без змін.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає наступне.

В 2010 році порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, надалі - Закон "Про ПДВ").

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України "Про ПДВ" встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З 01.01.2011 порядок обчислення і сплати податку на додану вартість врегульовано Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судовим розглядом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що необхідність збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2010 року в загальному розмірі 14 159 грн. відповідач пов'язує із зайвим віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту сум ПДВ, у зв'язку з придбанням товару від ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 52953,30 грн., в т.ч. ПДВ - 8825,55 грн., ТОВ "Локомотив-Сервіс" на загальну суму 15200,00 грн., в т. ч. ПДВ - 2533,33 грн. та ТОВ "Завод "Гранд" на загальну суму 16801,14 грн., в т. ч. ПДВ - 2800,19 грн., які включено до реєстру придбаних податкових накладних та до додатку №5 декларації по податку на додану вартість за листопад 2010 року без підтвердження податковими накладними.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на той факт, що після проведення перевірки, 07.11.2013, ним було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в серпні 2011 року (а.с. 143-152 том 2), яким було внесено зміни щодо року видачі податкової накладної №22 від 12.05.2010 по взаємовідносинам з ТОВ "Завод Гранд", податкової накладної №189 від 18.05.2010 по взаємовідносинам з ТОВ "Локомотив-Сервіс", податкових накладних за 2010 рік по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до вищевказаного уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в серпні 2011 року, наданого позивачем до матеріалів справи, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 самостійно виявлено помилки за звітний (податковий) період листопад 2010 року щодо періоду виписки податкових накладних по взаємовідносинам з ТОВ "Завод Гранд", ТОВ "Локомотив-Сервіс" та ФОП ОСОБА_2, а саме у травні 2009 року, травні 2010 року, однак, згідно додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року (т. 3 а.с. 26-29) позивачем сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з вказаними контрагентами у листопаді 2010 року. Про формування податкового кредиту за травень 2010 року з додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 не вбачається.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно не враховано дані уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, поданого в серпні 2011 року, так як він не містив виправлень тих даних, що містилися в додатку №5 до декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року.

Під час проведення перевірки та при поданні заперечень на акт перевірки, позивачем не було надано на адресу Кременчуцької ОДПІ документів, які б підтверджували дані поданих позивачем документів податкової звітності.

Відповідно до п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 44.6. Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Крім того, пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків-фізичної особи або посадової особи платника податків-юридичної особи. Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем не додано до заперечень на Акт перевірки до прийняття податкового повідомлення-рішення жодних підтверджуючих документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з поставки товару.

З огляду на вище викладене, колегія суддів зазначає, що неподання податковому органу під час проведення перевірки та під час подання заперечень на Акт перевірки саме оригіналів первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, в силу приписів підпункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, є достатньою підставою для висновку про відсутність таких документів у позивача на момент проведення перевірки та не підтвердження на момент перевірки правомірності формування ним податкових зобов'язань.

Таким чином, податковий орган правомірно встановив наявність порушень у господарській діяльності позивача на підставі наявних під час перевірки первинних документів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у переверіяємий період ФОП ОСОБА_1 донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 061 грн.

При цьому, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 сформовано податковий кредит: за листопад 2010 року на суму ПДВ в розмірі 2174 грн. у зв'язку з придбанням товару від ТОВ "СВ Індастрі" (363380861) на загальну суму 13045,08 грн., в т. ч. ПДВ - 2174,18 грн. на підставі податкової накладної №535 від 12.11.2010, яка двічі включена до реєстру отриманих податкових накладних; за грудень 2010 року на суму ПДВ в розмірі 2887 грн. у зв'язку з придбанням товару від ПП "Керамейя" (34327895) на загальну суму 52953,30 грн., в т. ч. ПДВ - 2887,50 грн. на підставі податкової накладної №274 від 01.12.2010, яка двічі включена до реєстру отриманих податкових накладних.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями реєстрів отриманих та виданих податкових накладних ПП "Керамейя" за грудень 2010 року та ТОВ "СВ Індастрі" за листопад 2010 року, податковими накладними та деклараціями з ПДВ за листопад - грудень 2010 року додатками №5.

Судовим розглядом, з пояснень представників позивача, що були надані в суді першої інстанції, встановлено, що подвійне включення вищевказаних податкових накладних, виписаних ТОВ "СВ Індастрі", дійсно існує, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок позивачем до звернення до суду подано не було. Згодом, представники позивача посилалися на той факт, що позивачем після проведення перевірки, 20.11.2013, було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2013 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в листопаді 2010 року (а.с. 4 -11 том 3), яким було зменшено обсяг постачання на 10870,83 грн., в т.ч. на суму ПДВ - 2 174,17 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "СВ Індастрі" та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2013 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в грудні 2010 року (а.с. 233 - 242 том 2), яким було зменшено обсяг постачання на 14437,50 грн., в т.ч. на суму ПДВ - 2887,50 грн. по взаємовідносинам з ПП "Керамейя". Крім того, стверджували, що ФОП ОСОБА_1 помилково в деклараціях з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року вказано про формування податкового кредиту від ТОВ "СВ Індастрі" на суму ПДВ 2174,17 грн та ПП "Керамейя" на суму ПДВ 2887,50 грн., оскільки у вказаному періоді на ці суми ПДВ, позивач мав господарські відносини з ФОП ОСОБА_3, згідно податкових накладних №206 від 30.11.2010, №207 від 30.11.2010 (т.2 а.с. 232, т. 3 а.с. 1).

На дані доводи позивач спирається також в обґрунтування поданої апеляційної скарги, з приводу чого колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Колегія суддів зазначає, що це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

Статтею 177 Податкового кодексу України встановлено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Тобто, даною нормою регламентовано порядок сплати податку з доходів фізичних осіб від здійснення ними підприємницької діяльності, а тому вимоги ст. 50 Податкового кодексу України в частині заборони платникам податку подавати уточнюючу податкову звітність не стосуються подання звітності фізичними особами - підприємцями по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, колегія прийшла до висновку, що позивачу під час проведення документальної планової перевірки заборонено подавати уточнюючу податкову звітність з ПДВ до поданих нею раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, крім звітності з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, який перевіряється контролюючим органом, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Судовим розглядом також встановлено, що позивачем під час перевірки та до заперечень на Акт перевірки до прийняття податкового повідомлення-рішення не додано жодних підтверджуючих документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з поставки товару від ФОП ОСОБА_3, згідно податкових накладних №206 від 30.11.2010, №207 від 30.11.2010, документів, які б підтверджували дані поданих позивачем документів податкової звітності.

Таким чином, визначення відповідачем в цій частині суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в розмірі 5 061 грн. є обґрунтованим.

Щодо взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ "Ізумруд ЛТД", колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем було скориговано податкові зобов'язання та податковий кредит в бік зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 4999,80 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Ізумруд ЛТД".

Так, у листопаді 2012 року ФОП ОСОБА_1 було подано уточнюючий розрахунок коригування сум податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість від 13.11.2012 №9071157977, яким скориговано на зменшення обсяг поставки (робіт, послуг) по ТОВ "Ізумруд ЛТД" за червень 2012 року на суму 24999 грн., в т.ч. ПДВ - 4999,80 грн. (т. 3 а.с. 49).

Разом з тим, до перевірки та на вимогу суду до матеріалів справи, позивачем не надано підтверджуючих документів стосовно підтвердження наявності обставин, що стали підставою для зменшення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість по правовіднросинах із ТОВ "Ізумруд ЛТД", не надано доказів факту здійснення господарських операцій з поставки чи повернення товарів (робіт, послуг) позивачем на користь ТОВ "Ізумруд ЛТД", а саме: договорів, податкових та видаткових накладених, а також платіжних документів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно зроблено висновок про неправомірність формування позивачем податку на додану вартість у червні 2012 в розмірі 4999,80 грн.

Що стосується завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2012 року у розмірі 3520 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "АПБ "Цегла", слід зазначити.

Відповідно положень пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "АПБ "Цегла" видано позивачу розрахунки коригування сум ПДВ, а саме: №4 від 03.12.2012 на податкову накладну №59 від 28.06.2012 на суму 4160 грн., №5 від 04.12.2012 на податкову накладну №14 від 07.08.2012 на суму 4160 грн., №6 від 05.12.2012 на податкову накладну №15 від 07.08.2012 на суму 4160 грн., №7 від 05.12.2012 на податкову накладну №31 від 14.08.2012 на суму 4160 грн.

Згідно додатку №1 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року від 17.01.2013 (т.3 а.с.52-56) позивачем здійснено коригування податкового кредиту на зменшення обсягу придбання товарів (послуг) по розрахунках коригування сум ПДВ, а саме: №4 від 03.12.2012 на податкову накладну №59 від 28.06.2012 на суму 4160 грн., №5 від 04.12.2012 на податкову накладну №14 від 07.08.2012 на суму 4160 грн. по ОСОБА_4

В ході проведення перевірки Кременчуцькою ОДПІ встановлено, що згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ в розрізі контрагентів за грудень 2012 року, контрагентом ТОВ "АПБ-Цегла" зменшено суду податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 за цей період на суму 3520,00 грн.

Відповідно до п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 44.6. Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Як встановлено судовим розглядом, до перевірки та до матеріалів справи, позивачем не надано підтверджуючих документів стосовно підтвердження факту коригування ФОП ОСОБА_1 податку на додану вартість на зменшення суми податкового кредиту з поставки товару, надання послуг, виконання робіт контрагентом ТОВ "АПБ-Цегла", як не проведено на момент проведення перевірки розрахунку коригування сум податкового кредиту з податку на додану вартість до зменшення в розмірі 3520 грн. за грудень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "АПБ-Цегла".

Досліджуючи питання застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25 відсотків від суми нарахованого грошового зобов'язання, колегія суддів зазначає.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6935 грн., тобто у розмірі 25 відсотків від суми нарахованого грошового зобов'язання.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає такими що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2013р. по справі № 816/5919/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Любчич Л.В.Судді Сіренко О.І. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 17.03.2014 р.