Постанова № 37628845, 11.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2014 року

№ 826/16572/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аскент-Нафта"до третя особаРеєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності" ОСОБА_1проскасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві №489202 від 21.02.2013 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зобов'язання Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскент-Нафта" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності" про скасування рішень.

У судовому засіданні 05.12.2014 позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог в пунктах 2 та 3 якої він виклав позовні вимоги в наступній редакції: "2. Постановити рішення яким скасувати: рішення Відповідача-2 Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 28.10.2002 p., викладене в реєстраційному посвідченні №001139 від 28.10.2002 р. про реєстрацію на підставі Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01.08.2002 року права власності за ТОВ «АСКЕНТ-НАФТА» на об'єкт нерухомості «Розширення плодоовочевої бази з 22404 т. до 26774 т. оптово - роздрібного плодоовочевого комбінату в Дніпровському районі м. Києва площею 12630 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, та реєстраційний запис за реєстровим № 506-3 в реєстровій книзі № 4з-128, - рішення Відповідача-2 Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 28.05.2012 р. про реєстрацію на підставі Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15.12.2011 року, Ухвали Дніпровського районного суду м.Києва від 28.04.2012 року права власності за ОСОБА_1 на - нежитлові приміщення літери «Г» площею 10 242,2 кв.м. та нежитлову будівлю літеру «Д» площею 57,9 кв.м., розташовані за адресою АДРЕСА_2 та реєстраційний запис за реєстровим № 506-3 в реєстровій книзі № 4з-128, що міститься у витягах Про державну реєстрацію прав № 34282180 від 28.05.2012 р. та №34282338 від 28.05.2012 р.; 3. Заборонити Відповідачу-1 Реєстраційній службі Головного управління юстиції у м. Києві використовувати у діяльності та зазначати в офіційних документах відомості про реєстрацію на підставі Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15.12.2011 року, Ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 28.04.2012 року права власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення літери «Г» площею 10 242,2 кв.м. та нежитлову будівлю літеру «Д» площею 57,9 кв.м., розташовані за адресою АДРЕСА_2, що міститься у витягах Про державну реєстрацію прав № 34282180 від 28.05.2012 р. та №34282338 від 28.05.2012 р." Зазначені уточнення прийняті судом.

У судовому засіданні 12.12.2013 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено ОСОБА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення відповідача 2 та реєстраційний запис були прийняті/вчинені на підставі рішення суду, яке було скасовано, а саме, на підставі рішення Дніпропетровського районного суду м. Києва від 15.12.2011 у справі № 2-6115/11, яке було скасовано ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15.05.2013 касаційну скаргу на яку відхилено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Також позивач посилався на те, що під час реєстрації 28.05.2012 відповідачем 2 було прийнято незаконне рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення (в літ.Г) площею 10242,2 кв.м, нежитлову будівлю (літ.Д) площею 57,9 кв.м., оскільки за даними відповідача 2 за позивачем було зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості, який має зовсім іншу назву.

Представник позивача у судовому засіданні 17.02.2014 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

У судовому засіданні 17.02.2014 представник відповідача 1 заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовував тим, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05.02.2014 у справі № 88-ц\796\6 за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду міста Києва від 17.04.2013, скасовано зазначене рішення, а рішення Дніпропетровського суду м. Києва від 15.12.2011 залишено без змін.

Відповідач 2 проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 05.12.2013 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач 2 обґрунтовував тим, що ним жодним чином не було допущено порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

У судове засідання 17.02.2014 представник відповідача 2 не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи, у судовому засіданні 17.02.2014 заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, відповідача 1 та третьої особи ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

01.08.2002 Дніпровським районним судом міста Києва за результатами розгляду цивільної справи за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскент - Нафта" на дії Головного управління комунальної власності м. Києва, скаргу задоволено, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскент - Нафта" право власності на об'єкт нерухомості : "Розширення плодоовочевої бази з 22404 т. до 26774 т. оптово - роздрібного плодоовочевого комбінату в Дніпровському районі м. Києва розташованого у АДРЕСА_2, площею 12630 м.кв." та зобов'язано БТІ м. Києва зареєструвати та видати реєстраційне посвідчення на зазначений об'єкт.

18.10.2002 Товариству з обмеженою відповідальністю "Аскент - Нафта" видано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна реєстраційне посвідчення № 001139, яким посвідчено, що об'єкт "Розширення плодоовочевої бази з 22404 т. до 26774 т. оптово - роздрібного плодоовочевого комбінату в Дніпровському районі м. Києва площею 12630 кв.м.", який розташований в АДРЕСА_2 зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскент - Нафта" на праві колективної власності на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01.08.2002 про що вчинено запис за реєстровим № 506-3 в реєстровій книзі № 4з-128.

15.12.2011 Дніпровським районним судом міста Києва за результатами розгляду цивільної справи № 2-6115/11 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Аскент - Нафта", Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про визнання права власності, прийнято рішення, яким позов задоволено, визнано право власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомості "Розширення овочевої бази з 22404 т. до 26774 т. оптово-роздрібного овочевого комбінату в Дніпровському районі м. Києва площею 12630 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2", та зобов'язано Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати право власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомості "Розширення овочевої бази з 22404 т. до 26774 т. оптово-роздрібного овочевого комбінату в Дніпровському районі м.Києва площею 12630 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2".

28.04.2012 Дніпровським районним судом міста Києва винесено ухвалу у справі № 2-6115/11, якою надано роз'яснення рішення Дніпровського районного суду міста Києва та зазначено, що за ОСОБА_1 визнано право власності на об'єкт нерухомості нежитлові приміщення літери «Г» площею 10 242,2 кв.м. (групи приміщень з № 41 по № 45, групи приміщень з № 1 по № 8, групи приміщень з № 28 по № 40) та нежитлову будівлю літеру «Д» площею 57,9 кв.м., розташовані за адресою АДРЕСА_2 та зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна зареєструвати право власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомості нежитлові приміщення літери «Г» площею 10 242,2 кв.м. (групи приміщень з № 41 по № 45, групи приміщень з № 1 по № 8, групи приміщень з № 28 по № 40) та нежитлову будівлю літеру «Д» площею 57,9 кв.м., розташовані за адресою АДРЕСА_2.

28.05.2012 на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15.12.2011 та ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 28.04.2012 здійснено державну реєстрацію права власності форма: приватна за ОСОБА_1 на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 тип майна: "нежитлові приміщення (в літ Г) площею 10242, 2 кв.м." та "нежитлова будівля (літ. Д) площею 57,9 кв.м." про що здійснено реєстраційний запис за реєстровим № 506-3 в реєстровій книзі № 4з-128.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15.05.2013 у справі № 22-ц/796/7076/2013 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01.08.2012 апеляційну скаргу задоволено частково, скасовано рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01.08.2002, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскент - Нафта" на дії Головного управління комунальної власності м. Києва залишено без розгляду.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17.04.2013 у справі № 22-ц/796/1420/2013 скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15.12.2011 та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскент-Нафта», Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання права власності відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.06.2013 у справі № 6-53122св12 відхилено касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 17.04.2013.

18.10.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскент-Нафта» звернулось до суду з позовом щодо скасування рішень Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності" про реєстрацію права власності від 15.12.2011 та 01.08.2002.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05.02.2014 у справі № 88-ц\796\6 за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м. Києва від 17.04.2013, задоволено заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м. Києва від 17.04.2013, скасовано рішення Апеляційного суду міста Києва від 17.04.2013, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскент-Нафта» відхилено, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15.12.2011 залишено без змін.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1.5 розділу 1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 встановлено, що обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Частинами першою та третьою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до пункту 1.14 розділу 1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 реєстрація прав проводиться в такому порядку: приймання й перевірка документів, поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно, реєстрація заяви в Реєстрі заяв та запитів; установлення відсутності підстав для відмови в реєстрації прав; прийняття рішення про реєстрацію прав власності або про відмову в реєстрації прав; унесення записів до Реєстру прав; учинення написів на правовстановлювальних документах; видача витягів із Реєстру прав про реєстрацію прав.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Пунктом 2.1 розділу 2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 встановлено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії, а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Пунктом 1 додатку № 1 до зазначеного Тимчасового положення Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна встановлено, що правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема, є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна та про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.

Згідно з частинами першою та третьою статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна або більша за площею його частина. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 19 зазначеного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Таким чином, як відповідно до положень Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 чинного на момент здійснення державної реєстрації за позивачем права власності на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01.08.2002 та положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції чинній на момент державної реєстрації за ОСОБА_1 прав власності на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15.12.2011 та ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 28.04.2012, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводилась за відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, у тому числі, на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Сторонами факт того, що на момент здійснення за позивачем державної реєстрації права власності на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01.08.2002 та за ОСОБА_1 прав власності на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15.12.2011 та ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 28.04.2012 набрали законної сили не заперечується, як і не заперечується факт відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Посилання позивача на той факт, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01.08.2002 було скасовано ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15.05.2013, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15.12.2011 - рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17.04.2013, як на підставу для скасування рішень про державну реєстрацію прав власності на підставі зазначених рішень суду не приймаються судом до уваги з огляду на те, що станом на момент прийняття відповідних рішень про державну реєстрації зазначених позивачем обставин не існувало.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05.02.2012 у справі № 88-ц\796\6 за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м. Києва від 17.04.2013, задоволено заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м. Києва від 17.04.2013, скасовано рішення Апеляційного суду міста Києва від 17.04.2013, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскент-Нафта» відхилено, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15.12.2011 залишено без змін.

Таким чином, на даний момент рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15.12.2011 є чинним.

Щодо посилань позивача на той факт, що за ним було зареєстровано право власності на інший об'єкт нерухомості, ніж той, державну реєстрацію права власності на який було проведено за ОСОБА_1 на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15.12.2011 та ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 28.04.2012, суд звертає увагу на те, що державна реєстрація права власності була проведена відповідно до резолютивної частини відповідних рішень суду, а також на те, що з аналізу реєстраційних прав № 36749352 на нежитлову будівлю літ. Д за адресою АДРЕСА_2 та № 36749093 на нежитлову будівлю літ. Г за адресою АДРЕСА_2 та техпаспорту на АДРЕСА_2, копії яких наявні в матеріалах справи, вбачається, що зазначені посилання відповідача не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем інших підстав для скасування рішення відповідача 2 викладеного в реєстраційному посвідченні №001139 від 28.10.2002 про реєстрацію на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01.08.2002 права власності за позивачем на об'єкт нерухомості "Розширення плодоовочевої бази з 22404 т. до 26774 т. оптово - роздрібного плодоовочевого комбінату в Дніпровському районі м. Києва площею 12630 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, та реєстраційного запису за реєстровим № 506-3 в реєстровій книзі № 4з-128 та рішення відповідача 2 від 28.05.2012 про реєстрацію на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15.12.2011, ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 28.04.2012 права власності за ОСОБА_1 на - нежитлові приміщення літери "Г" площею 10 242,2 кв.м. та нежитлову будівлю літеру "Д" площею 57,9 кв.м., розташовані за адресою АДРЕСА_2, та реєстраційного запису за реєстровим № 506-3 в реєстровій книзі № 4з-128, крім зазначених, наведено не було, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування вказаних рішень та заборони відповідачу 1 вчиняти дії.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов