Постанова № 37639843, 06.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3644/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дубовик В.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевич М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Білоцерківський кар'єр" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до Товариства з додатковою відповідальністю "Білоцерківський кар'єр" про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И Л А

Позивач, Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби, звернулася до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар'єр» про стягнення заборгованості у сумі 64463,61 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар'єр» на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 64463 грн. 61 коп.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Товариства з додатковою відповідальністю "Білоцерківський кар'єр" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар'єр» є юридичною особою, яка зареєстрована 07.10.1996 року і перебуває на обліку як платник податків.

У лютому 2013 року відповідач подав до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за II-IV квартали 2012 року. У вказаній декларації відповідачем самостійно визначено суму авансового внеску (1/12 нараховано до сплати загальна сума податку на прибуток за звітний (податковий) рік), що підлягатиме сплаті щомісячно у березні - грудні 2013 року і січні - лютому 2014 року у сумі 32208,00 грн.

Відповідачем суму авансового внеску за травень-червень 2013 року у розмірі 64368,82 грн. самостійно не сплачено (враховуючи переплату в сумі 47,18 грн. згідно із довідкою від 05.07.2013 № 5300/19-036/1).

На підставі пункту 129.4 статі 129 Податкового кодексу України позивачем у зв'язку з наявністю простроченого податкового боргу нарахвано підприємству пеню у сумі 94,79 грн.

У лютому 2013 року Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекціє Київської області Державної податкової служби складено податкову вимогу від 06.02.2013 № 5 про сплату податкового боргу у сумі 29770,24 грн. Вказана вимога надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом та вручена уповноваженій особі відповідача 13.02.2013, що підтверджується даними наявного у матеріалах справи поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0911203055024.

Оскільки відповідач не сплатив авансові внески з податку на прибуток підприємств за травень - червень 2013 року і пеню, всього на сумі 64463,61 грн., позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що у відповідача наявний податковий борг у сумі 64368,82 грн., позовні вимоги про стягнення з відповідача даної суми є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Так, згідно наявних матеріалів справи колегією суддів встановлено, що у лютому 2013 р. Товариство подало до ОДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за ІІ-ІV квартали 2012 року.

У даній декларації Товариство визначило суму авансового внеску (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний (податковий) рік, що підлягатиме сплаті щомісячно у березні-грудні 2013 року і січні-лютому 2014 року у сумі 32208,00грн.

За березень 2013 року дана сума узгодженого зобов'язання була сплачена Товариством в якості авансового внеску. В подальшому ТДВ «Білоцерківський кар'єр» подало до податкового органу податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал 2013 року, де видно, що Товариство за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року отримало збиток. У зв'язку з чим, позивач не мав права вимагати сплатити податок на прибуток по податковій декларації за II-IV квартали 2012 року.

У відповідності до пп. 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Абзацом 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зазначається, що Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що абзацом 7 цього ж пункту Кодексу встановлюється наступне: у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що є підстава для застосування абз.7 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, тобто юридична особа звільняється від сплати авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року.

Дана обставина необґрунтовано не врахована судом першої інстанції, так як представником відповідача подано до суду і долучено до матеріалів даної адміністративної справи належним чином завірену копію податкової декларації з податку на прибуток підприємств за перший квартал 2013 року з фінансовою звітністю, де задекларовані показники, що показують отримання збитку платником податку.

Крім того, неправомірно не прийнята судом першої інстанції постанова Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 р. у справі №810/3072/13-а.

Так, справа №810/3072/13-а безпосередньо є пов'язаною з даною адміністративною справою. Постановою від 06.08.2013р. у справі №810/3072/13-а, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 встановлено неправомірні дії податкового органу щодо неприйняття декларації та визнано протиправною відмову Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області у прийнятті податкової декларації ТДВ «Білоцерківський кар'єр» з податку на прибуток підприємств за І квартал 2013р. року.

А відповідно до п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України - у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Отже, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта, що податкова декларація вважається прийнятою, абз.7 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України підлягає застосуванню, натомість і податковий орган.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Товариство має право застосувати абз.7 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України та не сплачувати авансові внески за II-ІVквартали 2013 року. Тому зараховувати суму і розмірі 64 463,00 грн. до податкового боргу і, тим більше, посилатись на податкову вимогу від 06.02.2013р. для стягнення цієї суми, є неправомірним.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було залишено поза увагою той факт, що господарські операції (зокрема, купівля техніки), здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

З огляду на вищезазначене позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Білоцерківський кар'єр" - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року - скасувати.

В задоволенні позову Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до Товариства з додатковою відповідальністю "Білоцерківський кар'єр" про стягнення податкового боргу відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 11 березня 2014 року у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.