Ухвала суду № 37634166, 05.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5721/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційні скарги Сумської митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта - 2010» до Сумської митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість і мита,-

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Дельта - 2010» звернулися до Київського окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Сумської митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними і скасування рішення від 25.09.2013 року № 805170000/2013/000170/2 про коригування митної вартості товарів; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.09.2013 № 805170000/2013/00062; стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві надмірно сплаченого податку на додану вартість і мита на загальну суму 37 336,21 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Сумська митниця Міндоходів та Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині, що стосується прав безпосередньо відповідного апелянта та постановити нову про відмову у позові в оскаржуваних частинах відповідно. При цьому апелянти посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та SMART CORPORATION LIMITED було укладено контракт № S-D/ 2013 - 0620 від 20.06.2013 року про поставку шин марки Double Coin. Кількість ціна та перелік товарів, які повинні бути поставлені позивачу, відображаються в інвойсах, які є невід'ємною частиною вказаного контракту. Загальна вартість товару складає 51 439, 50 дол. США.

25.09.2013 року позивач подав митному органу вантажну митну декларацію, де визначено митну вартість товару за першим методом ( за ціною договору).

Разом з митною декларацією було надано вичерпний пакет документів відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, що підтверджує заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення (а/с 6).

Так, сума поставленого товару за інвойсом № 2013013 UA -2 від 26.06.2013 року складає 51 439, 50 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 411155, 92 грн. Вартість витрат на транспортування до П/п «Одеський морський торговельний порт», згідно рахунку № 37350 від 17 вересня 2013 року складає 21 780 грн. 93 коп. Вартість витрат на страхування вантажу, згідно рахунку № 37351 від 17 вересня 2013 року складає 1233 грн. 47 коп.

Для визначення митної вартості товару за ціною договору, позивач додав до ціни інвойсу транспортні витрати та витрати на страхування вантажу, що в сумі складає 434 170 грн. 32 коп.( в еквіваленті становить 54 318, 82 дол. США) . Від вказаної суми, позивач розрахував митний платіж (7% - 30 391 грн. 92 коп.) та податок на додану вартість ( 20% - 92 912 грн. 45 коп.) що разом складає 123 304 грн. 347 коп.

Платіжним дорученням № 2895 від 20 вересня 2013 року позивач сплатив на рахунок Сумської митниці Міндоходів у Головному управлінні Державної казначейської служби України в м. Києві гарантійний платіж 400 000 грн., з яких 123 304 грн. 37 коп. повинні бути списані за розмитнення партії товару.

Після дослідження поданих позивачем до митного оформлення документів (картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 22.11.2012 року № 125/2012/0001072, коносамент від 14.08.2013 року MRFB13080554, платіжне доручення на оплату товару постачальнику в іноземній валюті від 12.07.2013 № 242, виписку з банку від 13.07.2013, платіжне доручення від 18.09.2013 № 2890) посадовою особою митного органу встановлено відсутність відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.

Позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаними з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платіж третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору.

Уповноваженою особою позивача надано контракт від 20.06.2013 № S-D/2013-0620, додаток № 1 до договору, інвойси від 26.06.2013 № 2013013UA-1, від 26.06.2013 № 2013013UA-2, довідку про транспортні витрати від 18.09.2013 № 180913, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 22.09.2013 року № 23202, копію митної декларації з експорту товару від 07.08.2013 року № 223120130810441332, завірена радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП), договір страхування від 14.08.2013 року № 00321/03, сертифікат походження від 14.08.2013 року CCPIT 125789849, прайс-лист виробника від 10.08.2013 року, завірений радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП), платіжне доручення від 18.09.2013 року № 2891, висновок про вартісні характеристики товару ДП «Укрпрозовнішекспертиза» від 23.09.2013 року № 4252, заявку на ТЕО від 01.08.2013 року, договір транспортного експедирування від 25.06.2013 року № 250613-1, довідка про валютні цінності від 08.07.2013 року № 33, сертифікат відповідності від 23.09.2013 року UA1/009/0205681-13, відмітка про походження від 06.08.2013 CCPIT 1255789849, сертифікат якості від 07.08.2013, лист виробника вх. № 02/09 від 02.09.2013 року.

25 вересня 2013 року, позивач отримав картку відмови у митному оформлені (випуску) товарів та рішення про коригування митної вартості товарів № 805170000/2013/000170/2, яким збільшено митну вартість товару до 70 766, 40 дол. США.

Основний метод (за ціною договору) митним органом не застосовувався, оскільки використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально, в зв'язку з чим було використано другорядний метод визначення митної вартості товару: за ціною договору щодо подібних товарів.

Таким чином, в результаті прийнятого рішення коригування митної вартості товару збільшився митний платіж і податок на додану вартість, що разом у сумі складає 37 336 грн. 21 коп.

З метою випуску товарів у вільний обіг позивач надав згоду митному органу на списання скоригованого митного збору і податку на додану вартість із попередньо сплаченого гарантійного платежу, який здійснений відповідно до платіжного доручення від 20.09.2013 № 2895 на суму 400000,00 грн.

З приводу встановлених обставин справи, колегія суддів звертає увагу на наступні правові норми.

Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування» Митного кодексу України.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачені такі методи визначення митної вартості товарів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованих сумнівів у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, і такі відомості мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару ( контракт, платіжне доручення, виписки з банку, довідка про транспортні витрати, рахунок на оплату, інвойс, прайс - лист, висновок про вартісні характеристики товару та інше) але відповідачем не прийнято до уваги надані документи та не проаналізовано зміст наведених доводів та наданих пояснень, що і слугувало основною підставою винесення рішення про коригування митної вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що митний орган на підставі аналізу всіх наявних документів (наданих декларантом до митного оформлення товару) мав можливість визначити митну вартість товару саме за першим методом - за ціною договору, а тому рішення від 25.09.2013 року № 805170000/2013/000170/2 про коригування митної вартості товарів і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.09.2013 року № 805170000/2013/00062 є протиправними та підлягають скасуванню.

Посилання апелянта на те, що інвойс від 26.06.2013 року № 2013013ІІА-2 містить інформацію щодо вартості товару з урахуванням розміру, тоді, як у митній декларації країни відправлення зазначена неповна інформація про найменування товару, а саме «радіальні шини», що унеможливлює перевірку відповідності ціни ввезеного товару, ціні, за якою даний товар був оформлений в режимі експорту, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки в митній декларації країни відправлення, зазначено відомості, ідентичні інвойсу від 26.06.2013 року № 2013013UA-2, а саме вартість товару, кількість товару.

Доводи митного органу про те, що наданий прайс-лист містить посилання на контракт № S-I/2013-0620 від 20.06.2013 між ТОВ «Дельта-2010» та «SMART CORPORATION LIMITED», що свідчить про адресну спрямованість зазначеної пропозиції виключно для підприємства ТОВ «Дельта-2010» та суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції необмеженій кількості можливих покупців, колегія суддів ставиться критично, оскільки прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товароспуровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.

Щодо твердження апелянта про те, що лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 4252 від 23.09.2013 року носить консультаційний характер, колегія суддів повідомляє наступне.

Листом Державної митної служби від 30 вересня 2009 року № 11/3-10.16/9369-ЕП ДП «Укрпромзовнішекспертиза» визнано організацією, яка здійснює підготовку та надання інформації Держмитслужбі. У разі необхідності отримання цінової інформації щодо окремих товарів або груп товарів на певних зовнішніх чи внутрішніх ринках та консультаційної допомоги при визначенні методологічних підходів ціноутворення для промислових товарів запити до ДП «Укрпромзовнішекспертиза» направляються через Держмитлужбу. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що необґрунтованими є доводи відповідача стосовно того, що висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» носить консультаційний характер.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 серпня 2013 року № К/800/21244/13.

Крім того, колегія суддів повідомляє, що відомості в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ) не можуть мати більшого значення (перевагу), ніж надані декларантом відповідні, передбачені чинним законодавством, документи на підтвердження митної вартості заявленого до розмитнення товару.

Зазначена правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України у справі № К 22969/10 від 29.03.2012 року.

Доводи Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про те, що стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість і мита на загальну суму 37 336 грн. 21 коп. повинно здійснюватися на рівні Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що гарантійний платіж, з якого було стягнуто вищезгадані кошти, позивачем було сплачено на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві. Доказів, які б підтверджували перерахунок даних коштів з депозитного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1097/14364, не є достатньою підставою вважати, що надмірно сплачений податок на додану вартість і мита на загальну суму 37 336 грн. 21 коп. на сьогоднішній день перераховано на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області.

На спростування доводів апелянта - ГУ ДКС України в м. Києві про неправомірність стягнення судом першої інстанції судового збору з Державного бюджету України, апеляційна інстанція відзначає, що у разі задоволення позову у справі, де відповідачем являється орган державної влади, судовий збір підлягає стягненню за рахунок коштів Держбюджету.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Сумської митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.