Ухвала суду № 37635128, 17.03.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 11/774/166/14 категорія ч. 2 ст. 345 КК України

головуючий в суді І інстанції суддя Косюк А.П.

доповідач в суді ІІ інстанції суддя Кислий М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Кузьменко В.М., Литвиненка О.О.,

за участю прокурора Брусенцової І.В.,

захисника ОСОБА_1,

підсудного ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2014 року, -

В с т а н о в и л а:

цією постановою кримінальну справу щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянство України, не судимого,

направлено прокурору Синельниківської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області для проведення додаткового розслідування

Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 05 липня 2012 року, близько 02.00 години ночі, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1, будучи обізнаним про те, що за вказаною адресою працівниками Синельниківського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області в результаті проведення оперативних заходів з виявлення та припинення фактів грального бізнесу у приміщенні, розташованому на 2 поверсі за вказаною адресою, проводиться дослідча перевірка, а також огляд і вилучення речових доказів, діючи умисно, маючи намір перешкодити виконанню службових обов'язків працівнику правоохоронного органу, підірвати його авторитет, підійшов до раніше знайомому начальнику сектору ДСБЕЗ Синельниківського МВ ГУМВС України ОСОБА_3, який знаходився при виконанні службових обов'язків і висловлюючись на його адресу нецензурною лайкою, зажадав припинити виконання покладених на нього службових обов'язків, після чого завдав йому два удари в область нижньої щелепи, заподіявши легкі тілесні ушкодження у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.

Направляючи кримінальну справу для проведення додаткового розслідування, суд послався на неповноту досудового слідства, яку неможливо усунути в судовому засіданні, оскільки органом досудового слідства не в повному обсязі встановлені всі обставини вчинення злочину, а ОСОБА_2 пред'явлене неконкретне обвинувачення.

Аргументуючи прийняте рішення, суд також вказав на те, що органом досудового слідства не встановлений час вчинення злочину, не з'ясовані підстави, з яких потерпілий перебував на місці пригоди при виконанні своїх службових обов'язків після проведення за його участі слідчих дій.

В постанові суд вказав на те, що внаслідок неконкретності пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення, порушено його право на захист, а органом досудового слідства не виконані вимоги ст. ст. 132, 142 КПК України. Крім того, не встановлено місце знаходження понятих, які були присутні при огляді місця події 30 липня 2013 року, а їх приводи в судове засідання не виконані (т. 2 а.с. 109-110).

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову суду скасувати, як незаконну і необґрунтовану, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що судом допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки зазначені судом недоліки і неповнота досудового слідства спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, показаннями свідків і потерпілого, письмовими доказами. Так, згідно обвинувального висновку час вчинення злочину встановлений, також в ході судового слідства з'ясовані підстави, з яких потерпілий перебував на місці пригоди, з огляду на показання свідків і самого потерпілого. Крім того, судом не конкретизовано в чому вбачаються порушення права підсудного на захист. Звертає увагу на те, що неявка свідків в судове засідання не являється підставою для повернення справи на додаткове розслідування, в свою чергу судом не вжито заходів для встановлення місця знаходження свідків, окрім їх приводу (т. 2 а.с. 116-118).

В запереченнях захисник ОСОБА_1 вказує про законність та обґрунтованість судового рішення, яке скасуванню не підлягає.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляцію і просив постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку законності і обґрунтованості постанови суду, виступи учасників процесу в судових дебатах, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляції, обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 281 КПК України 1960 року повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Окрім того, направлення справи на додаткове розслідування недопустиме, якщо суд має можливість усунути виявлені недоліки досудового слідства протягом судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілих, свідків, витребування необхідних документів, а також шляхом судових доручень в порядку ст. 315-1 КПК України і вчинення інших процесуальних дій.

В порушення вказаних вимог, суд направив справу на додаткове розслідування, без достатніх підстав, посилаючись на те, що суд позбавлений можливості усунути недоліки досудового слідства.

Суд у своїй постанові вказує на допущену неповноту під час досудового слідства, яка виразилась в неконкретності пред'явленого обвинувачення, а також у не встановленні часу вчинення злочину.

В свою чергу, перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом проведено достатньо великий обсяг дій під час судового розгляду даної кримінальної справи. Відтак, допитані підсудний ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 103-104), потерпілий ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 95), свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 95), ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 96), ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 96 оборот), ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 97), ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 97-98), ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 98), ОСОБА_11 (т. 2 а.с. 98-99), ОСОБА_12 (т. 2 а.с. 99), ОСОБА_13 (т. 2 а.с. 100 оборот), ОСОБА_14 (т. 2 а.с. 101), ОСОБА_15 (т. 2 а.с. 102), ОСОБА_16 (т. 2 а.с. 102 оборот), ОСОБА_17 (т. 2 а.с. 103), досліджені письмові матеріали справи (т. 2 а.с. 104-105).

З протоколу судового засідання вбачається, що як сам підсудний, потерпілий, так і свідки по справі послідовно пояснювали обставини, які мали місце біля будинку АДРЕСА_1, в точу числі і щодо часу вчинення злочину, а саме після опівночі 05 липня 2012 року.

Відтак, час вчинення злочину хоча і не відповідає часу, зазначеному в постанові про притягнення в якості обвинуваченого і в обвинувальному висновку, разом з тим був встановлений в ході судового розгляду справи.

Щодо твердження суду про нез'ясованість органом досудового слідства підстав, за яких потерпілий перебував на місці пригоди 05.07.2012 року, то на переконання колегії суддів, зазначена обставина не може слугувати підставою для направлення справи на додаткове розслідування.

Так, із протоколу судового засідання випливає, що потерпілий ОСОБА_3 після проведення за його участю слідчих дій перебував на місці події з метою охорони виявлених ігрових автоматів та їх вивозу з приміщення (т. 2 а.с. 95). Зазначені обставини також підтвердив допитаний в суді свідок ОСОБА_13, який пояснив суду, що він давав вказівки ОСОБА_3 з приводу надання допомоги органу розслідування та охорони ігрового обладнання (т. 2 а.с. 100 оборот).

Крім того, приводячи в обґрунтування прийняте рішення, суд не конкретизував, в чому виражається порушення обвинуваченого ОСОБА_2 права на захист, що стало безумовною підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд не вправі наперед вирішувати питання про формулювання й обсяг обвинувачення, його доведеність, достовірність того чи іншого доказу чи переваги одних доказів перед іншими, а також вважати встановленими обставини, які підлягають перевірці в ході додаткового розслідування.

А отже, на переконання колегії суддів, наведені у постанові обставини не є підставами для направлення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування, оскільки суд в ході судового слідства в результаті допиту підсудного, потерпілого, всіх свідків по справі, дослідження їх показань на досудовому слідстві і в суді, дослідження наявних в матеріалах справи документів і в сукупності з іншими доказами, може дати їм належну оцінку.

Щодо твердження суду про суттєву неповноту досудового слідства через не встановлення місця знаходження понятих, котрі нібито були присутні при проведенні огляду місця події 30 липня 2013 року, на думку колегії суддів зазначена обставина також не може слугувати підставою для направлення справи на додаткове розслідування, а судом в свою чергу не було вжито достатніх і вичерпних заходів для встановлення місця знаходження свідків.

Отже, при вказаних обставинах не можна визнати постанову суду законною і обґрунтованою і тому вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно ретельно дослідити обставини справи, дослідити всі докази, які є в матеріалах справи, дати їм належну оцінку і прийняти законне й обґрунтоване рішення на підставі наявних доказів.

На підставі викладеного та керуючись п.п. 11, 15 Перехідних положень КПК України, ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2014 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі суду.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити попередню - підписку про невиїзд.

Судді апеляційного суду: