Ухвала суду № 37632171, 27.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

27 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3876/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Милосердного М.М.,

- Ступакової І.Г.

в зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, справу розглянуто згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Термінал" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Торговий дім "Термінал" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення:

- №0003592200 від 22 травня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50 447 грн. за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України;

- №0003602200 від 22 травня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 38 675 грн. за порушення п.137.1, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138 ПК України.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року задоволено повністю позовні вимоги.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що ДПІ у м. Херсоні проведено позапланову виїзну документальну перевірки ТОВ "Торговий дім "Термінал" з питань дотримань вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ "Саноіл Торг" у листопаді, грудні 2011 року та подальшого використання придбаних товарів (робіт, послуг), їх відображення у податковій звітності з податку на прибуток за період 2011-2012 рік та з податку на додану вартість за період листопад та грудень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки ДПІ складено акт перевірки №2483/22.4/31294401 від 30 квітня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість у листопаді 2011 року - 26 599 грн. та у грудні 2011 року -7 032 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму - 33 631 грн.;

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2011 рік на суму 38 675 грн.

На підставі зазначеного акта ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення 22 травня 2013 року №0003602200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 38 675 грн. та №0003592200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 33 631 грн. та за штрафними санкціями на 16 816 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені ТОВ "Торговий дім "Термінал" в адміністративному порядку, але залишені без змін рішенням ГУ Міндоходів у Херсонській області про результати розгляду первинної скарги та рішенням Міністерства доходів і зборів про результати розгляду скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи податкової про безтоварність здійснених господарських операцій є бездоказовими, а отже висновки щодо заниження податку на додану вартість та податку на прибуток є неправомірними, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції (тобто, реальної зміни майнового стану платника податків).

Частиною 2 ст. 9 вказаного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.139.1 ст. 139).

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

Основною господарською діяльністю підприємства, зокрема, є торгівля паливом.

З матеріалів справи вбачається, у період з листопада 2011 року по грудень 2011 року ТОВ "Торговий дім "Термінал" мало взаємовідносини з ТОВ "Саноіл Торг".

На підтвердження правомірності формування підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток за спірними правовідносинами за перевіряємий період позивачем суду надано, зокрема рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні (а.с.51-91).

Разом з тим, згідно митної декларації (а.с.36) ТОВ "Саноіл Торг" було придбано дизельне паливо у експортера TURKMENBASHI OIL REFINERI, яке в подальшому було придбано ТОВ "Торговий дім "Термінал".

Колегія суддів вважає, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання робіт та послуг, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог Законів при формуванні податкового кредиту та валових витрат, останній не може бути позбавлений такого права.

Платник податків, який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням його контрагентом вимог законодавства щодо створення підприємств, здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за порушення таким контрагентом правил ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі, коли контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме до нього, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними постачальником порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності.

Судова колегія вважає необґрунтованими посилання податкового органу на акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС №788/22020/37269136 від 22 березня 2013 року, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року визнано протиправними дії податкової під час проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Саноіл Тог" та в зазначенні в акті інформації у вигляді висновків щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів (а.с.39-46).

Колегія суддів також не приймає до уваги твердження податкової щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення №0003592200 та №0003602200 підлягають скасуванню, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: