Постанова № 37622784, 11.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2014 року 10:57 № 826/18529/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Логістік»до відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2013 р. № 0001152201 та № 0001142201за участю представників сторін:

від позивача: Свиридовський О.А. (довіреність № 7 від 19.08.2013 р.)

від відповідача: Русіна О.С. (довіреність № 4964/9/10 від 31.12.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 11.03.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер Логістік» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідачів Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва та Міністерства Доходів і зборів України про визнання протиправними дій щодо видання наказу від 11.06.2013 р. № 56 про проведення перевірки, та проведення зазначеної перевірки на підставі такого наказу, а також визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2013 р. № 0001152201 та № 0001142201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2013 р. позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Логістік» була залишена без руху з підстав визначення позивачем у позовній заяві відповідача до якого не заявлено жодних позовних вимог, а саме Міністерства Доходів і зборів України, а також зазначення позивачем у позовній заяві невірного найменування іншого відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, правонаступником якого станом на час подання позову була вже Державна податкова інспекція у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

12.12.2013 р. позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху було подано до канцелярії суду заяву про зміну адміністративного позову, в якій ТОВ «Лідер Логістік» визначено одного відповідача - Державну податкову інспекцію у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Зважаючи на усунення позивачем у визначені строки недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18529/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 11.03.2014 р. представник позивача на стадії судових дебатів під звукозапис уточнив позовні вимоги, та безпосередньо в судових дебатах (також під звукозапис) просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.07.2013 р. № 0001152201 та № 0001142201.

В обґрунтування зазначених позовних вимог представник позивача наголосив на тому, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лідер Логістік» (код ЄДРПОУ 37039049) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322) за період з 01.04.2012 р. по 30.09.2012 р., відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 139.1.6, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), щодо завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 176 715,00 грн., в тому числі: за II квартал 2012 р. на 99 690,00 грн. та за III квартал 2012 р. на 77 025,00 грн., а також п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 35 343,00 грн., в тому числі: у травні 2012 р. на 9 969,00 грн., у червні 2012 р. на 9 969,00 грн., у липні 2012 р. на 15 405,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем, в свою чергу, були подані письмові заперечення проти позову, в яких податковий орган просить суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В судовому засіданні 11.03.2014 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача також заперечив повністю.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків (безтоварні операції), а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит та валові витрати.

На підтвердження зазначеного представник відповідача наголосив на тому, що за наслідками перевірки такого контрагента позивача ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» - контролюючим органом було встановлено відсутність у даного підприємства основних фондів, матеріально-технічних (вантажно-розвантажувальної техніки, автомобільного транспорту, устаткування, інше) та трудових можливостей для здійснення задекларованих видів господарської діяльності, зокрема з надання послуг по виконанню вантажно-розвантажувальних робіт у великих обсягах та на значні суми.

Крім того, представник відповідача зазначив, що під час проведення такої перевірки ТОВ «Лідер Логістік», позивачем на вимогу контролюючого органу не було надано всіх передбачених чинним законодавством документів на підтвердження товарності господарських операцій з контрагентом ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (зокрема: товарно транспортних-накладних, податкових накладних, тощо), проте як зазначені документи були надані позивачем під час судового розгляду справи, що відповідно не підтверджує наявність у позивача таких документів на час формування валових витрат та податкового кредиту в розрізі правовідносин із ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», а навпаки вказує на відсутність останніх на час проведення перевірки, та їх отримання (виготовлення) невідомим чином для надання до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Логістік» (код ЄДРПОУ 37039049) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322) за період з 01.04.2012 р. по 30.09.2012 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 25.06.2013 р. № 172/22-205/37039049, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. 139.1.6, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), щодо завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 176 715,00 грн., в тому числі: за II квартал 2012 р. на 99 690,00 грн. та за III квартал 2012 р. на 77 025,00 грн., а також п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 35 343,00 грн., в тому числі: у травні 2012 р. на 9 969,00 грн., у червні 2012 р. на 9 969,00 грн., у липні 2012 р. на 15 405,00 грн.

Так, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді, а саме: у травні, червні та липні 2012 р., позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322), щодо надання останнім на користь позивача послуг по виконанню вантажно-розвантажувальних робіт на складах у великих обсягах та на значні суми.

За наслідками висновків вищевказаного Акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 12.07.2013 р. № 0001152201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 46 387,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 37 110 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 277,50 грн.;

- від 12.07.2013 р. № 0001142201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 44 178,75 грн., в т.ч. за основним платежем - 35 343 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 835,75 грн.

За наслідками оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку до податкових органів вищих інстанцій, скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Однак, не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.07.2013 р. № 0001152201 та № 0001142201, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами спростовано позивачем, відповідний запит ДПІ було надіслано до ТОВ «Лідер Логістік» за № 3386/10/22-214 від 28.03.2013 року.

Так, позивач у позовній заяві вказує на те, що жодного запиту від податкового органу не отримував, проте як докази направлення та отримання ТОВ «Лідер Логістік» вищевказаного документа (запиту № 3386/10/22-214 від 28.03.2013 р.), містяться в матеріалах справи, та відповідно спростовують такі доводи позивача.

Разом з тим, позивачем ТОВ «Лідер Логістік» було надано відповідь від 17.04.2013 р. № 1-17-04/2013 на вищевказаний запит, проте як витребовувані в запиті документи надано в повному обсязі не було.

Зважаючи на зазначене, у відповідності до вимог п. 78.4 ст. 78 ПК України, відповідачем було прийнято наказ № 56 від 11.06.2013 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Логістік» (код ЄДРПОУ 37039049) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322) за період з 01.04.2012 р. по 30.09.2012 р.

Повідомлення про проведення перевірки від 11.06.2013 р. № 202/10/22-2-14 та копію наказу № 56 від 11.06.2013 р. було надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, докази чого також наявні в матеріалах справи.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури щодо підстав видання наказу про проведення перевірки, щодо проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, а також належного скерування позивачу документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, у перевіряємому періоді, а саме: у травні, червні та липні 2012 р., позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322), щодо надання останнім на користь позивача послуг по виконанню вантажно-розвантажувальних робіт на складах у великих обсягах та на значні суми.

Однак, з приводу правомірності (реальності, товарності) зазначених правовідносин позивача з його контрагентом ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт, а також з приводу належності документів, на підставі яких позивачем формувалися валові витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді в розрізі правовідносин із ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», наявними доказами у справі підтверджується наступне.

По-перше, як було наголошено представником відповідача (вбачається з наявних матеріалів справи), та жодним чином не було спростовано позивачем, під час проведення перевірки ТОВ «Лідер Логістік», позивачем на вимогу контролюючого органу не було надано всіх передбачених чинним законодавством документів на підтвердження товарності господарських операцій з контрагентом ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», зокрема: товарно транспортних-накладних, податкових накладних, тощо, проте як зазначені документи були надані позивачем під час судового розгляду справи, що відповідно належним чином не підтверджує наявність у позивача таких документів на час формування валових витрат та податкового кредиту в розрізі правовідносин із ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», а навпаки вказує на відсутність останніх (документів) на час проведення перевірки та їх отримання (виготовлення) невідомим чином для надання до матеріалів справи.

Так, як підтверджується наявними у справі доказами, під час проведення перевірки ТОВ «Лідер Логістік» було надано контролюючому органу по взаємовідносинах з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» копії наступних документів:

- копії договорів № 0512 від 01.05.2012 р., № 0612 від 01.06.2012 р. та № 0712 від 02.07.2012 р.;

- копії актів виконаних робіт;

- копії платіжних доручень.

Проте як при вирішенні справи в судовому порядку, позивачем безпосередньо до суду було надано також:

- договір оренди складського приміщення від 19.05.2010 р. № 431/10;

- договір зберігання товару від 18.06.2010 р. № 1-СК;

- товарно-транспортні накладні;

- податкові накладні.

Зважаючи на таке, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в даному випадку позивачем було порушено норми п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, де встановлено, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду питання про прийняття рішення. Разом з тим, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого неподання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до вимог, встановлених абз. 2 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право набати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Системний аналіз вищезазначених правових норм дозволяє стверджувати про те, що законодавцем наділено платника податків необхідним механізмом захисту своїх прав від можливих незаконних дій співробітників контролюючого органу. Разом з тим, на платника податків також покладено обов'язок надання документів, необхідних для здійснення перевірки та чітко встановлено наслідки невиконання цього обов'язку - застосування штрафних санкцій.

В даному випадку, позивачем не було надано суду жодних доказів того, що зазначені вище документи вилучалися у ТОВ «Лідер Логістік» правоохоронними органами, а також того - чому та яким чином зазначені документи були отримані позивачем вже після проведення перевірки та винесення оскаржуваних рішень.

Також, щодо сутності правовідносин із контрагентом ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», з наявних матеріалів справи вбачається наступне.

Так, між позивачем ТОВ «Лідер Логістік» (Замовником) та контрагентом ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (Виконавцем) було укладено низку договорів (№ 0512 від 01.05.2012 р., № 0612 від 01.06.2012 р. та № 0712 від 02.07.2012 р.), згідно умов яких Виконавець зобов'язується надати послуги у сфері організації вантажно-розвантажувальних робіт у приміщені складу Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги.

Відповідно до п. 4.1.3 вказаних договорів, Виконавець зобов'язаний складати та передавати Замовнику акти про надання послуг.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, з наданих позивачем до перевірки та до суду актів наданих послуг не вбачається змісту та обсягу відповідних господарських операцій.

Разом з тим, в актах наданих послуг мають повністю відображатись всі послуги із зазначенням їх вартісних та кількісних характеристик.

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити, що на підтвердження товарності зазначених операцій ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» повинно було надати звіти по наданим вантажно-розвантажувальним послугам, тобто звіти до актів виконаних робіт із детальним та повним зазначенням змісту та обсягу відповідних господарських операцій.

Отже позивачем, на думку суду, не було допустимими доказами доведено документально, яким саме чином вантажно-розвантажувальні послуги, а саме їх об'єм та зміст було надано виконавцем ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», а з наданих позивачем документів неможливо встановити наведеного, відповідно до чого такі документи не можуть належним чином та в повному обсязі підтверджувати надання і отримання позивачем вищезазначених послуг.

Крім того, згідно наданого до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Акта ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 438/22.7-37889322 від 04.03.2013 р. «Про неможливість проведення звірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р.» в останньому встановлено наступне:

- в ході проведення перевірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» не встановлено факту передачі товарів (послуг) контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару (послуг), довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, документів, що підтверджують використання отриманих товарів (послуг) у господарській діяльності підприємства, а також інших первинних та спеціальних документів на підтвердження правомірності здійснення господарської діяльності;

- перевіркою встановлено відсутність інформації про наявні офісні, складські та інші приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що є необхідним для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства;

- за адресою реєстрації ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» та його посадові особи не знаходяться, згідно інформаційної бази стан платника - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням;

- у підприємства відсутні достатні трудові ресурси для здіснення задекларованих видів діяльності, а докази щодо укладення цивільних трудових договорів із найманими працівниками підприємство не укладало;

- у зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності (як і будь-якого іншого виду діяльності) не є можливим.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, контролюючим органом було зроблено висновок про те, що операції по контрагенту позивача ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» - не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, автомобільного транспорту, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідне для здійснення задекларованих видів діяльності: зокрема надання послуг з виконання вантажно-розвантажувальних робіт у великих обсягах та на значні суми.

У зв'язку з цим, контрагент позивача ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» фактично не міг самостійно здійснювати будь-яких господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності таким контрагентом позивача.

На переконання контролюючого орану, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» та його контрагентами - є такими, що вчинено без наміру створення реальних правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (паперовий, безтоварний варіант правочинів), оскільки без наявності відповідних матеріальних та достатніх трудових можливостей, жодна господарська діяльність (а тим паче з виконання об'ємних робіт по навантаженню та розвантаженню товару) здійснюватися не може.

З приводу зазначеного, позивачем не було допустимими доказами по справі доведено суду, яким саме чином його контрагент ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» без наявності відповідної матеріально-технічної бази (в даному випадку спеціальної вантажно-розвантажувальної техніки, автомобільного транспорту, устаткування, інше), а також відповідних трудових ресурсів, мав змогу виконувати зазначену господарську діяльність щодо виконання об'ємних робіт по навантаженню та розвантаженню товару у великих обсягах та на значні суми.

Доказів щодо укладення таким контрагентом позивача ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» субпідрядних договорів із іншими контрагентами з метою виконання договірних відносин із позивачем - суду надано також не було.

Також, з наданих позивачем документів (а саме актів по організації вантажно-розвантажувальних робіт, договорів, податкових накладних) не вбачається застосування будь якої спеціальної техніки в тому числі автокрану.

Так, на підтвердження застосування автокрану ТОВ «Лідер Логістік» мав би надати документацію, яка містить ідентифікуючі ознаки автокрану КС-4562 на базі КрАЗ 250 та автокрану КС-45729-4-02 на базі МАЗ (зокрема інформацію про власника), відомості про об'єм виконаної роботи даними автокранами (протоколи робочого часу) та докази оплати за роботу саме автокранів та осіб, які на них працюють;

Крім того з наявних матеріалів справи є не зрозумілим, яким саме чином здійснювалася передача ТМЦ, а саме автокрану КС-4562 на базі КрАЗ 250 та автокрану КС-45729-4-02 на базі МАЗ від ТОВ «КФ «Горизонталь» до ТОВ «Лідер Логістік» (не надано актів прийому-передачі), та з наданих позивачем документів не вбачається, хто саме з осіб (чи позивача чи його контрагента ТОВ «КФ «Горизонталь») був відповідальний за керування цими автокранами, тобто - хто фактично виконував такі роботи з навантаження-розвантаження товару спеціальною технікою.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Також, відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Так, як було зазначено вище, та жодними доказами не було спростовано позивачем, зазначений контрагент ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (згідно Акта ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 438/22.7-37889322 від 04.03.2013 р. «Про неможливість проведення звірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р.») - за місцем його реєстрації не знаходиться (згідно інформаційної бази стан платника - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням), а отже є неможливим встановити, яким саме чином таке товариство (без його фактичного розміщення за тією чи іншою адресою) мало змогу виконувати задекларовані види діяльності (виконання робіт з навантаження та розвантаження товару) у великих обсягах та на значні суми без наявності відповідних матеріально-технічних та трудових ресурсів.

Більш того, як підтверджується наявними матеріалами справи, контрагент позивача ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» не звітує до податкового органу по податку на додану вартість з листопада 2012 р. (декларація за жовтень 2012 р. з нульовими показниками) та з податку на прибуток з 2013 р., а свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» було анульовано 25.10.2012 р., тобто через декілька місяців після здійснення правовідносин із позивачем, що також підтверджує факт створення такого суб'єкта господарювання без мети довготривалої господарської діяльності та отримання прибутку, а навпаки з метою укладення безтоварних договорів та надання податкової вигоди третім особам, що завдає шкоди Державному бюджету.

Отже, враховуючи наведені вище факти, вбачається проведення контрагентом позивача ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням, не має необхідних матеріальних та трудових ресурсів), а тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Згідно вимог п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 «Податкового кодексу України», право віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених у відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Зазначена позиція узгоджується також із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» та позицією Вищого адміністративного суду України викладену у постанові від 20.02.2013 р. по справі К/9991/59642/12.

З огляду на зазначене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно зі ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12.07.2013 р. № 0001152201 та № 0001142201.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Так, позивачем допустимими доказами по справі не було доведено суду того факту, що саме контрагентом ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», за відсутності в останнього матеріально-технічних та трудових можливостей, виконувалися вантажно-розвантажувальні роботи на користь позивача у великих обсягах та на значні суми. А тому, суд не може визнати правомірним визначення податкових зобов'язань у деклараціях з ПДВ та податку на прибуток позивача з вказаним контрагентом ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за оспорюваний період.

Відповідно до зазначеного суд прийшов до висновку про відмову в позовних вимогах.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 18.03.2014 р.