Рішення № 37633777, 12.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/1604/14 Головуючий 1-ї інстанції - Зелінський В.Г.

Справа 623/3948/13-ц Доповідач - Тичкова О.Ю.

Категорія: позика

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів колегії - Піддубного Р.М., Малінської С.М.

при секретарі - Доля О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 січня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року до суду звернувся позивач з дійсним позовом. Просив стягнути з відповідача борг за договором позики у сумі 39 965 грн 03 коп, а також 3% річних від суми прострочки за два роки 10 місяців у сумі 3 397 грн 03 коп. В обґрунтування посилався на те, що 17 жовтня 2010 року ОСОБА_4 отримала від нього 3 500 євро та 100 доларів, що було на той момент еквівалентно 5 000 доларів США, які зобов'язалася повернути до 31 грудня 2010 року. Оскільки на момент звернення до суду гроші не були повернуті, просив також стягнути з відповідача 3% річних від суми прострочки.

Відповідач проти позову заперечувала. Вказувала, що гроші отримувала не від ОСОБА_5, а від його батька - ОСОБА_6 У перших числах січня 2011 року вона повернула борг в повному обсязі та жодних заборгованостей перед позивачем не має, що можуть підтвердити свідки.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 січня 2014 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики у розмірі 39 965 грн. та 3% річних у розмірі 4605 грн. 28 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню - частково, а рішення суду першої інстанції - зміні, з наступних підстав.

Як було встановлено судом і не заперечується сторонами, 17 жовтня 2010 року між сторонами у справі був укладений договір позики ( надалі Договір), за умовами якого ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_5 3 500 євро та 100 доларів США, що на той момент було еквівалентно 5 000 доларів США та зобов'язалася повернути позичені кошти до 31.12.2010 року. На підтвердження отримання грошей ОСОБА_4 було написано розписку ( а.с. 79).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно керувався ст.ст. 625, 1046,1047,1049 - 1051 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та обґрунтовано виходив з того, що відповідач належним чином взятих на себе зобов'язань за Договором не виконала, у встановлений у Договорі строк кошти не повернула, тому з неї належить стягнути суму боргу з урахуванням трьох відсотків річних на час ухвалення рішення суду.

При цьому, суд дійшов правильного висновку щодо неможливості враховувати посилання ОСОБА_4 на свідчення свідків для підтвердження того, що вона не отримувала гроші від ОСОБА_5 або повернула зазначені кошти останньому, оскільки в порушення вимог ст.1047 ЦК України Договір не був укладений у письмовій формі.

Відповідно до ст.1047 ЦК України та правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6 - 63цс13, розписка про отримання в борг грошових коштів за своїм характером не є письмовою формою договору, а є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Належним доказом виконання зобов'язання є наявність боргового документа у боржника або наявність у нього розписки кредитора про отримання виконання ( ст.545 ЦК України).

В супереч вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України позивач належних та допустимих доказів виконання нею умов Договору суду першої та апеляційної інстанції не надала.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідачки на користь позивача суму боргу у розмірі еквівалентному 5 тисяч доларів США, що на день ухвалення рішення за офіційним курсом НБУ гривні до долара США складало 39 965 грн.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України підставою для зміни рішення суду першої інстанції невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується зі здійсненим судом розрахунком розміру відповідальності у вигляді 3% річних. Так, позивач вимагає стягнення відсотків за 2 роки 10 місяців прострочення виконання зобов'язання, тобто по день звернення до суду (17 жовтня 2013 року). Таким чином, строк порушення зобов'язання склав 1021 день (365 днів у 2011 році, 366 днів у 2012 році, та 290 днів у 2013 році), відповідно 3 відсотки річних склали (39 965*1021*3%/366) 3 344 грн. 61 коп.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні в частині зменшення розміру відсотків, що підлягають стягненню: з 4605 грн.28 коп. до 3 344 грн. 61 коп. та як слідство зменшення загальної суми боргу з 44570 грн. 28 коп. до 43 309 грн. 61 коп.

Керуючись ст. 625 ЦК України, ст. ст. 303, 304, п. 3 ч.1 ст. 309, 313, ч.2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 січня 2014 року змінити, зменшити розмір суми трьох відсотків річних, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 з 4 605 (чотирьох тисяч шестисот п'яти) гривень 28 (двадцяти восьми) копійок до 3 344 (трьох тисяч трьохсот сорока чотирьох) гривень 61 (шістдесяти однієї) копійки, а всього стягнути 43 309 (сорок три тисячі триста дев`ять) гривень 61 (шістдесят одну) копійку.

В іншій частині рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 січня 2014 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді: