Рішення № 37625672, 05.03.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/2267/2014

Головуючий у 1 інстанції: Мальцев Д.О.

Доповідач: Гаращенко Д.Р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.

при секретарі - Калашник О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» за довіреністю - Кірик Ольги Леонідівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

03 липня 2013 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, у якому просив стягнути з них солідарно заборгованість за кредитним договором за період з 13.04.2010 р. по 10.10.2013 р. у розмірі 355 819,22 грн., що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 10.10.2013 р. становить 44 516,35 дол. США. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 06.03.2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 16 000 дол. США на строк 12 місяців, тобто до 28.02.2009 року. З метою забезпечення виконання умов кредитного договору між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № BL 2629-П1 від 06.03.2008 року. ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала. 20 вересня 2010 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» суму заборгованості у розмірі 229 481,26 грн., яка була розрахована станом на 22.02.2010 року, зазначене рішення набрало законної сили, однак не виконується боржниками. Згідно умов кредитного договору, зокрема п.1.5.2., за користування кредитними коштами понад строк кредитування позичальнику нараховуються підвищені відсотки за користування кредитом.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2013 року у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» було відмовлено.

16 грудня 2013 року представник ПАТ «Універсал Банк» за довіреністю - Кірик О.Л. подала апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ПАТ «Універсал Банк». В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказала, що судом першої інстанції неправомірно було відмовлено у задоволенні позову на підставі ст. 1056-1 ЦК України, оскільки на момент укладення кредитного договору вказаної статті не існувало. Також апелянт зазначила, що відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, було передбачено можливість зміни процентної ставки за користування кредитними коштами. Також апелянт вказала, що базова відсоткова ставка за кредитним договором була змінена 26 серпня 2008 року, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року було стягнено відсотки за період з 06 березня 2008 року по 26 серпня 2008 року виходячи з відсоткової ставки у розмірі 24,5 % річних, та за період з 26 серпня 2008 року виходячи з відсоткової ставки у розмірі 26 % річних. Враховуючи зазначене, апелянт вважає, що таким чином встановлено факт законності підняття відсоткової ставки, а тому вказані обставини не підлягають доказуванню на підставі ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

У судовому засіданні представник ПАТ «Універсал Банк» за довіреністю - Борецька О.Л. апеляційну скаргу підтримала і просила суд її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_5 апеляційну скаргу просив відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, була належним чином повідомлена про день, час та місце апеляційного розгляду, тому розгляд справи за апеляційною скаргою на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України проведено за її відсутності.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 06 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 (позичальник) був укладений кредитний договір № BL2629, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 16000 дол. США строком до 28 лютого 2009 року.

Відповідно до п.1.5.1, 1.5.2. договору за користування кредитними коштами, наданими в межах ліміту кредитної лінії та строку кредитування, визначеному цим договором, встановлюється процентна ставка в розмірі 24, 5% річних. За користування кредитними коштами понад строк кредитування та/або термін погашення, встановлені цим договором, процентна ставка встановлюється в розмірі 25 % річних.

Того ж дня з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 (поручитель) був укладений договір поруки № BL 2629-П1, за умовами якого поручитель взяла на себе зобов'язання відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, за всіма зобов'язаннями останнього, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, що передбачені умовами основного договору.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що банком не надано доказів, які б належним чином обґрунтовували його право на стягнення заборгованості з відповідачів і плати за користування кредитом понад строки кредитування у розмірі 26 % річних. Також суд першої інстанції зазначив, що не приймає до уваги посилання представника позивача на п.5.1 договору як на підставу для збільшення процентної ставки за користування кредитом до 26 % річних, оскільки вказаний пункт договору встановлює лише загальні підстави та порядок підвищення процентної ставки, проте не визначає розмір на який можливо підвищення процентної ставки понад ставку у розмірі 25 % річних, встановлена п.1.5.2. кредитного договору № BL 2629 від 06.03.2008 року.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України обов'язком позичальника за кредитним договором є, зокрема, повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У пункті 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з п.7.7 кредитного договору, укладеного між сторонами, строк дії договору встановлюється з дня укладення договору (підписання обома сторонами) до повного погашення суми грошових зобов'язань позичальника за цим договором.

Відповідно до змісту ст.ст. 599, 600-601, 604-609 ЦК України за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року стягнено солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 229 481, 26 грн. в еквіваленті за курсом НБУ станом на 13 квітня 2010 року, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 кредитного договору сторони погодили, що при встановленні нової процентної ставки, із зазначенням її розміру, позичальник повідомляється шляхом направлення йому Банком поштою відповідного рекомендованого листа за адресою позичальника, що вказана у розділі 8 цього Договору, або за іншою адресою, яку позичальник письмово повідомив банку при зміні адреси; така нова процентна ставка починає діяти через 45 календарних днів з дати відправлення банком позичальнику повідомлення, при цьому банк застосовує таку процентну ставку без укладання сторонами відповідної угоди про внесення змін до договору, у разі незгоди із таким новим розміром процентної ставки, позичальник має право: протягом 45 календарних днів з дати відправлення йому банком повідомлення достроково повернути банку всю суму заборгованості за Договором, сплатити йому в повному обсязі плату за кредит, розмір яких визначається відповідною діючою ставкою за цим договором, а також здійснити інші платежі за Договором, при цьому позичальник не звільняється від обов'язків щодо сплати можливих комісій банку за дострокове повернення кредитних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що 26 серпня 2008 року ПАТ «Універсал Банк» в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку з 24, 5 % річних до 26 % річних.

Будь-які докази відправлення позичальнику повідомлення про підвищення відсоткової ставки за кредитним договором у матеріалах справи відсутні та представником позивача у судовому засіданні не надані.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно вважав, що у ПАТ «Універсал Банк» відсутнє право нараховувати відсотки за користування кредитними коштами за відсотковою ставкою 26 % річних.

Однак при цьому суд першої інстанції не врахував, що за умовами кредитного договору за користування кредитними коштами понад строк кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 25 % річних, а тому необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення суми відсотків, розрахованої за відсотковою ставкою 25 % річних.

Посилання апелянта на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року встановлено факт законності підняття відсоткової ставки за кредитним договором, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки рішенням колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року зазначене рішення скасовано, при чому колегією суддів встановлено, що кредитором не була дотримана визначена договором процедура підвищення відсоткової ставки, а тому стягнено відсотки за ставками 24, 5 % річних та 25 % річних.

На думку колегії суддів, підстави для стягнення заборгованості за відсотками з ОСОБА_3 як з поручителя відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки № ВL2629 - П1 від 06 березня 2008 року кредитор не в праві без згоди поручителя змінювати умови Основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під «згодою поручителя» сторони розуміють візування поручителем змін до Основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до договору поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 згоди в розумінні п. 2.1. договору поруки на підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами не давала.

У постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 29 квітня 2011 року у справі про припинення договору поруки, зазначено, що у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя чи відповідної умови у договорі поруки не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання чи неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що збільшення відсоткової ставки за кредитним договором, що всупереч умовам договору поруки відбулося без згоди поручителя, призвело до збільшення його відповідальності та мало наслідком припинення поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України. При цьому, на думку колегії суддів, не можна притягати поручителя до відповідальності у тому вигляді, який вона мала до підвищення відсоткової ставки, оскільки банком підвищено відсоткову ставку, що призвело до збільшення відповідальності поручителя, згоди на таке підвищення ОСОБА_3 не давала, а тому порука є такою, що припинилася, навіть на початкових умовах.

Крім того, на підставі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У суді першої інстанції представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_5 заявляв клопотання про застосування строку позовної давності (а.с. 87).

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Універсал Банк» заявив вимоги про стягнення відсотків за користування кредитними коштами за період з 22 лютого 2010 року по 10 жовтня 2013 року 29 червня 2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, на яку має право позивач.

При огляді у судовому засіданні цивільної справи за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором встановлено, що 13 квітня 2010 року банк звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення тіла кредиту та відсотків станом на 22 лютого 2010 року.

Таким чином, ПАТ «Універсал Банк» заявив лише частину вимоги, на яку мав право, а тому строк позовної давності перервався і почався заново.

З позовом про стягнення відсотків за період з 14 квітня 2010 року по 27 червня 2010 року банк звернувся лише 29 червня 2013 року, тобто з пропуском строку позовної давності, клопотання про його поновлення не заявляв, а тому в цій частині позовних вимог належить відмовити на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.

З огляду на викладене, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2013 року належить скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» відсотки за користування кредитними коштами за відсотковою ставкою 25 % річних за період з 22 лютого 2010 року по 13 квітня 2010 року та з 28 червня 2010 року по 10 жовтня 2013 року у розмірі 111 014, 47 грн., що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 10 жовтня 2013 року становить 13 888, 96 дол. США.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» за довіреністю - Кірик Ольги Леонідівни - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитним договором у розмірі 111 014, 47 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 1 110, 14 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді