Постанова № 37644055, 12.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 березня 2014 року 14:31 № 826/2099/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засіданні Паньків В.В. розглянувши матеріали справи та клопотання

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євроконсалтсервісгруп"доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпроскасування податкових повідомлень-рішеньза участю представників сторін:

від позивача: Пліщук Л.І., Семенюк А.В.

від відповідача: Диба Ю.Д.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12.03.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконсалтсервісгруп", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Євроконсалтсервісгруп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Кінгдом трейдінг компані» і ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва»; визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.02.2014 №18828552208 та № 18928552208.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що операції по взаємовідносинах між Позивачем та його контрагентом не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Євроконсалтсервісгруп» з питань питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Кінгдом трейдінг компані», ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва» за період з 01.01.2010 р. по 30.12.2012 р. За результатами перевірки складено акт від 04.028.2014 р. за №107/26-55-22-08/34614022 (надалі по тексту Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено наступні порушення вимог законодавства: ст. 134, пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за №2755-V1 (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Євроконсалтсервісгруп» занижено податок на прибуток за 2012 рік всього у сумі 1 229 542,00 грн., в тому числі: за 2010 рік у сумі 1 084 018,00 грн., за II квартал 2011 року у сумі 50 423.00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 201 1 року у сумі 197 390,00 грн. та п.185.1 ст.185, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за №2755-VІ (із змінами та доповненнями), і в результаті чого ТОВ «Євроконсалтсервісгруп» занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (ряд.25 Декларацій) всього у сумі 1 038 858,00 грн., в тому числі: за серпень 2010 року на загальну суму 160 540,00 грн.: за вересень 2010 року па загальну суму - 90 480,00 грн.: за грудень 2010 року на загальну суму - 616 195,00 грн.; за червень 2011 року на загальну суму 79930,00 грн.; за липень 2011 року на загальну суму - 1 840,00 грн.; за вересень 2011 року на загальну суму 89 873,00 грн.

Податковим органом Листом від 05.02.2014 за №3331/10/26-55-22-08-10 повідомила Позивача, що Податковим органом було допущено технічні помилки в Акті перевірки та встановлено порушення: п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року за №334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та ст. 134. пп. 138.1.1 п.138.1. п. 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТOB «Євроконсалтсервісгруп» занижено податок на прибуток всього у сумі 1 281 408,00 грн., в тому числі: за 2010 рік у сумі 1 084 018,00 грн., за 11 квартал 2011 року у сумі 50 423,00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року у сумі 197 390,00 грн. та пп.7.2.3, п.п.7.2.б п.7.2. пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від03 квітня 1997 року за №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п. 185.1 ст. 185. п.198.1. п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за .N2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого 'ГОВ «Євроконсалтсервісгруп» занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (ряд.25 Декларацій) всього у сумі 1 038 858,00 грн., в тому числі: за серпень 2010 року на загальну суму160 540.00 грн.; за вересень 2010 року на загальну суму - 90 480,00 грн.; за грудень 2010 року на загальну суму - 616195,00 грн.; за червень 2011 року на загальну суму - 79930.00 грн.: за липень2011 року на загальну суму - 1 840,00 грн.; за вересень 2011 року на загальну суму - 89 873,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 18928552208 від 08.02.2014 р., яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 217 501 грн., в тому числі за основним платежем + 171643,00 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією 45858 грн. та № 18828552208 від 08.02.2014 р., донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 552 413,00 грн., в тому числі за основним платежем +1 281 408,00 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією 271 005,00 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ «Кінгдом Трейдінг Компані» (Продавець), з іншої сторони, було укладено ряд Договорів купівлі-продажу товару: №02/08-101 купівлі-продажу товару від 02.08.2010 року, Постачальник зобов'язується вчасно поставити і передати Покупцю: фарбу розміточну «Польрефлекс» - 150 (сто п'ятдесят) тон за ціною 31,8 тис. за 1 тонну; розчинник для фарби «Польрефлекс» - 3 (три) тонни за ціною 9,6 тис. за 1 тонну; скляні кульки імпортні - 50 (п'ятдесят) тон за ціною 12,6 тис. за 1 тонну на загальна сума цього Договору складає 5 428 800,00 грн. (П'ять мільйонів чотириста двадцять вісім тисяч вісімсот гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ - 904 800,00 грн.; №03/08-10 від 02.08.2010 року, Постачальник зобов'язується вчасно поставити і передати Покупцю: фарбу розміточну «Польрефлекс» - 150 (сто п'ятдесят) тон за ціною 31,8 тис. за 1 тонну; розчинник для фарби «Польрефлекс» - 3 (три) тонни за ціною 9,6 тис. за 1 тонну; скляні кульки імпортні - 50 (п'ятдесят) тон за ціною 12,6 тис. за 1 тонну, загальна сума цього Договору складає 5 428 800,00 грн. (П'ять мільйонів чотириста двадцять вісім тисяч вісімсот гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ - 904 800,00 грн.; №01/11-10 від 01.11.2010 р., Постачальник зобов'язується вчасно поставити і передати Покупцю: Розчинник - 450 (чотириста п'ятдесят) літрів за ціною 10,2 грн. за 1 літру; Затверджувач для холодного пластика - 80 (вісімдесят) кілограм за ціною 180,0 грн. за 1 кілограм на загальну сума цього Договору складає 18 990,00 грн. (Вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ - 3 165,00 грн.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується: рахунками фактурами: № 20801 від 02.08.2010р., № 050801 від 05.08.2010р., № 160801 від 16.08.10р., № 10910 від 01.09.2010 р., № 30902 від 03.09.2010 р., № 90910 від 09.09.2010 р., № 150910 від 15.09.2010 р., № 230910 від 23.09.2010 р., № 11001 від 01.10.2010 р., № 11101 від 01.11.2010 р.; видатковими накладними: № 20801 від 02.08.2010 р., № 50801 від 05.08.2010 р., № 160801 від 16.08.10 р., № 10910 від 01.09.2010 р., № 30902 від 03.09.2010 р., № 90910 від 09.09.2010 р., № 150910 від 15.09.2010 р., № 230910 від 23.09.2010 р., № 11001 від 01.10.2010 р., № 11101 від 01.11.2010 р.; податковими накладними: № 20801 від 02.08.2010 р., № 50801 від 05.08.2010 р., № 160801 від 16.08.10 р., № 10910 від 01.09.2010 р., № 30902 від 03.09.2010 р., № 90910 від 09.09.2010 р., № 150910 від 15.09.2010 р., № 230910 від 23.09.2010 р., № 11001 від 01.10.2010 р., № 11101 від 01.11.2010 р., платіжними дорученнями (оригінали були дослідженні в судовому засіданні, а копії залучені до матеріалів справи).

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться докази отримання товару та зберігання, що підтверджується наступними документами: договором оренди виробничо-технічного приміщення від 02.04.2010, на територію якого постачались придбані товари; картками складського обліку матеріалів, які підтверджують прихід і розхід товарно-матеріальних цінностей; накладними на передачу матеріалів у виробництво.

Крім того, між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва» (Продавець), з іншої сторони, було укладено Договір № 28/04-11від 28.04.2011 року.

У відповідно до умов Договору №28/04-11 Постачальник зобов'язується вчасно поставити і передати Покупцю: Фарба ПФ - 10000 кілограм за ціною 22,08 грн. за 1 кг.; Розчинник - 300 літрів за ціною 13,8 грн. за 1 літру; Покупець зобов'язується прийняти цей Товар і своєчасно провести його оплату відповідно до п. п.3.1 цього Договору. Загальна сума цього Договору складає 224 940,00 грн. (Двісті двадцять чотири тисячі дев'ятсот сорок гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ - 37 490.00 грн.

Зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується: рахунками фактурами: № 280401 від 28.04.2011 р., № 40501 від 04.05.2011 р., № 300501 від 30.05.11 р., № 10601 від 01.06.2011 р., № 270701 від 27.07.2011 р., № 80801 від 08.08.2011 р., № 150801 від 15.08.2011 р., № 310802 від 31.08.11 р., № 60901 від 06.09.2011 р., № 60902 від 06.09.2011 р.; видатковими накладними: № 280401 від 28.04.2011 р., № 40501 від 04.05.2011 р., № 300501 від 30.05.11 р., № 10601 від 01.06.2011 р., № 270701 від 27.07.2011 р., № 80801 від 08.08.2011 р., № 150801 від 15.08.2011 р., № 310802 від 31.08.11 р., № 60901 від 06.09.2011 р., № 60902 від 06.09.2011 р.; податковими накладними: № 280401 від 28.04.2011 р., № 40501 від 04.05.2011 р., № 300501 від 30.05.11 р., № 10601 від 01.06.2011 р., № 270701 від 27.07.2011 р., № 80801 від 08.08.2011 р., № 150801 від 15.08.2011 р., № 310802 від 31.08.2011 р., № 60901 від 06.09.2011 р., № 60902 від 06.09.2011 р.; товарно-транспортними накладними; договором оренди виробничо-технічного приміщення від 02.04.2010р., на територію якого постачались придбані товари; картками складського обліку матеріалів, які підтверджують прихід і розхід товарно-матеріальних цінностей; накладними на передачу матеріалів у виробництво; платіжними дорученнями (оригінали були дослідженні в судовому засіданні, а копії залучені до матеріалів справи).

В матеріалах справи містяться договори, первинна документація у відповідності до яких Позивач придбав товар, що в свою чергу свідчить про те, що вищезазначені Договори були укладенні у відповідності до законодавства.

Також, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться докази того, що отриманий товар був в подальшому використовувався у межах господарської діяльності Позивача під час виконання підрядних робіт (поточний ремонт автомобільних доріг державного значення, послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг), що підтверджується: договорами №14 від 13.05.2010р., № 19 від 25.06.2010р., укладеним зі Службою автомобільних доріг в Хмельницькій області; договорами № 1 ЕК-10 від 29.04.2010р., № 1 ЄКСГ/11 від 24.02.2011р., укладеними зі Службою автомобільних доріг у Херсонській області; договором № Є1 від 26.07.2010р., укладеним з ДП «Харківський облавтодор»; актами виконаних робіт КБ2 за відповідні періоди; підсумковими відомостями, згідно з якими товариством використовувались під час виконання робіт фарба та скляні кульки; договором № 01/07 від 01.07.2011р., укладеним з філією «Нововодолазьке ДЕП; актами виконаних робіт КБ2 за відповідні періоди; підсумковими відомостями, згідно з якими товариством використовувались під час виконання робіт фарба та скляні кульки; видатковими накладними; податковими накладними; товарно-транспортними накладними та іншими договорами про надання послуг.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо несплати податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагенти Позивача були ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даних контрагентів під час укладання та виконання договорів.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Суд звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З врахування викладених норм права Суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржені договори сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно п.п.5.2.1, п.5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Згідно з п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст.7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, контрагенти позивача та Позивач, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платником податку на додану вартість, свідоцтва ПДВ не були анульовані.

Податкове законодавство не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податків, як припущення контролюючого органу щодо ознак фіктивності правочинів або існування тверджень податкового органу щодо нікчемності правочинів, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого Позивача та контрагента за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договір, укладений позивачем з даним товариством до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Суд не бере до уваги Ухвалу Подільського районного суду м. Києва по справі №758/8076/13-к від 02.08.2013 р., оскільки даною ухвалою було передано на поруки фізичних осіб (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7) та в судовому засіданні було розгляну клопотання про передання на поруки даних фізичних осіб.

В вищезазначеній Ухвалі суду не було встановлено винними фізичних осіб (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7) в частині щодо укладання угод, які суперечать вимогам законодавства.

Суд звертає увагу, що Ухвала Подільського районного суду м. Києва по справі №758/8076/13-к від 02.08.2013 р. про передання на поруки фізичних осіб (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7) не є вироком суду, яким встановлено винних даних осіб у скоєнні злочину.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладені з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договірні взаємовідносини були укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

У відповідності до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (який набрав чинності в цій частині з 01 квітня 2011 року та діяв в період взаємовідносин позивача з контрагентами) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

При цьому, підпунктом є) підпункту 138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

У відповідності до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Визначення терміну «господарська діяльність» міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин). Так, згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договірні взаємовідносини були укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

На момент укладення договорів, складання актів приймання виконаних робіт (наданих послуг) та податкових накладних, контрагенти Позивача, як юридичні особи не було припинено, ліквідовано.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно позивача чи його контрагентів, а саме, відносно посадових осіб цих суб'єктів господарювання, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, податковим органом надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року по справі 2а-15590/12/2670; Ухвалі ВАСУ від 15 жовтня 2013 року К/800/11789/13; Ухвалах ВАСУ: від 05 червня 2013 року К/9991/58219/12; від 22 жовтня 2012 р. К/9991/52018/12; від 01 жовтня 2012 р. К/9991/42373/12, від 16 жовтня 2013 р. К/800/45872/13, від 30 жовтня 2013 р. К-40444/10.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Євроконсалтсервісгруп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Кінгдом трейдінг компані» і ТОВ Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва».

3. Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.02.2014 № 18828552208 та № 18928552208.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук