Ухвала суду № 37618590, 05.03.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/11167/13-а

05.03.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Курапової З.І.,

суддів Горошко Н.П. ,

Ілюхіної Г.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е.) від 17.01.14 у справі № 801/11167/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (вул. Б. Грінченка, буд.3, м.Київ 1, 01001)

про визнання неправомірною бездіяльність та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е.) від 17.01.14 у справі № 801/11167/13-а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання неправомірною бездіяльність та спонукання до виконання певних дій, - відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2014 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 05.03.2014 року представники сторін не з'явилися. Про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, відповідно до приписів ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе апеляційний розгляд справи без участі не з'явившихся осіб, по наявним у матеріалах справи письмовим доказам.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Судова колегія, керуючись положеннями п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовою колегією встановлено, що 09.12.2013 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим з адміністративним позовом до відповідача, відповідно якого просив визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг при наданні запитуваної інформації; зобов'язати відповідача надати інформацію щодо платоспроможності «ПрАТ страхова компанія «Лафорт»; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг надана відповідь позивачу у відповідності з нормами Закону України «Про доступ до публічної інформації», у зв'язку з чим, не встановлено протиправності дій з боку відповідача.

Судова колегія погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 11.09.2013 року ОСОБА_2 звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг з запитом про надання публічної інформації, відповідно якого просив надати відомості щодо статусу страхової компанії «Лафорт»; відомості чи існує ця компанія, платоспроможна, ліквідовується або банкрот; якщо не платоспроможна, то хто є платником її боргів. (зворотній бік а.с. 4).

Листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на запит від 11.09.2013 року повідомлено позивачу, що ПАТ «Страхова компанія «Лафорт» включено до Державного реєстру фінансових установ та має свідоцтво про реєстрацію фінансової установи. Також, 29.08.2013 року прийнято розпорядженням про анулювання (відкликання) ліцензій, виданих Товариству на провадження страхової діяльності № 3031 за систематичні порушення, в тому числі за ненадання звітності за 1 квартал 2013 року та за перше півріччя 2013 року. Інформацією про порушення справи про банкрутство та передачі страхових зобов'язань ПАТ «Страхова компанія «Лафорт» іншим страховикам, відповідач не володіє. (а.с. 5).

03.11.2013 року ОСОБА_2 повторно звернувся з запитом про надання публічної інформації, відповідно якої просив надати відомості: чи платоспроможна в даний час ПАТ "Страхова компанія "Лафорт"; чи створена Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг комісія для проведення перевірки платоспроможності страхової компанії "Лафорт"; чи зверталась Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг до суду з позовом про відміну державної реєстрації ПАТ "Страхування компанія "Лафорт" (а.с. 4).

Листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 12.11.2013 року позивачу роз'яснено, що з метою належного здійснення повноважень щодо нагляду за додержанням чинного законодавства у сфері фінансових послуг, в 2013 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку діяльності ПрАТ «СК «Лафорт», в ході якої встановлено відсутність перевіряємого об'єкту за місцезнаходженням відповідно до інформації, зазначеної в Державному реєстрі фінансових послуг, про що складено відповідний акт та у зв'язку з чим, проінформовано відповідні органи (в тому числі правоохоронні органи), до компетенції яких належать питання встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи. Крім того, повідомлено про неможливість здійснити аналіз фінансового стану та платоспроможності зазначеної юридичної особи. Також, судовою колегією встановлено, що відповідачем прийнято розпорядження від 14.03.2013 року № 836 про тимчасове зупинення дії ліцензій ПрАТ «СК «Лафорт». Разом з тим, ОСОБА_2 роз'яснено, що анулювання ліцензії не звільняє ПрАТ «СК «Лафорт» від обов'язку виконувати свої зобов'язання за укладеними договорами страхування. (а.с. 6).

Закон України «Про доступ до публічно інформації» № 2939-VI від 13.01.2011 визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, а саме право на доступ до публічної інформації гарантується:1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» вбачається, що доступ до публічної інформації забезпечується також шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно п. 1 ст. 19 зазначеного Закону вбачається, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Згідно пункту 5 статті 6 зазначеного Закону, не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", одними з розпорядників інформації для цілей цього Закону визнаються юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів, а також особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року 1070/2011, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством, який здійснює, зокрема, контроль за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками. (пункт 4 Положення)

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» № 2664-ІІІ від 12.07.2001 встановлено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Частиною першою статті 40 вказаного Закону визначено види заходів впливу, відповідно до яких Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу, зокрема, відповідно до пункту 4 зазначеної статті, тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, судова колегія встановила, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг в процесі виконання обов'язків, передбачених законом, виконано в повному обсязі дії щодо отримання інформації, яка запитувалась ОСОБА_2 11.09.2013 року та 03.11.2013 року.

Крім того, отримана суб'єктом владних повноважень інформація повинна бути відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, разом з тим, матеріалами справи встановлено, що відповідач позбавлений можливості здійснити збір та акумуляції інформації, у зв'язку з відсутністю перевіряємого об'єкту ПрАТ «СК «Лафорт» за місцезнаходженням відповідно до інформації, зазначеної в Державному реєстрі фінансових послуг.

Стосовно вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди"( із змінами та доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5) -спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної ( немайнової) шкоди розглядаються, зокрема:

- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень;

- у випадках, передбачених статтями 7, 440 - 1 Цивільного кодексу Української РСР ( далі -ЦК) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди;

- при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів"чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної ( немайнової) шкоди.

Абзацом другим пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно -правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями ( бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки позивач не зазначив, в чому полягає моральна шкода, не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування завдання йому діями відповідача моральної шкоди, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, апеляційна скарга ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.14 у справі № 801/11167/13-а підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.14 у справі № 801/11167/13-а - залишити без задоволення

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.14 у справі № 801/11167/13-а - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис З.І.Курапова

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя З.І.Курапова