Постанова № 37622684, 27.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2014 р. Справа №805/284/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. при секретарі судового засідання Кугикліній К.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області

про визнання незаконною та скасування постанови про накладення стягнень

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. від 8 жовтня 2013 року)

від відповідача: Берідзе Є.Ж. (дов. № 1 від 02 січня 2013 року)

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання незаконною та скасування постанови № 18 Т від 21 жовтня 2013 року про застосування штрафу в сумі 5 000,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначила порушення застосування відповідачем положень статті 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення», що призвело до безпідставного застосування до позивача штрафу за не відведення спеціального місця для куріння у приміщенні готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1». Позивач зауважив на тому, що готель «ІНФОРМАЦІЯ_1» включає в себе не тільки будівлю готелю, а ще й допоміжні споруди: склади, гаражі, туалет, навіс, огорожу, вимощення, а тому розміщення місць для куріння можливо в споруді. Саме під навісом за огорожею та на вимощенні розміщено площадку для паління, яка обладнана природним засобом вентиляції - свіжим повітрям, що відповідає вимогам Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення».

В судовому засіданні представник позивача надала пояснення аналогічні викладеним в позові просила суд задовольнити вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, наполягала на правомірності застосування штрафних санкцій та обґрунтованості прийнятого відповідачем рішення.

Дослідивши викладені доводи в заяві та наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Донецькій області (далі - Інспекція, відповідач) у відповідності до плану роботи Інспекції на ІV квартал 2013 року, на підставі наказу № 505 від 07 жовтня 2013 року та направлення № 04-09т від 07 жовтня 2013 року проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_1), що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. За наслідком проведеної перевірки відповідачем складно акт № 006840 (арк. справи 5-6). Згідно викладеного в акті в ході перевірки встановлено, що у приміщеннях готелю не відведено спеціального місця для куріння, обладнаного витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, не розміщено інформації, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!», що є порушенням статей 13, 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення.

21 жовтня 2013 року відповідачем на підставі зазначеного акту на підставі статті 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», прийнято постанову № 18 Т, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 5000,00 грн.

Спірним питанням цієї справи є правомірність прийнятої відповідачем постанови та наявність підстав для її прийняття.

Основні принципи та напрями державної політики щодо попередження куріння тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей, охорони здоров'я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров'ю внаслідок розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених курінням тютюнових виробів чи іншим способом їх вживання визначені Законом України від 22 вересня 2005 року № 2899-IV "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення" (далі - Закон № 2899-IV ).

Обмеження щодо реалізації (продажу) та вживання тютюнових виробів визначені статтею 13 Закону № 2899-IV. Згідно пункту 2 частини 3 цієї статті забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян. Власник, уповноважені ним особи або орендарі відповідних споруд чи окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, сумарна площа яких не має перевищувати 10 відсотків загальної площі відповідної споруди чи приміщення, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити інформацію, передбачену частиною п'ятою цієї статті (частини 7 статті 13 Закону № 2899-IV).

Приміщенням є частина внутрішнього об'єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу. Оскільки законом передбачено створення спеціально відведених місць для куріння у межах приміщень та споруд, на яких заборонено куріння, то, враховуючи встановлення заборони куріння у приміщеннях готелю суд вважає, що спеціальне місце для куріння у певному приміщенні готелю має бути відведено у межах такого приміщення, оскільки куріння поза межами приміщення взагалі не заборонено, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 13 Закону № 2899-IV.

З наведеного вбачається, що позивач як власник готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1» зобов'язаний відвести спеціальне місце для куріння саме у приміщеннях готелю, а не у комплексі споруд готелю, зокрема не під навісом, яким знаходиться поза межами приміщення (позначений літерою «Л» у схематичному плані на нежитлові будівлі та споруди будівлі) (арк. справи 7).

Створення позивачем місця для куріння поза межами приміщення готелю не свідчить про виконання ним обов'язку, передбаченого частиною 7 статті 13 Закону № 2899-IV.

Статтею 20 Закону № 2899-IV визначено, що за порушення норм цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, застосовує фінансові санкції до суб'єктів господарювання, зокрема, у разі не відведення спеціальних місць для куріння, не обладнання їх витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, нерозміщення інформації, передбаченої частиною п'ятою статті 13 цього Закону, - від однієї тисячі гривень до десяти тисяч гривень.

Частиною 3 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Таким центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України, є Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів, що визначено п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента N 465/2011 від 13 квітня 2011 року

Згідно з п. 1 Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 206 від 9 листопада 2011 року, Територіальними органами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів є інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Інспекції підпорядковуються Державній інспекції України з питань захисту прав споживачів.

Враховуючи дійдення судом висновку про наявність підстав для застосування дол. позивача штрафних санкцій на підставі статті 20 Закону № 2899-IV, прийняте відповідачем постанова № 18 Т від 21 жовтня 2013 року про накладення штрафу у розмірі 5 000, 00 грн., а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання незаконною та скасування постанови № 18 Т від 21 жовтня 2013 року про застосування штрафу в сумі 5 000,00 грн. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 567,00 грн. за наступними реквізитами сплати: отримувач коштів Держбюджет Калінінського р-ну м. Донецьк, код за ЄДРПОУ отримувача 38034015, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, р/р 31217206784005, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови у присутності представника відповідача.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 3 березня 2014 року.

Суддя Михайлик А.С.