Ухвала суду № 37640077, 04.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16338/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

04 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Сінта-сервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Сінта-сервіс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року приватне підприємство «Сінта-сервіс» (далі - Позивач, ПП «Сінта-сервіс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Дніпровському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2013 року №0001482260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи не підтверджується факт виконання господарських операції, правових підстав для нарахування податкового кредиту у ТОВ «Сінта-сервіс» не було.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у травні 2013 року працівниками ДПІ у Дніпровському районі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Сінта-сервіс» з питань достовірності повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та нарахування податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПНВП «Техніка» за липень 2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п.п. 198.3, 198.6 мт 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 158 059,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 15.05.2013 року №1522/22-621-33542869. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 20.05.2013 року винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0001482260, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 237 088,00 грн., у тому числі за основним платежем - 158 059,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 79 029,00 грн.

Вирішуючи питання про реальність виконання укладеного між Позивачем та ТОВ ПНВП «Техніка» договору, суд першої інстанції встановив, що на підставі правовідносин з вказаним контрагентом було сформовано податковий кредит.

Надаючи оцінку товарності господарських операцій з ПНВП «Техніка», суд першої інстанції встановив наступне.

Між ПП «Сінта-сервіс» (Покупець) та ПНВП «Техніка» (Постачальник) укладено договір від 02.07.2012 року №21 (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язується поставити продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти даний торів та провести оплату за даний товар та його доставку.

Відповідно до п. 2.2 Договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ (об'єкт Покупця в межах території м. Києві) шляхом доставки товару в місце призначення після проведення оплати за товар у відповідності до виставленого Покупцю рахунку-фактури.

Згідно п. 2.3 Договору на підставі заявки Покупця, Постачальник виставляє Покупцю рахунок-фактуру, який має юридичну силу протягом 3 банківських днів та має бути оплачений не пізніше 3 банківських днів. Рахунки-фактури, які не були оплачені втрачають свою силу, а заявка на поставку продукції, на підставі якої було видано неоплачений рахунок-фактуру, вважається не поданою.

Датою поставки товару вважається дата підписання Покупцем видаткової накладної на поставлений товар Постачальника (п. 2.4 Договору).

За твердженням Позивача, як вірно зазначив суд першої інстанції, факт виконання зазначених договорів підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: накладних (т. 1 а.с. 15-31) та податкових накладних (т. 1 а.с. 32-50). А доказами перевезення товару, на переконання Апелянта, є копії подорожніх листів (т. 2 а.с. 168-205).

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо безтоварності укладеного між контрагентами Договору, а також на підставі того, що наявні у матеріалах справи докази не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з ПНВП «Техніка» та факту надання Позивачу послуг, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань. З огляду на вищевикладене Окружний адміністративний суд м. Києва з огляду на положення ст. ст. 54, 198, 201 ПК України, прийшов до висновку, що формування підприємством податкового кредиту з ПДВ відбувалося за безтоварними та фіктивними операціями, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам закону та Положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ПВНП «Техніка», які б давали право на формування податкового кредиту за результати господарських відносин з вказаним контрагентом, оскільки матеріали справи не містять, як вірно зазначив суд першої інстанції, доказів, по-перше, направлення Позивачем заявок Постачальнику на формування замовлення, по-друге, отримання ПП «Сінта-сервіс» рахунків-фактур від ПВНП «Техніка», по-третє, оплати документально отриманого у контрагента товару.

Крім іншого, відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Водночас Позивачем не було надано доказів виписування довіреностей на отримання товару, оскільки зазначення реквізитів довіреностей у накладних не підтверджує їх реальне існування відсутністю журналу довіреностей, а також не зазначено відомостей про особу, яка отримувала від ПНВП «Техніка» товару, а також не підтверджено документально його рух. З огляду на викладене судова колегія критично оцінює наявні у матеріалах справи докази використання Позивачем у власній господарській діяльності отриманого від ПНВП «Техніка» товару, оскільки ними не підтверджується отримання товарів саме від вказаного суб'єкта господарювання.

Колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагентів послуг, а також встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства та відсутність їх у визначеному договором обсязі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ПП «Сінта-сервіс» правових підстав для формування податкового кредиту за наслідкам відносин з ПВНП «Техніка».

Разом з тим, колегія суддів погоджується з посиланням Апелянта на безпідставність посилання Відповідача на матеріали зустрічної звірки, оскільки останні не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки є протиправними, а тому не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база. Однак, вказане твердження не спростовує висновки ДПІ у Дніпровському районі про відсутність у Позивача правових підстав для формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками правовідносин з ПВНП «Техніка».

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Сінта-сервіс» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Сінта-сервіс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.