Рішення № 37619117, 03.03.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" березня 2014 р.Справа № 916/1395/13

За позовом: державного підприємства ,,Одеський морський торговельний порт"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю ,,Транссервіс Інтернешнл"

про стягнення 189 613,76 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

Від позивача: Задоя В.І., довіреність №020/7-650 від 12.06.2013р.

Від відповідача: Пенчева Г.М., довіреність від 18.09.2013р.

Відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва в судовому засіданні з 24.02.2014р. до 26.02.2014р. о 15 год. 20 хв., з 26.02.2014р. до 03.03.2014р. о 12 год. 40 хв.

Суть спору: Позивач, державне підприємство "Одеський морський торговельний порт", звернувся до господарського суду Одеської області з позовної заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ,,Транссервіс Інтернешнл" 189 613,76 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2013р. позовну заяву (вх.№2253/13) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/1395/13 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.08.2013р. позов державного підприємства ,,Одеський морський торговельний порт" задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2013р. рішення господарського суду Одеської області від 12.08.2013р. у справі №916/1395/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2013р. рішення господарського суду Одеської області від 12.08.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 року у справі №916/1395/13 скасовано.

На підставі розподілу справи між суддями за допомогою системи автоматичного розподілу, справу №916/1395/13 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Цісельському О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.01.2014р. справу №916/1395/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, з підстав викладених у додаткових поясненнях до відзиву на позов (вх.№2043/14 від 27.01.14р.).

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

21 травня 2012р. між державним підприємством ,,Одеський морський торговельний порт" (Порт) та товариством з обмеженою відповідальністю ,,Транссервіс Інтернешнл" (Підприємство) було укладено угоду (про стягнення плати за використання причалу та території порту) №КД-3889, згідно умов п.1.1. якого, предметом цієї Угоди є надання Портом, необхідних Підприємству для перевалці вантажів силами та засобами Підприємства або залучених Підприємством з використанням території та причалів Порту. Перевантаження вантажів в Порту здійснюється Підприємством через 23 причал та частину причалу № 24 Одеського порту щомісячним обсягом не менше 11670 тон.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2. Угоди плата за використання Клієнтурой причалу та території Порту при здійсненні завантажувально-розвантажувальних робіт обраховуються виходячи з маси вантажу брутто та береться кожну метричну тону, згідно розділу 2.2. "Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів в портах України", затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995р. №392 зі всіма змінами та доповненнями. ставка плати, що діє на момент підписання цієї Угоди, зазначається в Додатку №1 до цього Договору та є його невід'ємною частиною.

Як вбачається зі змісту п.3.4. Угоди після надання Підприємством рахунку (Додаток №3), Порт перевіряє та узгоджує звіт протягом 2-робочих днів з моменту його отримання. У разі невідповідності даних Підприємства, наданих у звіті, із даними Порту, отриманими після перевірки рахунку, Підприємство зобов'язано забезпечити уповноваженим представникам Порту, доступ до первинної документації, з метою порівняння наведених в ній даних з даними звіту. З моменту повідомлення Портом Підприємства о розбіжностях, що виникли, Сторони зобов'язуються протягом 2-х робочих днів провести спільні дії (переговори, звірку первинної інформації та т.д.) та узгодити дані рахунки. Акт виконаних робіт формується за минулий місяць на підставі рахунку Підприємства, згідно Додатку №3. Рахунок, податкова накладна за використання причалів та території Порту виставляються на підставі Акту виконаних робіт після узгодження звіту Портом, до 10-го числа місяця, наступного за звітним. Щомісячно, до 10-го числа місяця, наступного за звітним Сторони підписують Акт виконаних робіт (послуг) за цією Угодою, на підставі якого визначається кінцева сума належної Порту плати за місяць.

Із змісту п.п.4.2., 4.5. Угоди вбачається, що у разі невиконання Підприємством умов, зазначених в п.1.1. цієї Угоди, у відношенні щомісячних об'ємів перевалки вантажів за результатами календарного року, Підприємство виплачує Порту суму, виходячи із діючої ставки, згідно "Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів в портах України", затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995р. №392 (п.2.2.2. "в"), за кожну тону, не переваленого до встановленого об'єму вантажу. Розрахунки проводяться в національній валюті по офіційному курсу НБУ, діючому на останній день календарного року. За порушення строків оплати, встановлених цієї Угоди, винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, що нараховується за кожен день від суми простроченого платежу. Оплата пені не звільняє винну сторону від виконання взятих на себе зобов'язань за цією Угодою.

Дана Угода вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2013р. (п.7.2. Угоди).

В додатку № 1 до Угоди сторонами визначено, що ставка плати за використання клієнтами причалів та території Порту при здійсненні навантажувально-розвантажувальних робіт у відповідності з підпунктом „в" пункту 2.2.2 розділу 2.2. „Збірнику тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробкою вантажів в портах України", затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995 р. № 392 з всіма змінами та доповненнями: з вантажів, які перероблюються силами та засобами клієнтів - 1,4 доларів США (без ПДВ) за одну тону вантажу.

02.07.2012 р. сторони уклали додаткову угоду №КД-3889/1, відповідно до якої дійшли згоди внести наступні зміни до Угоди, виклавши в наступній редакції:

- п.1.1 Угоди - „Предметом Угоди являється надання Портом послуг, необхідних Підприємству для перевалки вантажів силами та засобами Підприємства або залучених Підприємством з використанням території та причалів Порту. Перевантаження вантажів в Порту проводиться Підприємством щомісячним об'ємом не менше 11670 тон";

- п.2.2.1 Угоди - „Укладати договори з клієнтурою стосовно стягнення плати за використання причалів та території Порту при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт силами та засобами клієнтури (в тому числі найманими безпосередньо клієнтурою за свій рахунок).

21.02.2013р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № КД-3889/3, згідно якої сторони вирішили розірвати Угоду з 01.12.2012 р. (п.1 Додаткової угоди № КД-3889/3).

Порт та Підприємство оформили додаток №4 до Угоди, в якому визначили, що Підприємством не виконано п.1.1 Угоди щодо гарантованого об'єму перевалки вантажу в період з 21.05.2012 р. по 30.11.2012 р., у зв'язку з чим компенсації підлягають 158 011,47 грн. без ПДВ. Кількість вантажу, залученого Підприємством, сторони визначили на підставі актів здачі-прийняття робіт.

Листом від 28.01.2013 р. (вих.№5) ТОВ ,,Транссервіс Інтернешнл" повідомило ДП „Одеський морський торговельний порт" про скрутне фінансове становище у Підприємства, у зв'язку з чим просило надати розстрочку для погашення суми компенсації з травня 2013р. по 20 000,00 грн. в місяць до погашення боргу.

22.02.2013р. ДП „Одеський морський торговельний порт" звернулось до ТОВ ,,Транссервіс Інтернешнл" з претензію (вих.№020/1-223), в якій зазначило про необхідність перерахування суми компенсації у розмірі 158 011,47 грн.

Безпідставна відмова відповідача від сплати суми компенсації у розмірі 158 011,47 грн. і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2013р., якою скасовані рішення господарського суду Одеської області від 12.08.2013р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2013р. у справі №9161395/13, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Одеської області, зазначено те, що судами господарським судом Одеської області та Одеським апеляційним господарським судом достеменно не встановлено не надано належної правової оцінки, компенсації, яка підлягає сплаті, з огляду на зміст договору, з якого вона виникла, а саме: не встановили чи є спірна сума компенсацією вартості послуг, про надання яких укладено договір, чи ця сума є неустойкою за невиконання договору в частині надання послуг на певну суму, збитками або відшкодуванням фактичних витрат.

За імперативними приписами ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться, у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того, чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, проте, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

На виконання вказівок ВГСУ, висловлених у Постанові Вищого господарського суду України від 10.12.2013р. у даній справі, судом було досліджено докази на які посилається позивач, в процесі чого було встановлено, що за своєю правовою природою компенсація, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача, з огляду на зміст угоди, з якої вона виникла, є неустойкою за невиконання укладеної угоди в частині надання послуг.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Згідно з ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст.ст.546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п.1 ст.188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Судом встановлено, що сума неустойки, передбачена п.4.2. спірної угоди, не може розглядатись як компенсація вартості послуг, яка збільшує базу оподаткування податком на додану вартість, а за своєю правовою природою є штрафною санкцією, оскільки в розумінні ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, нормами п.14.1.185, п.14.1.191, п.185, п.188 Податкового Кодексу України не передбачено нарахування та сплату ПДВ в складі господарської санкції за невиконання Підприємством гарантованого об'єму перевалки вантажів, встановленому у Договорі.

З врахуванням вищенаведеного, суд не приймає до уваги лист ДПІ, що не є нормативним актом та суперечить приписам чинного Законодавства України.

Таким чином, за умови встановлення судом, що позивачем розрахунок штрафу здійснено всупереч нормам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини сторін, оскільки чинним Законодавством України не передбачено нарахування податку на додану вартість на штраф.

Перевіривши розрахунок суми неустойки, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано, та встановлено її в розмірі 158 011,47 грн.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що з пояснень представників сторін, судом встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла із-за фінансових труднощів та складної фінснсової ситуації в економіці, та оскільки, на думку суду, штраф - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд вважає за доцільне зменшити розмір неустойки, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача та встановити її у розмірі 125 000,00 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги державного підприємства "Одеський морський торговельний порт", у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю ,,Транссервіс Інтернешнл" на користь позивача підлягає неустойка в розмірі 125 000,00 грн.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 3 160,11 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ,,Транссервіс Інтернешнл" (65098, Одеська обл, м. Одеса, вул. Боженка, б.21-Б, код ЄДРЮОФОП 31193893) на користь державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Митна, 1, код ЄДРЮОФОП 01125666) 125 000 (сто двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. - штрафу, 3 160 (три тисячі сто шістдесят) грн. 11 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 11.03.2014р.

Суддя Цісельський О.В.