Рішення № 37637312, 05.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/46/14 05.03.14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне мереживо"

До Дочірнього підприємства "КМ Техно"

Про стягнення 2 274 130,77 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Крижов П.С. - представник (дов. № 09/12/12 від 09.12.2013)

Від відповідача Краснокутська Т.О. - представник (дов. № 19-04/2013 від 19.04.2013)

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційне мереживо" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "КМ Техно" про стягнення 2 274 130,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2014 порушено провадження у справі № 910/46/14 та призначено розгляд справи на 11.02.2014.

04.02.2014 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові матеріали по справі.

11.02.2014 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить задовольнити позовні вимоги частково в зв'язку із оплатою суми боргу.

11.02.2014 відділом діловодства суду від представника позивача отримано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 11.02.2014 оголошено перерву до 25.02.2014.

В судовому засіданні 25.02.2014 оголошено перерву до 05.03.2014.

05.03.2014 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання в якому просить задовольнити позовні вимоги позивача в розмірі 115 246,38 грн.

В судовому засіданні 05.03.2014 представник позивача надав суду усні пояснення по справі..

В судовому засіданні 05.03.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № Ф1272118 від 28.09.2012, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупця за плату носій з програмним забезпеченням Oracle, примірники ліцензій на програмне забезпечення Oracle, Ліцензії на технічну підтримку, у кількості та асортименті, згідно із специфікацією, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах та у порядку, визначеному договором.

Відповідно до п. 2.1- 2.2 договору загальна вартість товару складає 3 306 646,38 грн. Оплата поставки товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем загальної вартості товару на поточний рахунок постачальника в сумі та строк, передбачений в специфікації.

Згідно п. 4.1 -4.3 договору поставка товару здійснюється на складі постачальника, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смілянська, 17-а. Постачальник зобов'язується поставити товар протягом 14 робочих днів, з моменту підписання договору. Приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін та оформлюється шляхом підписання відповідних документів про приймання-передачу товару що складаються постачальником. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами накладних на товар.

В матеріалах справи наявна видаткова накладна № Ф 12721181 від 23.11.2012 що підтверджує поставку товару на суму 3 036 646,38 грн.

Згідно п. 8.1 договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного та належного виконання сторонами взятих на себе обов'язків.

10.04.2013 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № Ф81 про оплату поставленої продукції.

Частина 1 ст. 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

На виконання умов договору поставку № Ф1272118 від 28.09.2012 позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 3 036 646,38 грн.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 1986 646,38 грн. відповідач у встановлений Договором строк не виконав.

Проте як вбачається із акта звірки взаєморозрахунків від 22.02.2014 підписаного вповноваженими представника сторін відповідачем сплачено частину коштів.

Таким чином, станом на день розгляду справи, 05.03.2014, заборгованість відповідача за договором становить 115 246,38 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено частково суму заборгованості в розмірі 1 871 400 грн. в процесі розгляду даної справи, та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, суд припиняє провадження у справі № 910/46/14 в частині стягнення з відповідача частини основної заборгованості в розмірі 1 871 400 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основної заборгованості що підлягає до стягнення становить 115 246,38 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 115 246,38 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 159 093,34 грн., 128 391,05 грн. - 12% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором .

Відповідно до п. 5.3 договору, у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, передбачених пунктами 2.2 та 2.3 договору, а також відповідним додатком до цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також 12 % від суми боргу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань згідно ст. 625 ЦК України.

Враховуючи вимоги ст. 3 Закону України від 22.11.96 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня нараховується у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ в межах скороченого строку позовної давності, та відповідно до розрахунку ціни позову (Додаток 1) становить 159 093,34грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача, сума пені складає 159 093,34 грн.. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 159 093,34 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 12% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 128 391,05 грн. -12% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2 Стягнути з Дочірнього підприємства "КМ ТЕХНО" (04136, м. Київ, вул.. Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 13681467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне мереживо" (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 17-А, код ЄДРПОУ 36089007) 115 246 (сто п'ятнадцять тисяч двісті сорок шість) грн.. 38 коп. - основної заборгованості, 159 093 (сто п'ятдесят дев?ять тисяч дев'яносто три) грн.. 34 коп. - пені, 128 391 (сто двадцять вісім тисяч триста дев'яносто одну ) грн.. 05 коп -12 % річних, 45 482 (сорок п'ять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 63 коп. судового збору.

3. Припинити провадження у справі № 910/46/14 в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 1 871 400 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.03.2014.

Суддя Л.В. Прокопенко