Рішення № 37623802, 13.03.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/216/14-ц

Провадження № 22-ц/779/687/2014

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Меленко О.Є., Фединяка В.Д.,

секретаря Мельник О.В.,

з участю: позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 -

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 30 січня 2014 року -

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року ОСОБА_2 пред'явила позов до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, посилаючись на те, що після припинення сімейних відносин з відповідачем, останній відмовляється в добровільному порядку надавати матеріальну допомогу на утримання їх сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Посилаючись на те, що сама вона не може матеріально забезпечити дитину та себе, просила стягнути із відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн та аліменти на її утримання у розмірі 700 грн до досягнення дитиною трирічного віку.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 січня 2014 року позов задоволено частково. Постановлено стягувати з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, по 600 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, а також по 400 грн на утримання дружини ОСОБА_2 до досягнення названою дитиною трирічного віку. Стягнення аліментів постановлено розпочати з 10 січня 2014 року. Крім того, постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 243,60 грн судового збору.

Не погоджуючись із даним рішенням, представник ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій зазначила, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги того, що аліменти на утримання позивача ОСОБА_2 з нього вже стягуються за рішенням апеляційного суду від 31.10.2013 року у розмірі 500 грн. Тому, представник ОСОБА_3 зазначає, що на думку апелянта, позивачка не вправі вимагати аліменти на своє утримання повторно. Також, на думку апелянта, судом при постановленні рішення не враховано того, що відповідач офіційно не працює та сплачує аліменти на утримання першої дитини - сина ОСОБА_6 у розмірі 750 грн, а тому він не буде мати змоги виконувати оскаржуване рішення суду першої інстанції. Крім того, апелянт вказує на те, що відповідач не заперечує свого обов'язку утримувати другу дитину та згідний сплачувати аліменти у розмірі 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Посилаючись на вищенаведене, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягувати із ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній. Крім того, представник пояснив, що в даний час ОСОБА_3 не має роботи ні в Російській Федерації, ні в Україні, і зараз перебуває вдома у м. Калуші, проходить лікування. Вважаючи у зв'язку із наведеним рішення суду першої інстанції незаконним, просить його скасувати.

ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечила, вважаючи, що відповідач має можливість сплачувати кошти на утримання сина ОСОБА_5 та на її утримання, оскільки працює у Росії і має достатній розмір заробітку. Вважаючи рішення суду першої інстанції в даній справі законним і обгрунтованим, ОСОБА_2 просить залишити його без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно із ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, 3) які правовідносини випливають із встановлених обставин, 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено і матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 є спільним сином сторін, про що свідчить копія свідоцтва про його народження на а.с. 7, а тому відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати його до досягнення повноліття. Тому суд першої інстанції на підставі ст. 184 СК України дійшов до правильного і обґрунтованого висновку про обов'язок відповідача сплачувати на утримання сина ОСОБА_5 аліментів у твердій грошовій сумі. Однак, на думку колегії суддів, визначення судом розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_5 в сумі 600 грн щомісячно не відповідає встановленим фактам та дійсним обставинам. Адже, в матеріалах справи немає ніяких об'єктивних документальних відомостей про те, що у ОСОБА_3 є постійне місце роботи в Україні чи за кордоном і що він отримує регулярно дохід. Крім того, поза увагою суду залишився той факт, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2013 року з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2, починаючи з 03 червня 2013 року стягнуто аліменти на її утримання в сумі 500 грн щомісячно, а на утримання старшого сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 вересня 2013 року стягнуто 750 грн щомісячно (копії рішень - а.с.40-43). У зв'язку із наведеними обставинами колегія суддів вважає, що розмір аліментів на другу дитину відповідача - сина ОСОБА_5 слід зменшити з 600 грн до 400 грн, тобто до суми, яка орієнтовано дорівнює 30% розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції також дійшов до помилкового висновку про стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини у розмірі 400 грн.

За змістом ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини, до досягнення дитиною трьох років, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що у сторін є ще одна дитина - син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 вересня 2013 року відповідача зобов'язано сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі 750 грн щомісячно до досягнення ним повноліття. Окрім того, згаданим вище рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2013 року постановлено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання до досягнення сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, трьохрічного віку у розмірі 500 грн щомісячно (а.с.42-43). Таким чином, на відповідача вже покладено обов'язок утримувати дружину до досягнення дитиною трьохрічного віку - тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3. Ніяких документальних і об'єктивних доказів спроможності боржника сплачувати матеріальну допомогу на утримання бувшої дружини в більшому розмірі, ніж визначений рішенням суду від 20.09.2013 року, немає. Колегія суддів констатує, що після досягнення старшим сином ОСОБА_6 віку трьох років ОСОБА_2 вправі буде звернутись до відповідача з відповідним позовом про продовження надання ним матеріальної допомоги на її утримання до досягнення іншим сином ОСОБА_5 віку трьох років.

За наведених обставин рішення суду першої інстанції в зазначених частинах не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення аліментів на утримання дружини та зміні оскарженого рішення в частині стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 218; 307; 309; 313; 314; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 30 січня 2014 року в даній справі в частині стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дружини ОСОБА_2 в розмірі 400 грн щомісячно до досягнення сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьохрічного віку скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання ОСОБА_2 до досягнення сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 30 січня 2014 року в даній справі в частині стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 змінити.

Зменшити стягнення з ОСОБА_3 аліментів в користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 600 грн до 400 (чотириста) грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили після його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів після набрання ним законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: О.Є. Меленко

В.Д. Фединяк