Постанова № 37640078, 04.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-8291/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Софтлайн-ІТ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Софтлайн-ІТ» до Державної податкової інспекції Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року закрите акціонерне товариство «Софтлайн», в подальшому замінене на товариство з обмеженою відповідальністю «Софтлай-ІТ» (далі - Позивач, ТОВ «Софтлайн-ІТ») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, в подальшому замінене на Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Дніпровському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2010 року №0000892302/0 та №0000902302/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Спам-Груп», ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та ТОВ «Ламерік Україна», внаслідок чого сумнівною є правомірність включення Позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми коштів, сплаченої за результатами господарської діяльності з вказаними контрагентами. Крім того, суд підкреслив той факт, що контрагенти Позивача мають ознаки фіктивності, що, у свою чергу, ставить під сумнів реальність господарських правовідносин.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимог останньої задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у листопаді 2010 року посадовими особами ДПІ у Дніпровському районі було проведено невиїзну документальну перевірку ЗАТ «Софтлайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Спам-Груп», ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та ТОВ «Ламерік Україна» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 032 910,00 грн.; пп. пп. 7.2.3, 7.2.4, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим Позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 734 439,00 грн.. Результати перевірки зафіксовані в акті від 17.11.2010 року №5217/23-222-23721848. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 03.12.2010 року винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0000892302/0, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 006 093,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 1 032 910,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 973 183,00 грн.); №0000902302/0, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 101 659,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 734 439,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 367 220,00 грн.).

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо нікчемності укладених між ТОВ «Софтлайн-ІТ» та ТОВ «Спам-Груп», ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та ТОВ «Ламерік Україна» правочинів, а також на підставі того, що у контрагентів Позивача були відсутні матеріально-технічні можливості виконати договірні зобов'язання, а матеріали справи містять докази фіктивності зазначеного контрагента, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань. З огляду на вищевикладене Окружний адміністративний суд м. Києва з огляду на положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», прийшов до висновку, що формування валових витрат підприємства та податкового кредиту за нікчемними правочинами за правилами податкового законодавства відбуватися не може, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про реальність укладених між Позивачем та ТОВ «Спам-Груп», ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та ТОВ «Ламерік Україна» договорів, суд першої інстанції встановив наступне.

У липні 2008 року між Позивачем (Замовник) та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (Виконавець) були укладені договори на виконання супроводжувальних робіт з передачі оптичних волокон від 25.07.2008 року №91, №92, 93, за умовами яких Замовник доручає та оплачує, а Виконавець приймає на суму виконання супроводжувальних робіт з передачі оптичних волокон та визначених ділянках траси.

Факт виконання зазначених договорів, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи: актами здачі-приймання робіт та послуг (а.с. 155, 160, 165), банківською випискою (а.с. 168), витягу з реєстру податкових накладних (а.с. 166).

Водночас, всупереч вимог п.п. 4.1.2 - 4.2.2 зазначених договорів ТОВ «Софтлайн-ІТ» не надано доказів призначення осіб, відповідальних за виконання робіт, а також не надано інформацію для постановки задач і виконання робіт за вказаними договорами. Крім того, всупереч вимогам до первинної документації акти здачі-приймання робіт та послуг не містять розшифровки таких робіт та послуг.

Крім іншого, у січні 2009 року між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Спам-Груп» (Виконавець) були укладені договори на надання послуг з удосконалення програмних модулів від 16.01.2009 року №72, на надання послуг з розробки програмних модулів від 16.01.2009 року №73, від 01.03.2009 року №85, від 02.07.2009 року №105.

Факт виконання зазначених договорів, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 173, 179, 185, 186, 191), рахунками-фактурами (а.с. 174, 180), банківською випискою (а.с. 194), витягу з реєстру податкових накладних (а.с. 192).

Водночас, всупереч вимог п.п. 4.1.2 - 4.2.2 зазначених договорів ТОВ «Софтлайн-ІТ» не надано доказів призначення осіб, відповідальних за виконання робіт, а також не надано інформацію для постановки задач і виконання робіт за вказаними договорами. Крім того, всупереч вимогам до первинної документації акти здачі-приймання робіт та послуг не містять розшифровки таких робіт та послуг.

Реальність господарських відносин з ТОВ «Ламерік Україна», на думку Апелянта, підтверджується наявними у матеріалах справи: реєстром податкових накладних (а.с. 196), банківською випискою (а.с. 198). Жодних інших документів на підтвердження господарських правовідносин з ТОВ «Ламерік Україна» Позивачем надано не було.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За наведеного випливає, що обов'язковою умовою для надання певним документам юридичної сили первинних документів є їх відповідність вимогам, зокрема, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

На підставі встановлених вище обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність у Позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат за результатами господарських відносин з ТОВ «Спам-Груп», ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та ТОВ «Ламерік Україна». З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про ОПП), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9 п 5.3 ст. 5 Закону про ОПП не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Приписи пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскільки наявні у матеріалах справи документи не містять підтвердження товарності здійснених між Позивачем та ТОВ «Спам-Груп», ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та ТОВ «Ламерік Україна» господарських операцій, то суд першої інстанції обґрунтовано погодився з позицією податкового органу.

Водночас, колегією суддів враховується, що згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинний на момент винесення податкових повідомлень-рішень, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Тобто, максимальний розмір штрафних (фінансових) санкцій за вказаним Законом складає 50% суми заниження податкового зобов'язання, самостійно обчисленої податковим органом у ході проведення документальної перевірки.

Разом з тим, як вірно зазначає Апелянт, Відповідачем було неправомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі більшому, ніж передбачено положеннями вказаного Закону.

Зі змісту поданих на виконання ухвали суду розрахунків Відповідача вбачається, що останнім штрафні (фінансові) санкції нараховані у розмірі 10% від суми грошового зобов'язання за кожний податковий період, установлений для такого податку. При цьому, розрахунок здійснювався за 9 податкових періодів, починаючи з 2008 року, та 5 податкових періодів, починаючи з 2009 року.

Тобто, зі змісту винесеного податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0000892302/0 від 03.12.2010 року вбачається, що Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 006 093,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 1 032 910,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 973 183,00 грн.). При цьому, максимальний розмір штрафної санкції за несвоєчасну сплату зазначеного податкового зобов'язання в сумі 1 032 910,00 грн. може складати 516 455,00 грн. (1 032 910,00 грн. * 50%).

При цьому твердження ДПІ у Дніпровському районі про те, що останньою було донараховано Позивачу додаткові штрафні (фінансові) санкції у зв'язку з засудженням посадової особи платника податків за скоєння злочину є необґрунтованим, оскільки Відповідачем не подано доказів набрання законної сили вироком суду за обвинуваченням посадової особи ТОВ «Софтлайн» у вчиненні злочину, пов'язаного з ухиленням від сплати податків.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами Апелянта щодо неправомірності застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у розмірі, що перевищує максимальний встановлений законом розмір, та вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2010 року №0000892302/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 456 728 грн. (973 183,00 грн. - 516 455,00 грн.).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог, однак не звернув увагу на невірне застосування до Позивача штрафних санкцій у більшому від передбаченого законом розмірі, що є підставою для зміни судового рішення.

Відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального права.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - змінити, зазначивши, скасувавши податкове повідомлення-рішення від 03.12.2010 року №0000892302/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 456 728 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Софтлайн-ІТ» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Софтлайн-ІТ» до Державної податкової інспекції Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - змінити.

Визнати протиправним та скасувати винесене Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 03.12.2010 року №0000892302/0 в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Софтлайн-ІТ» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 456 728 (чотириста п'ятдесят шість тисяч сімсот двадцять вісім) гривень.

У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.