Постанова № 37634103, 03.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

03 березня 2014 року 14:10 справа №826/20968/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Долина Мрій”

до

Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Долина Мрій” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Долина Мрій”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 листопада 2013 року №0004822203 та №0004832203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 січня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/20968/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 19 лютого 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 25 листопада 2013 року №0004822203 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ, абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ “Долина Мрій” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 323 258,00 грн., в тому числі за основним платежем – 215 505,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 107 753,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 25 листопада 2013 року №0004832203 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України ТОВ “Долина Мрій” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на 339 422,00 грн., в тому числі за основним платежем – 226 281,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 113 141,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 01 жовтня 2013 року №1306/26-56-22-03-09/36048361 “Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Долина Мрій” (код за ЄДРПОУ 36048361) з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ “ТВК Абрис” (код за ЄДРПОУ 38202191) за період з 01.01.2011р. по 30.06.2013р.” (далі по тексту – Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, на загальну суму 226 281,00 грн.; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено від’ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 215 505,00 грн., у тому числі по періодам: за вересень 2012 року на 203 420,00 грн., за жовтень 2012 року на 12 085,00 грн.

Вказані в Акті перевірки порушення відповідач обґрунтовує наступним: позивачем до перевірки не надано договорів та документів, що підтверджують транспортування товару та банківських виписок; досудовим розслідуванням встановлено, що контрагент позивача – ТОВ “ТВК Абрис” знаходиться в злочинній схемі щодо мінімізації податкових зобов’язань, а особа, яка значиться керівником та засновником вказаного контрагента повідомила про непричетність до реєстрації та фінансово-господарської діяльності ТОВ “ТВК Абрис”.

Наведена інформація, на думку відповідача, свідчить про фіктивність договорів, укладених між ТОВ “Долина Мрій” та ТОВ “ТВК Абрис”, що, у свою чергу, позбавляє правового значення первинні документи та податкові накладні по вказаним господарським операціям та виключає можливість позивача формувати витрати та податковий кредит.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, мотивуючи позовні вимоги наступним: господарські операції з ТОВ “ТВК Абрис” підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ “Долина Мрій” дотримано передбачені умови для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ “Долина Мрій” є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ “Долина Мрій” та ТОВ “ТВК Абрис”, мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що протягом перевіреного періоду між ТОВ “Долина Мрій” (замовник) та ТОВ “ТВК Абрис” (виконавець) укладено наступні договори: договір про надання послуг від 05 вересня 2012 року №000001, за умовами якого виконавець зобов’язується надати замовнику послуги з доставки офісних товарів, а замовник зобов’язується оплатити надані послуги; договір купівлі-продажу від 05 вересня 2012 року №000001, згідно якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити офісні товари в асортименті, згідно письмово оформлених замовлень.

Як свідчать наявні в матеріалах справи, видаткові накладні, рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт, які датовані вереснем – жовтнем 2012 року, ТОВ “ТВК Абрис” поставило позивачу зажими для паперу, клей-олівець, скріпки канцелярські нікельовані, блокноти проклеєні, ножиці офісні, шкарпетки, візитниці, мило рідке тощо, та надало послуги з доставки.

ТОВ “ТВК Абрис” виписало позивачу податкові накладні, що датовані вереснем, жовтнем 2012 року, на загальну суму 1 293 122,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 217 130,00 грн.

Докази на підтвердження оплати за придбані товари та надані послуги в матеріалах справи відсутні.

На підтвердження факту оплати за придбані товари та надані послуги, позивач надав суду роздруківки звітів про дебетові та кредитові операції по рахунку, однак суд не приймає їх до уваги, оскільки зазначені документи не є належним доказом факту здійснення розрахунків за поставлений товар або виконані послуги та не містять відміток банку.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об’єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи питання пов’язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов’язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд звертає увагу, що позивач не надав до суду письмових пояснень щодо мети придбання та використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ “ТВК Абрис” товарів та послуг з доставки.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивач надав суду копії податкових накладних, видаткових накладних, довіреностей на отримання цінностей від ТОВ “Долина Мрій”.

Разом з тим, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували пов’язаність придбаних у ТОВ “ТВК Абрис” товарів і послуг доставки з господарською діяльністю позивача, зокрема, неможливо встановити, що товар, який реалізовано позивачем придбано саме у ТОВ “ТВК Абрис” в межах спірних господарських операцій, чи факт того, що його придбано з метою подальшої реалізації, зокрема, суд не має можливості встановити яким чином взаємовідносини позивача з ТОВ “БК “Міськжитлобуд” з приводу оздоблення гранітом вхідної групи будинків, стосуються спірних господарських операцій.

Так, наприклад в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні чи будь-які інші докази на підтвердження переміщення товару, які б дали можливість встановити звідки, куди та ким здійснювалось транспортування товару, а тому суд не має можливості встановити яким чином позивачу надавались послуги з доставки та як позивач здійснював подальшу реалізацію цього товару, відсутні також докази на підтвердження факту зберігання товару.

Наявні в матеріалах справи докази, не дають можливості встановити мету придбання послуг з доставки офісних товарів, оскільки не відображають вартісних та кількісних характеристик цього товару та не несуть доказової інформації, щодо того, які саме офісні товари є предметом доставки, у якому обсязі, яким чином здійснювалась доставка, тобто не дають можливості ідентифікувати участь ТОВ “ТВК Абрис” у виконанні послуг з доставки та встановити факт наявності у вказаного підприємства адміністративно-господарських можливостей для виконання умов договорів.

Матеріали справи також не містять доказів оплати (виписки банку, довідки про рух коштів на рахунку, платіжні доручення) контрагентами позивача придбаних товарів, на підтвердження факту реалізації позивачем цих товарів.

Крім того, як зазначено в Акті перевірки та не спростовано позивачем, господарські договори, документи, що підтверджують транспортування товару та банківські виписки щодо перерахування коштів до перевірки не надавались.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України вказує, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів вилучення у ТОВ “Долина Мрій” оригіналів документів правоохоронними органами та відсутність таких документів в матеріалах справи (докази транспортування товару, банківські виписки), суд не приймає до уваги доводи позивача про наявність цих документів та ненадання їх до перевірки у зв’язку з тим, що вони не витребовувались податковим органом.

Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних в межах спірних господарських операцій товарів та послуг з доставки, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з вказаним контрагентом носять реальний характер, а придбані послуги використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

Таким чином, з огляду на недоведеність мети використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності ТОВ “Долина Мрій”, суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є наявність податкових накладних, їх відповідність порядку заповнення та мета подальшого використання придбаних товарів/послуг (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому формальна наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “ТВК Абрис”, у зв’язку з придбанням товарів та послуг з доставки.

При дослідженні питання щодо заниження податку на прибуток судом не встановлено пов’язаності придбаних товарів та послуг з господарською діяльністю позивача.

Наведені обставини, на думку суду, виключають можливість віднесення до складу податкового кредиту позивача відповідної суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ “ТВК Абрис”.

Враховуючи не доведеність мети придбання товарів та послуг у межах господарської діяльності, суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ “Долина Мрій” про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 листопада 2013 року №0004822203 та №0004832203 нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Подільському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Долина Мрій” не підлягає задоволенню.

Частина третя статті 4 Закону України “Про судовий збір” встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 458,80 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 129,20 грн. (4 588,00 грн. – 458,80 грн.) має бути стягнута на корить Державного бюджету України з позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Долина Мрій” відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Долина Мрій” (код ЄДРПОУ 36048361, 04070, м. Київ, вул. Григорія Сковороди, буд. 5-А) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Подільському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 129,20 грн. (чотири тисячі сто двадцять дев’ять гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко