Постанова № 37639647, 11.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2014 року 16:40 № 826/1406/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Прайм-Банк» доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників проскасування податкового повідомлення-рішення №0000754320 від 04.12.2013 року, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Прайм-Банк» (надалі - позивач або ПАТ «Прайм-Банк») з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників №0000754320 від 04.12.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000754320 від 04.12.2013 року винесене відповідачем безпідставно, оскільки ПАТ «Прайм-Банк», на думку представника позивача, у відповідності з положеннями законодавства не є платником збору за забруднення (екологічного податку) за тимчасове перебування на його території (до утилізації) відходів (відпрацьованих люмінесцентних ламп, побутових відходів тощо) у зв'язку з тим, що ПАТ «Прайм-Банк» не здійснює розміщення відходів у спеціально відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць.

Крім того, представник позивача наголосив, що відповідачем проведено перевірку з порушенням, оскільки згідно акту перевірки остання здійснювалася у період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року, проте у наказі від 23.10.2013 року №628, що слугував підставою для проведення перевірки, йде мова про перевірку за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

У судове засідання 11.03.2014 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, вказуючи, що перевірка позивача відбулася у відповідності з положеннями Податкового кодексу України, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено у відповідності з положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року №303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» у зв'язку з виявленням під час перевірки ПАТ «Прайм-Банк» порушення правильності визначення повноти нарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища в частині розміщення та тимчасового зберігання відходів у спеціально відведених місцях чи на об'єктах.

Суд у судовому засіданні 11.03.2014 року на підставі положень ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Прайм-Банк» з питань, що стали предметом оскарження при розгляді заперечень на акт документальної планової виїзної перевірки від 11.10.2013 року №1213/43-20/26051650 за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року, про що складено відповідний акт від 20.11.2013 року №1403/43-20/26051650 (надалі - акт перевірки).

За результатами вищезазначеної перевірки, зокрема, встановлено порушення п. п. 2, 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року №303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» (зі змінами та доповненнями) з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.1995 року №440 «Про затвердження Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин» та Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року №1218 «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду ліміту на утворення та розміщення» в тому числі по періодах: ІІІ квартали 2010 року на суму 56 108,23 грн., 2010 рік на суму 74 429,28 грн.

На підставі викладеного вище, Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників винесено податкове повідомлення-рішення від 04.12.2013 року №0000754320, яким ПАТ «Прайм-Банк» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем збір за забруднення навколишнього природного середовища, в частині розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини у загальному розмірі 93036,60 грн. (за основним платежем - 74 429,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18 607,32 грн.).

При цьому, Міністерством доходів і зборів України рішенням про результати розгляду скарг від 31.01.2014 року №1753/6/99-99-10-01-02-15 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 04.12.2013 року №0000754320, а скаргу ПАТ «Прайм-Банк» - без задоволення.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.12.2013 року №0000754320 необґрунтованим, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно акту перевірки, копія якого міститься у матеріалах справи, перевірка ПАТ «Прайм-Банк» відбувалася у період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року.

Разом з тим, положеннями наказу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 23.10.2013 року №628 начальнику управління податкового супроводження банківських та небанківських фінансово-кредитних установ Коротковій І.М. наказано забезпечити проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Прайм-Банк» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, з огляду на що представник позивача вказує про порушення прав та охоронюваних законом інтересів ПАТ «Прайм-Банк», оскільки відповідачем безпідставно розширено перевіряємий період.

В свою чергу, представник відповідача надав суду копію листа від 06.11.2013 року №10952/10/43.222 про надання інформації голові правління ПАТ «Прайм-Банк» Нищому С.В., яким повідомлялося про допущення відповідачем технічної описки щодо перевіряємого періоду та зазначено, що перевірка ПАТ «Прайм-Банк» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства здійснюється за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року. Вказаний лист відповідно до відмітки на його копії, наявної у матеріалах справи, отримав представник ПАТ «Прайм-Банк» за довіреністю Рєзнік В.В. 07.11.2013 року.

Беручи до уваги викладене вище, суд зазначає, що платник податків, згідно приписів ст. 81 Податкового кодексу України, має право не допустити посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, якщо на його думку порушено порядок її проведення.

Отже, законний інтерес платника податків в проведенні контролюючим органом перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

В разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена, платник податків має право оскаржити рішення контролюючого органу, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності рішення закону чи компетенції контролюючого органу. Недотримання контролюючим органом вимог законодавства під час здійснення такої перевірки не звільняє платника податків від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства, які були виявлені у ході проведення перевірки.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що посадові особи відповідача були допущені позивачем до проведення перевірки, направлення на перевірку вручені головному бухгалтеру ПАТ «Прайм-Банк» ОСОБА_4, перевірка проводилася в присутності головного бухгалтера ПАТ «Прайм-Банк» ОСОБА_4 та представника інтересів банку за довіреністю Рєзніка В.В.

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження представника позивача щодо порушення з боку посадових осіб Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників порядку проведення перевірки ПАТ «Прайм-Банк» є необґрунтованими.

Як було зазначено вище, оскаржуване податкове-повідомлення рішення винесено у зв'язку з виявленим порушенням за платежем збір за забруднення навколишнього природного середовища, в частині розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах по періодах: ІІІ квартали 2010 року, 2010 рік, з огляду на що застосовуванню підлягають нормативно-правові акти, що у вказаний період.

Так, відповідно до п. 2 Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.1995 року №440 (надалі - Порядок №440) в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, підприємства, а також громадяни-підприємці повинні одержати дозвіл на виробництво, зберігання, транспортування (крім транзиту вантажів залізничним транспортом), використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів (далі - дозвіл). Без відповідного дозволу провадження зазначеної діяльності забороняється. У разі виробництва, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізації отруйних речовин підприємства та громадяни-підприємці зобов'язані дотримувати норми, які гарантують безпеку для здоров'я населення та навколишнього природного середовища.

Як видно із зазначеної норми, порядок отримання дозволу передбачений для суб'єкта господарювання, який саме виробляє, зберігає, транспортує, використовує, захоронює, знищує та утилізує отруйні речовини, тобто такий суб'єкт, який або веде відповідну господарську діяльність, або надає послуги по утилізації отруйних речовин.

Таким чином, дозволи на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів видаються спеціально визначеному суб'єкту господарювання - суб'єкту, який здійснює господарську діяльність, пов'язану із виробництвом, зберіганням, транспортуванням, використанням, захороненням, знищенням та утилізацією отруйних речовин.

Відповідно до п. 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року №303 (надалі - Порядок №303) в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, збір за забруднення навколишнього природного середовища, зокрема, справляється за розміщення відходів.

Водночас, як вбачається зі змісту акта перевірки, відповідач зазначає, що відповідно до п. 8 Порядку №303, у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку у десятикратному розмірі.

Приписами п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року №162/379 (надалі - Інструкція №162) в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що платниками збору є суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, які зареєстровані в Україні, або нерезиденти, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Згідно п. 2.3 Інструкція №162 в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, територіальні органи Мінприроди України до 1 грудня року, що передує звітному, подають до органів державної податкової служби перелік підприємств, установ, організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів, а також направляють зміни до переліку до 30 числа місяця, наступного за кварталом, у якому вони виникли, за формою, наведеною в додатку 1 до Інструкції.

З огляду на викладене вище вбачається, що дозволи на розміщення відходів видаються тільки спеціалізованому підприємству, яке здійснює господарську діяльність з розміщення та утилізації відходів, а також підтверджує той факт, що платником збору є спеціалізоване підприємство, яке здійснює господарську діяльність з розміщення та утилізації відходів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 року №187/98-ВР (надалі - Закон №187) в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення).

При цьому, положеннями ст. 1 Закону №187 в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, також визначено, що спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

В свою чергу, розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (ст. 1 Закону №187 в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Виходячи із зазначених норм можна зробити висновок, що платниками збору за забруднення (екологічного податку) є особи, які здійснюють розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Суд звертає увагу на те, що тимчасове перебування відходів (наприклад, на складі, в контейнері), для цілей оподаткування, не є розміщенням відходів у розумінні ст. 1 Закону №187. Контейнери (склади) для тимчасового зберігання відходів не є місцями їх остаточного знищення та не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів, на використання яких необхідно отримувати дозвіл спеціально уповноважених органів.

Таким чином, ПАТ «Прайм-Банк» не є платником збору за забруднення (екологічного податку) за тимчасове перебування на його території (до утилізації) відпрацьованих люмінесцентних ламп, оскільки не здійснює розміщення відходів у спеціально відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Прайм-Банк» тимчасово утримував люмінесцентні ламп з подальшою передачею їх спеціалізованому підприємству на утилізацію, що підтверджується наступним.

Відповідно до договору №2129-А на демеркурізацію відпрацьованих люмінесцентних ламп від 21.07.2009 року, укладеного між ТОВ «Демікон» (виконавець) та ПАТ «Прайм-Банк» (замовник), замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт по демеркурізації відпрацьованих ртутних люмінесцентних ламп із зазначенням строку дії договору з 27.07.2009 року по 31.12.2011 року, тобто за період в межах якого виявлено порушення.

Також, згідно актів №2129А/1, №2129-А прийому-передачі відпрацьованих ртутних люмінесцентних ламп на демеркурізацію від 25.05.2010 року та від 15.12.2010 року ПАТ «Прайм-Банк» здав, а ТОВ «Демікон» прийняв на демеркурізацію люмінесцентні лампи: ЛБ-18-20 у кількості 200 шт., ЛБ-58 - 22 шт., енергозберігаючі - 19 шт. (акт №2129А/1 від 25.05.2010 року); ЛБ-18-20 у кількості 200 шт., енергозберігаючі - 29 шт. (акт №2129-А від 15.12.2010 року).

Положеннями Узагальнюючої податкової консультації щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затвердженої Наказом ДПС України 16.12.2011 року №258 (надалі - Узагальнююча податкова консультація №258) визначено, що відповідно до листа Мінприроди України від 06.12.2011 року №23982/07/10-11, основне призначення спеціально відведених місць чи об'єктів - видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження, тобто проведення остаточних операцій видалення. Згідно із статтею 21 Закону рішення про відвід (відведення) земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами приймають органи місцевого самоврядування, оскільки саме розміщення відходів є найбільш небезпечним фактором впливу на стан навколишнього природного середовища оточуючих земельних ділянок, зокрема ґрунтів. Місця тимчасового зберігання відходів, наприклад для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери або урни для збирання побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів.

Також, в Узагальнюючій податковій консультації №258 зроблено висновок, що платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.

З огляду на все викладене вище, суд дійшов висновку, що розмір збору за забруднення навколишнього природного середовища у разі відсутності затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів, який встановлений приписами п. 8 Порядку №303, застосовується лише для платників такого збору. В свою чергу, враховуючи положення вищевказаних нормативно-правових актів ПАТ «Прайм-Банк» не є платником даного збору.

Представник відповідача у своїх запереченнях проти позову також наголошує, що ПАТ «Прайм-Банк», надавши копії актів №2129А/1, №2129-А прийому-передачі відпрацьованих ртутних люмінесцентних ламп на демеркурізацію від 25.05.2010 року та від 15.12.2010 року, підтвердило тимчасове зберігання на своїй території небезпечних відходів більше шести місяців до їх видалення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення - тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, навіть якщо ПАТ «Прайм-Банк» вчинено порушення щодо своєчасності передачі люмінесцентних ламп для їх утилізації, то мова може йти лише про адміністративну відповідальність згідно приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі викладеного вище, суд вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.12.2013 року №0000754320 таким, що підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.06.2013 року у справі №К/800/17024/13.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В свою чергу, Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 04.12.2013 року №0000754320.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Прайм-Банк» (ідентифікаційний код: 26051650, адреса: 03049, м. Київ, вул. Богданівська, 24) судові витрати з видатків Державного бюджету України, спрямованих на асигнування діяльності Міжрегонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (ідентифікаційний код: 38716554, адреса: 03680, м. Київ, вул. Леванєвського, 2) у розмірі 1860,73 грн. (однієї тисячі восьмиста шістдесяти грн. 73 копійок).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок