Постанова № 37644689, 12.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2014 р. Справа№ 911/2366/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Зеленіна В.О.

Шевченка Е.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Лихольота А.В. - довіреність №0801/14-01 від 08.01.2014;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А 2167 Міністерства оборони України

на рішення господарського суду Київської області від 08.08.2013

у справі №911/2366/13 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс"

до Військової частини А 2167 Міністерства оборони України

про стягнення 167 793,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 08.08.2013, повний текст якого складено 13.08.2013, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" задоволено, а саме, стягнуто з Військової частини А 2167 Міністерства оборони України 167 793,12 грн. основної заборгованості та 3 355,87 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтоване тим, що відповідачем неналежно виконані договірні зобов'язань зі здійснення розрахунку за послуги, що отримані відповідно до договору на виконання послуг з прання білизни від 23.02.2012 № 9, укладеного між позивачем та Військовою частиною А 1552, правонаступником якої, є відповідач Військова частина А 2167.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення:

- не враховано, що оплату наданих позивачем послуг відповдіачем здійснено не було, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування;

- заборгованість за договором на виконання послуг з прання білизни від № 9 від 23.02.2012 на суму 167 793,12 грн. не передавалась йому, як правонаступнику, Військової частини А1552, за актом прийому-передачі дебіторської та кредиторської заборгованості, а тому, відповідач не являється правонаступником Військової частини А 1552 у спірних правовідносинах;

- що заборгованість, яку просить стягнути позивач перевищує ціну договору, яка відповідно до пункту 2.1. договору складає 82 500,00 грн.;

- що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять реквізитів договору.

Згідно розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 апеляційну скаргу Військової частини А 2167 Міністерства оборони України на рішення господарського суду Київської області від 08.08.2013 у справі № 911/2366/13 передано для розгляду головуючому судді Станіку С.Р.

Згідно розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 для розгляду апеляційної скарги Військової частини А 2167 Міністерства оборони України на рішення господарського суду Київської області від 08.08.2013 у справі № 911/2366/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 Військовій частині А 2167 Міністерства оборони України поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 08.08.2013 по справі №911/2366/13, апеляційну скаргу прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи №911/2366/13 призначено на 12.03.2014.

В судовому засіданні 12.03.2014 представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач своїх представників в судове засідання 12.03.2014 не направив, однак, через відділ документообігу Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява з проханням розглядати справу у відсутність представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає зміні за наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 23.02.2012 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс", як виконавцем, та Військовою частиною А 1552, правонаступником якої є відповідач Військова частина А 2167, як замовником, укладено договір на виконання послуг з прання білизни від № 9, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги по обробці білизни відповідно до вимог договору, а відповідач зобов'язався оплатити надані позивачем послуги в строки і на умовах встановлених договором.

Згідно з п. 2.1. договору, загальна вартість послуг за договором на момент його укладання складає 82 500,00 грн. Остаточна вартість послуг за договором та розмір суми, яку повинен сплатити відповідач, визначається актами здачі-прийняття робіт (п.2.3). На виконання умов договору відповдіач здійснює оплату протягом 10 банківських днів з моменту підписання актів здачі-прийняття робіт (п. 2.4).

Відповдіно до п. 4.2.9. договору, підписаний відповдіачем і позивачем акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та пред'явлений позитвачем відповідачу рахунок на здійснення оплати ціни договору є підставою для оплати наданих послуг та відсутність будь-яких претензій відносно обробки білизни позивачем.

У пункті 6.1. договору погоджено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 08.06.2012 № ОУ-0001720 на суму 133 127,28 грн., від 22.06.2012 № ОУ-0001963 на суму 11 769,12 грн., від 20.07.2012 № ОУ-0002050 на суму 22 896,72 грн., підписаних без будь-яких зауважень та заперечень представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб, позивач надав відповідачу послуги, а відповідач вказані послуги прийняв загалом на суму 167 793,12 грн.

Однак, як зазначав позивач у позові, відповідач, всупереч п. 1.1 договору, свої зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг на суму 167 793,12 грн. - не виконав, їх оплату у встановлений п. 2.4 договору строк - не здійснив, а тому у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 167 793,12 грн.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодекс України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що на виконання умов договору № 9 від 23.02.2012, укладеного між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс", як виконавцем, та Військовою частиною А 1552, правонаступником якої є відповідач Військова частина А 2167, як замовником, позивачем надано а відповідачем прийнято послуги на суму 167 793,12 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 08.06.2012 № ОУ-0001720 на суму 133 127,28 грн., від 22.06.2012 № ОУ-0001963 на суму 11 769,12 грн., від 20.07.2012 № ОУ-0002050 на суму 22 896,72 грн., підписаних без будь-яких зауважень та заперечень представниками позивача та відповідача, та скріплені печатками юридичних осіб. Однак, відповідач, в порушення взятих на себе за договором зобов'язань щодо оплати наданих послуг, надані позивачем послуги у встановлений п. 2.4 договору строк (протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) - не оплатив, в результаті чого у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 167 793,12 грн.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що оплату наданих позивачем послуг ним здійснено не було, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, якою встановлено, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004) встановлено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що така обставина, як відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг за договором на виконання послуг з прання білизни від № 9 від 23.02.2012, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що заборгованість за договором на виконання послуг з прання білизни від № 9 від 23.02.2012 на суму 167 793,12 грн. не передавалась йому, як правонаступнику, Військової частини А 1552, за актом прийому-передачі дебіторської та кредиторської заборгованості, а тому відповідач не являється правонаступником Військової частини А 1552 у спірних правовідносинах є безпідставними та судом відхиляються, оскільки, згідно з Директивою Міністерства оборони України від 27.02.2012 № Д-322/1/01 Військова частина А 2167 є правонаступником розформованої у 2012 році Військової частини А 1552 (лист Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України №322/1/4390 від 07.08.2013, лист Департаменту правового забезпечення Міністерства оборони України №287/3/1933 від 07.08.2013), а наданий відповідачем акт прийому - передачі дебіторської та кредиторської заборгованості, є доказом передання Військовою частиною А 1552 та прийняття Військовою частиною А 2167, вказаних в цьому акті кредиторських та дебіторських заборгованостей, однак зазначений акт не є підтвердженням того, що Військова частина А 2167 є правонаступником виключно зобов'язань, зазначених в цьому акті та не є правонаступником зобов`язань за договором № 9 від 23.02.2012 на суму 167 793,12 грн.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що заборгованість, яку просить стягнути позивач перевищує ціну договору, яка відповідно до пункту 2.1. договору складає 82 500,00 грн., є безпідставними та спростовуються пунктом 2.3 договору, яким визначено, що остаточна вартість послуг за договором та розмір суми, яку повинен сплатити відповідач, визначається актами здачі-прийняття робіт і у відповідності до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 08.06.2012 № ОУ-0001720, від 22.06.2012 № ОУ-0001963, від 20.07.2012 № ОУ-0002050 становить 167 793,12 грн.

Також відповідачем в апеляційній скарзі зазначається, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 08.06.2012 № ОУ-0001720, від 22.06.2012 № ОУ-0001963, від 20.07.2012 № ОУ-0002050 не містять реквізитів договору, однак, такі твердження не спростовують факту наявності грошових зобов'язань перед позивачем у вказаних в актах розмірах, строк виконання яких настав у відповідності до п. 2.4 договру, а твердження позивача про відсутність між сторонами інших правовідносин, ніж за договором, не заперечені поданими суду доказами.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи Військової частини А 2167, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта - Військову частину А 2167 .

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини А 2167 на рішення господарського суду Київської області від 08.08.2013 у справі № 911/2366/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 08.08.2013 у справі № 911/2366/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/2366/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді В.О. Зеленін

Е.О. Шевченко