Постанова № 37618402, 11.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2014 року 09:38 № 826/1063/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: Давиденко О.В. (довіреність від 20.01.2014 р. № 05/1/2-3 вих.-14)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1доПрокуратури міста Києвапровизнання неправомірними дій,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Департаменту земельних ресурсів та Прокуратури міста Києва, в якому просить:

- визнати нечинним акт № 1049/02 від 16.12.2013 р. обстеження земельної ділянки та перевірки вимог законодавства,

- визнати протиправними дії прокуратури м. Києва в частині надання листа від 16.12.2013 р. як втручання у господарську діяльність та підміну органів відомчого управління та контролю,

- визнати неправомірними дії Департаменту земельних ресурсів КМДА в частині складання акту № 1049/02 від 16.12.2013 р.

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що 16.12.2013 р. головним спеціалістом управління по контролю за використанням та моніторингу земель на вимогу прокуратури м. Києва підтвердити факт самовільного зайняття нею земельної ділянки по АДРЕСА_1, був складений акт обстеження земельної ділянки за № 1049/02, де зазначено, що площа самовільно зайнятої позивачкою земельної ділянки становить 0,54 га.

Даний акт та дії відповідачів позивачка вважає незаконними та неправомірними, виходячи з наступного. Позивачка зазначає, що земельна ділянка знаходиться в користуванні семи сімей, дві з яких вже отримали право власності на землю, а всі інші - в процесі оформлення права власності на землю. Межі земельної ділянки не змінювались з 1984 року, що підтверджується ген.планом м. Києва. Всі правовстановлюючі документи були надані Департаменту земельних ресурсів КМДА. Незважаючи на це, в акті не зазначені ні документи, ні підписи користувачів, що на думку позивачки підтверджує недостовірність та неправомірність акту.

Враховуючи викладене, згідно Порядку здійснення контролю за використанням і охороною земель м. Києва № 16/890, ст. 118, 119 Земельного кодексу України, наказу Держкомітету України по земресурсам від 12.12.2003 р. № 312, ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», положень КАС України, позивачка просить задовольнити позов.

Відповідачі проти позову заперечують та по суті зазначають, що при виконанні оскаржуваних позивачкою дій діяли виконуючи покладені на них законодавством України функції та вчиняючи вказані дії не порушували вимог законодавства. Враховуючи наведене, відповідачі просять у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 11.03.2014 р. закрито проводження у справі в частині позовних вимог до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а саме: щодо в частині визнання нечинним акту № 1049/02 від 16.12.2013 р. обстеження земельної ділянки та перевірки вимог законодавства, а також в частині визнання неправомірними дій Департаменту земельних ресурсів КМДА по складанню акту № 1049/02 від 16.12.2013 р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.03.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

В контексті позовних вимог до прокуратури, суд зазначає наступне.

Так, 16.12.2013 р. Департаментом земельних ресурсів КМДА складено акт № 1049/02 обстеження земельної ділянки.

Зокрема, в Акті зазначається про обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, код ділянки (кадастровий номер) 8 000 000 000:90:004:0043, яка перебуває у власності гр. ОСОБА_1 і гр. ОСОБА_3, яке проведено посадовою особою Департаменту земельних ресурсів відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням сесії Київської міської ради від 25.09.2003 р. № 16/890, ст. 187, 189 Земельного кодексу України.

Вказується, між іншим, що перевірка проведена у присутності ОСОБА_1

Крім іншого, зазначається дані про земельну ділянку та її стан: дата реєстрації права - державний акт на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 від 19.07.2012 р. № 10-7-11616 і державний акт на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3 від 19.07.2012 р. № 10-7-11615. Цільове використання: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Фактичне використання: обслуговування житлових будинків і господарських будівель і споруд. Площа згідно з документацією - 0,1039 га. Площа фактична - 0,64 га.

В Акті визначено результати обстеження - згідно рішення Київради від 23.04.2009 р. № 445/1551 громадянам ОСОБА_1 і ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1039 га.

Під час обстеження встановлено, що земельна ділянка огороджена. На земельній ділянці розташовано житлові будівлі і тимчасові господарські споруди. Земельна ділянка захаращена. Земельна ділянка площею приблизно 0,54 га використовується без права оформленого відповідно до вимог ст. 126 Земельного кодексу України.

З Акту не вбачається, що наведені обставини встановлені відносно позивачки у даній справі. З Акту вбачається, що інспектором зафіксовано фактичний стан користування земельною ділянкою без відповідного оформлення.

Зазначено, що перевірка проведена на підставі листа прокуратури міста Києва від 16.12.2013 р.

Зазначений лист, як вбачається з його копії, адресований від імені Прокуратури м. Києва до директора Департаменту земельних ресурсів. Звернення підписано начальником відділу.

У зверненні зазначається, що у провадженні Апеляційного суду м. Києва перебуває справа за позовом заступника прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_3 і ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Ураховуючи викладене, як зазначається у зверненні, керуючись ст. 8, 20 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура просить надати витяг із місцевого земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 кадастровий номер 8 000 000 000:90:004:0043.

У зверненні також визначено прохання провести обстеження вищевказаної земельної ділянки з метою встановлення фактичної площі земельної ділянки, яка самовільно зайнята.

У взаємозв'язку з наведеним суд зазначає, що відповідно до частини 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про прокуратуру», прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів, зокрема, громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

До функцій прокурора, крім іншого, належить представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом (п.2 ч. 1 ст. 5 Закону).

Згідно із статтею 8 зазначеного Закону законні вимоги прокурора є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.

Статистична та інша інформація або їх копії, необхідні для здійснення прокурорського нагляду чи розслідування, видаються на вимогу прокурора або слідчого безкоштовно.

Ухилення від виконання законних вимог прокурора тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

При цьому, згідно з положеннями статті 20 Закону України «Про прокуратуру» при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема: витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення, мати доступ до відповідних інформаційних баз даних державних органів.

При виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право, зокрема, звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Слід додати, що відповідно до ст. 361 зазначеного Закону, представництво прокуратурою інтересів, зокрема, держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

При цьому, в контексті здійснюваних прокурором функцій, у т.ч. як учасника судового процесу, зокрема, у цивільній справі, та відносно вчинення вищезгаданого запиту Прокуратурою м. Києва, слід зазначити, що згідно із ст. 37 Закону України «Про прокуратуру» право внесення апеляційної чи касаційної скарги на судові рішення в цивільних, адміністративних, господарських справах надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі у розгляді справи, зокрема, прокурору міста, його першим заступникам і заступникам. Відповідно до ст. 40 Закону змінити, доповнити, відкликати, відмовитися від позову (заяви, подання), апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України має право прокурор, який їх вніс, або прокурор вищого рівня, його перший заступник чи заступник.

Окремо слід зазначити, що згідно із ст. 56 вищезгаданого закону, під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, третій, п'ятій і сьомій статті 46, статті 462, статтях 463, 464, частині першій статті 47, статтях 48, 481, 49, 50, 501 та 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, прокуратура, реалізуючи в інтересах держави процесуальні права учасника цивільного процесу та в рамках реалізації функцій та обов'язків, передбачених Законом України «Про прокуратуру», користуючись передбаченими цим Законом правами та реалізуючи ці права, правомірно звернулась в особі начальника відділу до Департаменту земельних ресурсів для отримання відомостей та документів, необхідних для виконання покладених на прокуратуру функцій. Наведене вказує на відсутність підстав для визнання таких дій прокурора протиправними.

При цьому, судом не вбачається підстав для висновку про протиправне втручанню прокурора у господарську діяльність позивачки, на що вона посилається у позовній заяві, оскільки позивачкою не надано доказів здійснення господарської діяльності та позивачкою не доведено вчинення у зв'язку з цим прокурором протиправних дій. Судом також не вбачається підстав для висновку, що при здійсненні своїх повноважень та при виконанні покладених на прокурора функцій, у т.ч. при здійсненні представництва інтересів держави у суді, ним вчинялись дії, які б свідчили про підміну органів відомчого управління та контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки судом не встановлено вчинення відповідачем протиправних дій. З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін