Ухвала суду № 37620804, 14.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 0504/4452/2012 Номер провадження 22-ц/775/1272/2014

Головуючий в 1 інстанції Заборський В.О.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія: 57

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„11" березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Маширо О.П.

Суддів: Баркова В.М.,Зайцевої С.А.

При секретарі: Сачко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які діють в інтересах ОСОБА_3 на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 25 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 25 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 - задоволено : встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 і ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без шлюбу з 2001 року по грудень 2011 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 126 350 грн.

Додатковим рішенням Будьоннівського районного суду м.Донецька від 30 січня 2014 року стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати пов*язані із проведенням експертизи у розмірі 1 352,40 грн. та судовий збір у розмірі 922,15 грн.,а всього 2274,55 грн. Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 341,35 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які діють в інтересах ОСОБА_3 просили рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з*ясування обставин справи ,що мають значення для справи,та порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2,які діють в інтересах ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу задовольнити. У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 просили апеляційну скаргу відхилити,надали заперечення на апеляційну скаргу (т.2. а.с.24-30).

ОСОБА_3 у судове засідання апеляційного суду не з*явився,належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи шляхом отримання 04 березня 2014 року телефонограми, зареєстрованої в журналі телефонограм № 1 за № 698 (т.2.а.с.21). Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справ, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи , не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача,пояснення учасників судового розгляду,дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим,ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону ,тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення ,суд першої інстанції всебічно ,повно і об*єктивно дослідив надані сторонами докази ,правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те ,що вимоги позивача грунтуються на законі та підлягають задоволенню.

У рішенні наведені відповідні мотиви ,з яких він його ухвалив.Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 на підставі договору міни житла від 27 лютого 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 878, передав 63/100 частини житлового будинку АДРЕСА_3 та отримав у власність житловий будинок АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці площею 1677 кв.м., на якій знаходяться: А-1 житловий будинок з шлакоблоку, житловою площею 37,5 кв.м., загальною площею 54,9 кв.м.; Б, В, Г - сараї; Ф - фундамент; № 1, 2 - паркани, брама. Право власності на даний будинок зареєстровано за ОСОБА_3 в КП «БТІ м. Донецька» 26 листопада 2004 року.

Згідно рішення виконавчого комітету Будьоннівської районної у м. Донецьку ради № 21/5 від 17 січня 2011 року погоджено прийняття в експлуатацію реконструйованого житлового будинку А-1 з житловою прибудовою А'-1 житловою площею 56,0 кв.м., загальною площею 119,3 кв.м. та зведеної господарської будівлі: гаражу Е по АДРЕСА_2, та рекомендовано ОСОБА_3 звернутися до інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Донецькій області для одержання сертифіката відповідності.

ОСОБА_4 з 17 серпня 1988 року зареєстрована у АДРЕСА_1, ОСОБА_3 зареєстрований з 22 грудня 2004 року за адресою: АДРЕСА_2. Підписка газет та журналів ОСОБА_4 здійснена на адресу: АДРЕСА_2.

Із запису в наданій суду копії ощадної книжки ОСОБА_4 вбачається, що нею видана довіреність на ОСОБА_3 до 28 березня 2013 року.

Згідно акту обстеження житлово - побутових і матеріальних умов від 05 березня 2012 року, складеного членами комітету «Енергетик - центр» ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з 2007 року по грудень 2011 року проживали разом за адресою: АДРЕСА_2. З 2001 року по 2007 рік проживали за адресою: АДРЕСА_2. В офіційно зареєстрованому шлюбі ОСОБА_4 і ОСОБА_3 в період з 2001 року по грудень 2011 року не перебували.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4,суд першої інстанції керувався ст.ст. ст.ст.3,60,61,63,69,70,71,74 СК ,ст.372 ЦК України і виходив з того,що позивачка ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3, на час придбання будинку АДРЕСА_2 та його відбудування, не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, проживали однією сім'єю, та не перебували у будь - якому іншому шлюбі. Між ними на той час склались усталені відносини, вони проживали однією сім'єю та провели реконструкцію будинку АДРЕСА_2 та звели прибудову та гараж за спільні кошти. Письмовий договір щодо витрат на ремонт даного будинку між сторонами не укладався.

Згідно висновку будівельно - технічної експертизи № 1334/24 від 25 лютого 2013 року вартість будівельних і ремонтно - будівельних робіт будинку АДРЕСА_2 за період з 2003 року по час проведення експертизи складає 252 700 грн.

ОСОБА_3 не надав суду доказів,які б підтвердили факт непроживання його та позивачки однією сім*єю в спірний період .Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

Щодо оцінки вартості будівельних і ремонтних робіт будинку,то судом першої інстанції правильно прийнято до уваги сума визначена експертом , та визначено ,що за період з квітня 2004 року, з часу коли розпочались будівельні роботи по грудень 2011 року,коли було розірвано стосунки між сторонами ,вартість будинку збільшилася на 252 700 грн.Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Частиною 2 ст. 74 СК України на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення гл. 8 СК України щодо права спільної сумісної власності подружжя.

Суттєвою умовою визнання осіб такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, як випливає з тексту ст. 74 СК, є їх спільне проживання на одній житловій площі. При цьому законодавець не регламентує питання тривалості спільного проживання сім'єю без реєстрації шлюбу, з огляду на що можна вважати, що строк перебування у фактичних шлюбних відносинах не має значення для розподілу майна у разі припинення фактичних відносин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивачкою доведено факт перебування її зі ОСОБА_3 у період з 2001 року по 31 грудня 2011 року у фактичних шлюбних відносинах і проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а також ведення спільного господарства та наявності єдиного сімейного бюджету. Зокрема, цей факт також підтверджується показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні. Тому суд правильно прийшов до висновку , щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки грошових коштів у розмірі 1/2 частини витрачених на ремонт та будівництво будинку АДРЕСА_2 у розмірі 126 350 грн.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно неналежної оцінки доказів, які подавалися сторонами, оскільки відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному дослідженні усіх доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції дана належна оцінка доказів наданих сторонами з урахуванням обставин справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна надати докази на підтвердження її вимог та заперечень, проте відповідачем не надано належних доказів на спростування вимог іншою сторони.

Пояснення представників відповідача щодо відсутності між сторонами спільного проживання та наявності лише дружніх стосунків ,не переконливі та спростовані чисельними доказами.

Таким чином, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зазначені висновки суду не спростовують ,зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду.

Враховуючи вищенаведене, а також, те, що апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які діють в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 25 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Головуючий:

Судді: