Постанова № 37618419, 04.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 березня 2014 року 10:56 № 826/217/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Судафон»доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києвіпро визнання дій контролюючого органу протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2013 р. № 0003742204, № 0003752204,

за участю представників сторін:

від позивача: Ульянчук Ю.А.

від відповідача: Кинали Д.С.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 березня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Судафон» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання дій контролюючого органу протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2013 р. № 0003742204, № 0003752204.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 10.10.2013 р. № 239/26-52-22-04/34750701 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 р. № 0003742204, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 284 190, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 р. № 0003752204, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 298 398,75 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що перевірка проводилася без наявності законних підстав для її проведення, при цьому, нарахування відповідачем сум з податку на додану вартість та податку на прибуток вчинено в порушення норм чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні. Згідно наданих письмових заперечень зазначив, що у позивача встановлено відсутність об'єктів оподаткування за операціями з ТОВ «Центрдормонтаж».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Судафон» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Центрдормонтаж» за період вересень, жовтень, грудень 2012 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Судафон»:

1. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 227 352 грн., в т.ч. за вересень на суму 27 521 грн., за жовтень 2012р. на суму 116605 грн., за грудень 2012р. на суму 83 226 грн.

2. п. 138.1, п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 238719 грн., в тому числі по звітних періодах: 1-3 квартал 2012 - 28897 грн. (в тому числі 3 квартал 2012 року - 28897 грн.), 1-4 квартал 2012 - 238719 грн. (в тому числі 4 квартал 2012 року - 209822 грн.).

За наслідками перевірки складено акт від 10.10.2013 р. № 239/26-52-22-04/34750701 та прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 р. № 0003742204, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 284 190,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 227 352,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 56 838,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 р. № 0003752204, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 298 398,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 238 719,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 59 679,75 грн.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу ж п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Положення ст. 78 ПК України містять підстави для проведення органами ДПС документальних позапланових перевірок.

Зокрема, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка може бути здійснена за наслідками перевірок інших платників податків або за отриманням податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи, що матеріали позапланової документальної перевірки, проведеної на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, або наявна кримінальна справа можуть свідчити про порушення платником податків законодавства, орган ДПС не позбавлений права на підставі цієї норми та інших підстав, визначених ст. 78 ПК України, провести позапланову документальну перевірку платника податків, за результатами якої здійснити відповідні донарахування податкових зобов'язань.

Матеріалами справи встановлено, що перевірку проведено відповідно до наказу щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 01.10.2013 №47, повідомлення від 02.10.2013р. №49/26-52-22-04/34750701, виданого ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, та у відповідності до п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України.

Копію наказу ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 01.10.2013 №47 вручено 01.10.2013 особисто директору Судакову М.П., направлення на перевірку №49/26-52-22-04/34750701 від 02.10.2013 із зазначенням дати початку проведення перевірки вручено 02.10.2013 особисто директору Судакову М.П.

Отже, суд вважає, що відповідачем правомірно проведено перевірку. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що деякі порушення під час проведення перевірки не можуть свідчити про протиправність прийнятого податковим органом рішення, якщо судом буде встановлено, що позивачем не було дотримано податкової дисципліни.

На виконання Наказу Міністерства доходів і зборів України від 05.07.2013р. №245/ДСК, ТОВ «Судафон» доведений на відпрацювання у парі з ТОВ «Центрдормонтаж» за грудень 2012 р. на суму 83,2 тис. грн.

Як вбачається з висновків податкового органу, в ході аналізу автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку 5 до декларації з податку на додану вартість) встановлено розбіжність за період вересень 2012 р. на суму ПДВ 27520,92 грн., за жовтень 2012р. на суму 116604,65 грн., за грудень 2012 р. 83225,98 грн., а саме: не підтверджено взаємовідносини ТОВ «Центрдормонтаж» з ТОВ «Судафон» актами ДПІ у Печерському районі м. Києва №273/22-3/38292589 від 27.03.2013, №743/26-55-22-08/38292589 від 09.08.2013р.

Так, висновки податкового органу зроблені з урахуванням актів:

- №743/26-55-22-08/38292589 від 09.08.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Центродормонтаж» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року;

- № 273/22-3/38292589 від 27.03.2013 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрдормонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті взаємовідносин з постачальниками та покупцями за грудень 2012 року.

При перевірці ТОВ «Центрдормонтаж» використані матеріали постанови від 29 березня 2013 року старшого слідчого СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС лейтенанта податкової міліції С.С. Перепилиці, а саме: «Проведеним досудовим розслідуванням та матеріалами оперативного підрозділу ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС підтверджено інформацію, щодо «фіктивності» ряду підприємств, в т.ч. ТОВ «Центрдормонтаж» та створення вказаних підприємств виключно з метою прикриття незаконної діяльності.

19.12.12 відомості по факту створення ряду підприємств, в т.ч. ТОВ «Центрдормонтаж», з метою прикриття незаконної діяльності занесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 КК України.

21.12.12 прокуратурою Шевченківського району м. Києва, кримінальні провадження об'єднані в одне кримінальне провадження, та СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України».

Натомість відповідно до висновку акту №743/26-55-22-08/38292589 від 09.08.2013 р. перевіркою встановлено відсутність об 'єктів оподаткування у ТОВ «Центрдормонтаж» при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року, а також те, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою від сплати податків третіх осіб.

Відповідно до висновків акту №273/22-3/38292589 від 27.03.2013 встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Центрдормонтаж» за 2012 рік та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення cт. 22, ст. 185 Податкового Кодексу України.

Однак суд не приймає до уваги посилання відповідача на вищенаведені документи, оскільки акти зустрічної звірки не є беззаперечним доказом, що свідчать про протиправність дій контрагента позивача. Крім того відповідачем не надано доказів про винесення вироку у кримінальній справі, який може бути використаний судом в якості належного доказу під час вирішення дано справи.

Суд встановив, що ТОВ «Судафон» зареєстровано Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією. У періоді, що перевірявся мав статус платника податку на додану вартість.

Основним видом діяльності ТОВ «Судафон» є надання послуг із прокладання ліній підключення мережі Інтернет від підприємств (провайдерів) до споживачів. Послуга називається «остання миля». До складу послуги входить встановлення, налагодження та запуск відповідних пристроїв та допоміжного устаткування. Проект та кошторис, по кожному конкретному об'єкту ТОВ «Судафон» узгоджує з Замовником.

Так, позивачем було укладено договори на виконання підрядних робіт з замовниками - ПрАТ «МТС Україна» та ТОВ «Вайрелес Девелопмент Альянс».

З пояснень позивача вбачається, що у разі отримання згоди від замовника, позивач виконує заплановані роботи, та проводить лінію для передачі сигналу мережі Інтернет від передавача до споживача. Після виконання робіт із участю представника замовника проводиться сковування змонтованих позивачем ліній зв'язку та необхідного обладнання. Після успішного випробовування замовник та виконавець підписують акт виконаних робіт і замовник оплачує виконані роботи згідно умов договору та узгодженого кошторису. Крім того, ТОВ «Судафон» в деяких випадках залучає до виконання цих робіт, у якості субпідрядників, підприємства, які замаються цим видом діяльності і мають необхідний досвід роботи.

Одним, із підприємств субпідрядників, які ТОВ «Судафон» залучав до виконання робіт, було ТОВ «Центрдормонтаж».

Так, між ТОВ «Судафон» (Замовник) та ТОВ «Центрдормонтаж» (Підрядник) укладено договір підряду № ПМ-ДМ-03/912 від 03.09.2012 р., відповідно до якого, Підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по підготовці траси і прокладці кабелю, монтажу РРЛ, оформленню документації, а також інші роботи по організації ПМ, включаючи необхідні погодження.

Місцезнаходження об'єктів, види робіт, їх вартість та об'єми наведені у відповідних додатках до Договору.

Відповідно до п. 5.1.2 обладнання, матеріали необхідні для виконання робіт на об'єктах закуповуються Підрядником або Замовником за домовленістю, що зазначається у відповідних додатках.

Відповідно до п. 5.2.1 Замовник зобов'язується назначити своїх представників для здійснення технічного нагляду за виконанням робіт, а також визначити склад робочої комісії в три денний строк після повідомлення про готовність об'єкта до експлуатації.

Матеріалами справи встановлено, що в якості додатків до договору позивачем надано протоколи погодження договірної ціни та акти виконаних робіт (а.с. 51-140 Том. І).

На підтвердження нарахування податкових зобов'язань позивачем надано податкові накладні, виписані ТОВ «Центрдормонтаж»(а.с.141-177 Том І).

На підтвердження оплати за договором № ПМ-ДМ-03/912 від 03.09.2012 р. позивачем надано платіжні доручення на оплату робіт з організації ОМ (а.с. 178-217 Том І).

Відповідно до договору про організацію останньої милі № ПМ-СДФ-12 від 23.01.2012 р. ПрАТ «МТС Україна» (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «Судафон» (Виконавець), з іншої сторони, уклали договір про організацію останньої милі. Відповідно до умов договору Виконавець, за окремим замовленнями Замовника, що оформляються у вигляді додаткової угоди до даного договору, на свій ризик та на умовах, визначених даним договором, зобов'язується здійснювати комплекс робіт з організації об'єктів останньої милі в територіальних межах усіх ТУ ПрАТ «МТС Україна», а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені роботи.

Відповідно до пп. 3.1.1 Виконавець зобов'язується придбання кабелю, інших матеріалів та обладнання, не наданих Замовником, погоджувати із Замовником. При пред'явленні до здачі- приймання робіт по відповідній додатковій угоді, надавати Замовнику специфікацію обладнання і матеріалів, що використовувалися при виконанні відповідної додаткової угоди.

Відповідно до пп. 3.1.2 Виконавець повинен забирати зі складу Замовника, доставляти за місцем виконання робіт обладнання та матеріали, які надаються Замовником для об'єкту останньої милі.

На підтвердження виконання робіт за зазначеним договором позивачем надано акти здачі-приймання виконаних робіт (а.с. 236-246 Том І), а також акти робочої комісії вводу в експлуатацію об'єкту останньої милі (а.с. 247-250 Том І, а.с. 1-26 Том ІІ).

Разом з тим, між ТОВ «Судафон» (Субпідрядник) та ТОВ «Вайрелес Девелопмент Альянс» (Підрядник) укладено договір субпідряду № 36/2012 від 09.10.2012 р., відповідно до якого субпідрядник зобов'язується на свій ризик у визначеному договором порядку та строки надати послуги з організації телекомунікаційно-технічного забезпечення проведення виборів на звичайних виборчих дільницях та додаткових дільницях типу 2, перелік яких визначено в додатку № 6, а Підрядник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги.

Перелік послуг, опис, технічне завдання та інші істотні умови визначаються у договорі та додатках до нього.

Підрядник замовляє послуги Субпідрядника з метою виконання своїх договірних зобов'язань перед Приватним акціонерним товариством «Сітронікс Інформаційні технології Україна» за договором № ВА0812 від 31.08.2012 р., який в свою чергу, виконує зобов'язання перед Центральною виборчою комісією за Договором № 095-2012 від 22.08.2012 р.

Перелік послуг визначено в специфікаціях послуг з організації каналів зв'язку, актами (№ ОУ -04904, № ОУ- 06326, № ОУ -04904) здачі - прийняття, складеними на підтвердження проведення робіт за договором.

На підтвердження оплати робіт позивачем надано картки рахунки: 361 по контрагенту ТОВ «Вайрелес Девелопмент Альянс», ПрАТ «МТС Україна», а також банківські виписки.

Крім того позивачем надано суду фото обслідуваних та побудованих об'єктів «останньої милі» для клієнтів ПрАТ «МТС Україна» РРЛ, фото обслідуваних та побудованих радіо засобів передачі даних для забезпечення відеоспостереження з виборчих дільниць під час проведення президентських виборів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем декларувалися податкові зобов'язання, про що свідчать податкові декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 р., жовтень 2012 р., листопад 2012 р.

Слід зазначити, що суду не надано доказів придбання матеріалів позивачем, необхідного устаткування, їх погодження із замовником; відсутні сертифікати якості, паспорти; доказів передачі ТОВ «Судафон» об'єктів для виконання робіт, зокрема видаткових накладних, проектно-кошторисної документації; наявності трудових ресурсів, залучених до виконання робіт, основних фондів; доказів, які б свідчили про призначення відповідальних працівників за здійснення технічного нагляду; доказів, які б свідчили про оформлення замовлень на виконання робіт, технічних завдань, проектів прокладення ліній мережі Інтернет.

При цьому з актів виконаних робіт, складених позивачем та ТОВ «Центрдормонтаж» не вбачається, які ресурси (трудові та технічні) були задіяні під час виконання робіт, які матеріали використовувалися, у який термін було виконано роботи тощо.

Водночас суд зазначає, що надані позивачем фотоматеріали, що на його думку свідчать про виконання ряду робіт, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки з них не можливо встановити на якій саме території виконувались роботи та, відповідно до яких замовлень, оскільки вони не містять відмітку про їх погодження Замовником та Виконавцем, про прийняття виконаних робіт та не містять їх підписів уповноважених представників. Тобто суд не може ідентифікувати об'єм замовлення, місце виконання робіт та підставу їх надання (виконання).

Крім того з укладених позивачем договорів не можливо прослідкувати чіткий ланцюг замовлення контрагентами робіт та їх виконання, а також те, що відносини позивача з ТОВ «Центрдормонтаж» мали субпідрядний характер.

Разом з тим, позивачем не доведено, що ТОВ «Центрдормонтаж» декларувало свої зобов'язання з податку на додану вартість, а тому твердження позивача про подвійне оподаткування суд вважає необґрунтованим.

Отже, дослідивши надані позивачем первинні документи, суд дійшов висновку, про те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Центрдормонтаж» не підтверджуються належними доказами у справі, зокрема, не підтверджується реальне здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка є виконавцем робіт (надання послуг) підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, оскільки для даних видів діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

Тобто, перевіривши фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як позивача так і його контрагентів, суд дійшов висновку про відсутність обставин, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій.

Разом з тим, позивач не надав суду документів, що є обов'язковими для формування валових витрат та податкового кредиту. Аналіз матеріалів справи у сукупності свідчить про те, що зазначені угоди були лише задокументовані без фактичного виконання сторонами умов договорів, а тому, суд дійшов висновку, що позивач протиправно включив до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам із вказаними контрагентами, а також сформував податковий кредит за вказаними вище угодами.

Суд зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, а роботи не виконувалися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг, виконання робіт не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту та валових витрат сум податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Центрдормонтаж».

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, виконанням робіт, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач довів належними документально підтвердженими доказами правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 23.10.2013 р. № 0003742204, № 0003752204.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69- 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Судафон» відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови складено 10.03.2014 р.