Ухвала суду № 37617900, 11.03.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №483/2733/13-к 11.03.2014 11.03.2014 11.03.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах

головуючої: Погорєлової Г.М.

суддів: Губи О.О., Міняйла М.П.

за участі секретаря: Лі І.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12013160100000659 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.06.2013 року, за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 і його захисника ОСОБА_3 на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 грудня 2013 року.

Обвинувачені:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Очакова Миколаївської області, проживаючий за місцем народження АДРЕСА_1, обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Звенигородка Черкаської області, проживаючий в АДРЕСА_2, обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Учасники кримінального провадження:

прокурор: Брек Г.С.

обвинувачені: ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисники: ОСОБА_4, ОСОБА_3

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.

_______________

Провадження 11-кп/784/113/14 Головуючий у першій інстанції Медюк С.О.

Категорія: ст.185 ч.3 КК України Доповідач апеляційного суду Міняйло М.П.

Зі змісту апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2 вбачається, що він оспорюючи законність вироку, просить кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд.

Захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить вирок суду змінити та призначити її підзахисному мінімальну міру покарання, передбачену санкцією ст. 185 ч. 3 КК України.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.12.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено їм покарання у виді позбавлення волі кожному строком на 5 років.

Постановлено відшкодувати шкоду завдану потерпілим та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 2500 грн., а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 1300 грн.

У вироку вирішено питання щодо процесуальних витрат, пов'язаних на залучення експерта.

Узагальнені доводи апеляційних скарг.

Обвинувачений ОСОБА_1 зазначає, що він не викрадав чуже майно 3 і 5 червня 2013 року із баз відпочинку «Борисфен» і «Турбази Очаків», оскільки в ці дні знаходився в м. Одесі. Не причетний до злочинів 22 червня і 8 липня 2013 року на базах відпочинку ОКСТ «Очаків» та «Ольвія», так як у вказані дні о 16 год. від'їжджав автобусом із м. Одеси, який прибував в м. Очаків близько 19 год.

Надаючи свій власний аналіз доказів вважає, що передані ним в рахунок боргу мобільні телефони ОСОБА_9 не можуть свідчити про його причетність до викрадення 3.06.2013 року мобільних телефонів, що належать ОСОБА_10 та ОСОБА_11, оскільки ці телефони напередодні ним були придбані у осіб циганської національності. Посилається, що своєю сім картою не дзвонив із телефону ОСОБА_10 і ОСОБА_8

Вважає, що не має обґрунтованих доказів, що вилучений у нього мобільний телефон належить потерпілій ОСОБА_12, оскільки вона не надала документів, які б підтвердили її власність.

На думку апелянта слід критично відноситись до показань свідка ОСОБА_13, який викривав його у вчиненні злочину за вказівкою працівників міліції, щоб уникнути кримінальної відповідальності за злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотиків.

Водночас ОСОБА_1 стверджує, що при призначенні покарання суд не взяв до уваги щиросердечне каяття, відшкодування шкоди потерпілим, позитивну характеристику, його інвалідність і стан здоров'я його матері.

Обвинувачений ОСОБА_2 вважає, що допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 не підтвердили його причетність 5.06.2013 року до вчинення злочину.

На думку апелянта суд не обґрунтовано визнав його винним у вчиненні злочину 11.07.2013 року разом із ОСОБА_1, оскільки його винність у вчиненні злочину не підтверджується матеріалами справи.

Захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 вказує, що суд не взяв до уваги часткове визнання вини її підзахисним, щире каяття, наявність постійного місця проживання. Кримінальне правопорушення скоїв внаслідок тяжких життєвих обставин, позитивно характеризується, хворіє. При цьому апелянт наводить життєві обставини, які на її думку спонукали обвинуваченого до скоєння злочинів.

Стверджує, що суд не взяв до уваги, приєднані до матеріалів справи позитивні характеристики на ОСОБА_2 та необґрунтовано вказав у вироку про те, що обвинувачений характеризується посередньо.

Вважає, що обвинувачений ОСОБА_2 непричетний до вчинення злочинів: 05 червня, 23 червня та 11 липня 2013 року.

Звертає увагу на те, що показаннями свідків, потерпілих, висновком експерта підтверджуються тільки події кримінальних правопорушень, а не винуватість ОСОБА_2 у вчиненні цих злочинів.

Узагальнена позиція інших учасників процесу.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, просить вирок суду залишити без зміни, а скаргу обвинуваченого без задоволення.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

03.06.2013 року після 12 години ОСОБА_1 через незачинені двері балкону проник в кімнату № 116 бази відпочинку «Борисфен», розташованої в м. Очаків Миколаївської області, звідки повторно, таємно викрав мобільні телефони марки «Самсунг» та «Нокія Х2-02», 2 флеш накопичувача і декілька сім-карток, що належать ОСОБА_10, на загальну суму 1 840 грн., а також мобільний телефон моделі «Нокія 1616-2», з сім-карткою на суму 310 грн., що належать ОСОБА_11

Приблизно з 13 год. до 15 год. 05.06.2013 року ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, повторно, знаходячись на території бази відпочинку «Турбаза Очаків», яка розташована в м. Очаків, аналогічним способом проник в кімнати, звідки таємно викрав :

- мобільний телефон «Самсунг Х-160», вартістю 600 грн. з сім карткою та гроші в сумі 400 грн., всього на загальну суму 1010 грн., що належать ОСОБА_17;

- мобільний телефон марки «Флай» з сім - картками, на загальну суму 200 грн., що належать ОСОБА_18;

- мобільний телефон моделі «Нокія 1280» з сім - карткою на загальну суму 210 грн., що належать ОСОБА_12;

- мобільний телефон «Нокія 6300» з сім-карткою на суму 510 грн., що належать ОСОБА_19;

- мобільний телефон марки «Самсунг» в комплекті із зарядним пристроєм та наушниками, сім-картку, флеш-картку пам'яті та гроші в сумі 200 грн, всього на суму 1838 грн., що належить ОСОБА_20

Після обіду 22.06.2013 року, ОСОБА_1 повторно, проник в кімнату ОКСТ «Очаків», звідки таємно викрав мобільний телефон «Нокія», з сім-карткою, спричинивши ОСОБА_8 матеріальні збитки на загальну суму 1210 грн.

В цей же день після 17 години ОСОБА_1, повторно проник в кімнату на базі відпочинку «Ольвія» в м. Очаків, звідки таємно викрав мобільний телефон «Самсунг» вартістю 1000 грн., що належить ОСОБА_21 та фотоапарат «Олімпус», вартістю 2000 грн., що належать ОСОБА_22

ОСОБА_2 23.06.2013 року після 15 години, повторно, відкривши двері балкону проник до кімнати бази відпочинку «Турбаза Очаків», звідки таємно викрав мобільні телефони «Самсунг» з сім картками, чим причинив шкоду ОСОБА_7 на суму 1510 грн. та ОСОБА_23 на суму 1810 грн.

У після обідній час 05.07.2013 року ОСОБА_1, повторно, проник до кімнати № 3 бази відпочинку «Ольвія», звідки таємно викрав мобільні телефони «Флай» та «Самсунг», вартістю кожний по 1000 грн., що належать ОСОБА_24 та ОСОБА_25

Вечором 06.07.2013 року ОСОБА_1 повторно, через незачинені двері балкону проник в кімнату № 21 ОКСТ «Очаків», звідки таємно викрав мобільний телефон «Лджі 500» з сім-карткою, спричинивши потерпілій ОСОБА_26 матеріальні збитки на суму 1010 грн.

Приблизно о 19 год. 08.07.2013 року ОСОБА_1, повторно, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, розбивши вікно проникли в одну із кімнат бази відпочинку «Ольвія» і таємно викрали DVD-програвач, мобільний телефон «Флай» на суму 1950 грн. , які належать ОСОБА_27

Крім того, вечором 11.07.2013 року ОСОБА_1, повторно, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, через двері балкону проникли в кімнату 21 ОКСТ «Очаків», звідки таємно викрали мобільний телефон «Флай», дві сім-картки, флеш накопичувач на суму 720, що належить ОСОБА_28; мобільний телефон «Флай», з сім-карткою, на суму 360 грн., які належать ОСОБА_29; мобільний телефон «Самсунг», флеш накопичував, чохол до телефону, сім-карту, на суму 1830 грн., що належать ОСОБА_30

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини .

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 на підтримку доводів, викладених в своїх апеляційних скаргах, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляційних скарг обвинувачених і захисника без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, апеляційний суд приходить до наступного.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні ними таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, ґрунтується на доказах, які були всебічно перевірені в судовому засіданні та отримали відповідну оцінку у вироку.

В обгрунтування цього рішення, щодо вчинених обвинуваченими злочинів, суд першої інстанції послався на показання свідка ОСОБА_9, який показав, що влітку 2013 року ОСОБА_1 у відшкодування боргу передав йому два мобільних телефони марки «Нокія» та «Самсунг». Один із цих телефонів він залишив собі, а інший подарував ОСОБА_31

Показання свідка ОСОБА_9 узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_31, яка пояснила, що ОСОБА_9 подарував їй сенсорний мобільний телефон «Самсунг», який йому дав товариш.

З протоколів огляду предметів вбачається, що виданий свідками ОСОБА_9 і ОСОБА_32 мобільні телефони «Нокія» та «Самсунг» по імей коду співпадають з імей кодами телефонів, що належали потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_21

З роздруківки оператора мобільного зв'язку за період з 4 червня по 11 липня 2013 року вбачається, що сім карти мобільного зв'язку з номерами НОМЕР_1; НОМЕР_2, що належать відповідно обвинуваченим ОСОБА_1, та ОСОБА_2 використовувалися в мобільних телефонах потерпілих: ОСОБА_10(імей:НОМЕР_3) - 4 червня; ОСОБА_33(імей: НОМЕР_4) - з 27 по 28 червня; ОСОБА_23(імей:НОМЕР_5) - з 5 по 6 липня 2013 року.

Свідок ОСОБА_16 показала, що на початку червня 2013 року вона бачила, як незнайомий хлопець ліз на балкон. Пізніше стало відомо, що було викрадено ряд телефонів у відпочиваючих.

З протоколів про затримання вбачається, що 11 липня 2013 року у ОСОБА_1 вилучено мобільний телефон «Нокія» імей:НОМЕР_6, який було повернуто потерпілій ОСОБА_12, а у ОСОБА_2 - телефони «Самсунг» і «Флай», 2 зарядних пристрої та сім -карта.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36 добровільно видали придбані ними в середині червня 2013 року мобільні телефони моделі «Самсунг» і «Флай. Вказані телефони були повернуті ОСОБА_20, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, що підтверджується відповідними розписками.

Свідок ОСОБА_13 показав, що влітку 2013 року ОСОБА_1 дав йому два мобільних телефони «Самсунг» і «Лджі». Один телефон «Самсунг» він віддав ОСОБА_32, інший телефон «Самсунг» був у нього вилучений під час обшуку. Телефон «Лджі» добровільно видав працівникам міліції.

Показання свідка ОСОБА_13 в частині передачі телефону «Самсунг» узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_32

В протоколі обшуку від 25 липня 2013 року зафіксовано, що ОСОБА_13 добровільно видав мобільний телефон «Самсунг».

Протокол огляду житла, де проживає ОСОБА_2 свідчить, що він добровільно видав мобільний телефони марки «Флай» імей НОМЕР_7, який повернуто ОСОБА_24

Судом надано обґрунтовану і об'єктивну оцінку показанням обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо ролі кожного у вчиненні злочинів. Висновок суду про їх винуватість відповідає фактичним обставинам справи, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, аналіз яких суд навів у вироку та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст. 185 ч. 3 КК України.

Є безпідставними викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_1 доводи про те, що він передав ОСОБА_9 у відшкодування боргу мобільні телефони і це не підтверджує факт вчинення ним злочину, оскільки вказані телефони ним були придбані у осіб циганської національності. Такі твердження апелянта суд не може взяти до уваги, так як він не вказав час, місце, придбання телефонів, свідків та інші обставини вказаної події, що свідчить про відсутність здійснення збирання доказів стороною захисту та унеможливлює оцінку судом апеляційної інстанції цього доказу з позиції ОСОБА_1

Слід визнати необґрунтованими й доводи ОСОБА_1 про те, що мобільний телефон «Нокія», отриманий ОСОБА_12 від працівників міліції належить саме йому, так як він не надав доказів перебування вказаного телефону у його власності. Окрім того, твердження обвинуваченого суперечить показаннями його матері - ОСОБА_37, яка вказувала про належність їй вилученого у сина телефону, Однак, розписка потерпілої ОСОБА_38, якій повернуто телефон, свідчить, що потерпіла за зовнішніми ознаками впізнала викрадений у неї мобільний телефон, у зв'язку з чим і прийняла належну їй річ.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_1 на те, що він не викрадав мобільних телефонів у ОСОБА_10 і ОСОБА_8 і не користувався їх телефонами є необґрунтованим.

Так, із роздруківки оператора мобільного зв'язку вбачається, що сім-карта абонента НОМЕР_1, яка належить обвинуваченому ОСОБА_1 використовувалася 4 червня 2013 року в мобільному телефоні потерпілого ОСОБА_10(імей:НОМЕР_3), а 27-28 червня у телефоні ОСОБА_33 (імей: НОМЕР_4).

Зазначена роздруківка була приєднана до матеріалів кримінального провадження і досліджена під час судового слідства 11.11.2013 року, що підтверджується технічним носієм запису судового засідання, а тому суд обґрунтовано визнав цей доказ допустимим, що і спростовує посилання обвинуваченого щодо не дослідження в суді цього доказу.

Щодо показань свідка ОСОБА_13, який на думку ОСОБА_1 викривав його у вчиненні злочину за вказівкою працівників міліції, щоб уникнути кримінальної відповідальності за злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотиків, то судом 1 інстанції наведений докладний аналіз показань свідка ОСОБА_13 в судовому засіданні.

Крім того, свідок ОСОБА_13 знаходився у добрих стосунках з ОСОБА_1, і у нього не було причин обмовляти обвинуваченого. Показання цього свідка відповідають іншим дослідженим доказам, а тому у суду не було підстав сумніватися в достовірності його свідчень, оскільки вони є послідовними і суд правильно обґрунтував ними свої висновки у вироку.

Даних про те, що свідок ОСОБА_13 давав показання не добровільно, а під тиском працівників міліції, матеріали кримінального провадження не містять, тобто в даному випадку ОСОБА_1 висловив лише припущення з цього приводу.

Судом надана й оцінка показанням свідків ОСОБА_37 і ОСОБА_39, які стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_1 не міг вчинити крадіжки мобільних телефонів 3, 5, 22 червня 2013 року із баз відпочинку в м. Очакові, бо в момент їх вчинення, перебував в іншому місці, в м. Одесі. Суд обґрунтовано відкинув ці показання, оскільки вони мають суттєві протиріччя між собою, спростовуються іншими доказами у їх сукупності, які є допустимими. Отже, є підстави до висновку, що такі показання свідки, які є обвинуваченому відповідно матір'ю і співмешканкою, надали з метою уникнути ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинені правопорушення.

Показання зазначених свідків, обвинуваченого ОСОБА_1 та інформація, що міститься у довідці ТВК «Надія», наданої на підтвердження алібі, спростовується і роздруківкою типу з'єднання оператора мобільного зв'язку. Даний документ містить інформацію, що абонент мобільного телефону НОМЕР_1, який належить обвинуваченому ОСОБА_1, використовував канали телекомунікації 5 і 22 червня 2013 року знаходячись в м. Очакові.

Посилання в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_2 і його захисника ОСОБА_3 на недоведеність його винуватості у вчиненні злочинів обґрунтовано лише неконкретними твердженнями апелянтів.

Суд, при постановленні вироку виконав вимоги ч.2 ст.374 КПК України, зазначивши в мотивувальній частині вироку підстави визнання частини обвинувачення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 необґрунтованою.

При цьому суд вказав, що ОСОБА_2 непричетний до вчинення злочину 5 червня 2013 року на базі відпочинку «Турбаза Очаків»; а ОСОБА_1, не вчиняв крадіжки чужого майна 8 липня 2013 року на базі відпочинку «Ольвія».

Водночас, при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, у вироку зазначено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 викрали чуже майно із баз відпочинку у вказаний час.

У зв'язку з викладеним є необхідність з процесуальних підстав виключити із мотивувальної частини вироку зазначені вище епізоди за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Покарання обвинуваченому ОСОБА_1 призначено судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, даних про особу винного, який раніше судимий, за місцем проживання характеризуються посередньо, є інвалідом дитинства, відсутності обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Врахувавши зазначені обставини в їх сукупності, суд призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Матеріали кримінального провадження також свідчать, що ОСОБА_1 не працює, раніше судимий за скоєння злочинів проти власності. Під час відбування покарання характеризувався негативно, неодноразово притягувався до відповідальності, своєю поведінкою довів вперте небажання стати на шлях виправлення, у зв'язку з чим рішенням суду до нього було застосовано адміністративний нагляд строком на 1 рік 6 місяців.

Крім того, із характеристики ДІМ Очаківського МВ УМВС України в Миколаївській області, вбачається, що ОСОБА_1 зарекомендував себе з негативної сторони, зловживає спиртними напоями, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку, за характером не врівноважений, схильний до конфлікту.

Посилання ОСОБА_1 на такі пом'якшуючі покарання обставини як щире каяття та відшкодування шкоди не підтверджується матеріалами справи.

Так, як вбачається з показань ОСОБА_1 в судовому засіданні, зафіксованого на технічному носії інформації, останній не розкаявся у вчиненні злочинів.

Як свідчать матеріали провадження, завдані потерпілим матеріальні збитки добровільно ОСОБА_1 не відшкодовувались, викрадене ним майно було вилучено в ході обшуків та виїмок і у такий спосіб повернуто потерпілим.

Посилання обвинуваченого на те, що його мати потребує стороннього догляду, як на підставу для пом'якшення покарання, є безпідставними, оскільки як в суді першої інстанції так і при апеляційному розгляді ні ОСОБА_1 ні його захисником не надані документи, які б свідчили, що його мати має онкологічне захворювання та потребує такого догляду.

Що стосується посилання апелянта про те, що він нещодавно одружився та створив сім'ю, то вказане не знижує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання ступеню тяжкості злочинів та особі обвинуваченого.

Так, за ст. 185 ч.3 КК України ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі у розмірі, наближеному до максимального, передбаченого санкцією закону.

Вказавши на врахування даних про особу, суд не в повній мірі взяв до уваги, обставини, що позитивно характеризують ОСОБА_2

Із матеріалів справи вбачається, що сусіди вважають ОСОБА_2 ввічливим, уважним, комунікабельним, добрим, готовим прийти на допомогу в любий час, з повагою ставиться до старших, приймав участь у громадських роботах по обладнанню дворової ділянки, алкогольними напоями не зловживає. За місцем роботи також характеризується виключно позитивно.

До того ж, суд, збільшив на 1 епізод крадіжки обсяг обвинувачення ОСОБА_2, визнаного судом доведеним, що вплинуло на призначене йому покарання. Крім того, належним чином не врахував його роль у співучасті, характер і ступінь тяжкості наслідків, які настали, що призвело до порушення принципу індивідуалізації покарання обвинуваченим в одному кримінальному провадженні.

З урахуванням наведеного, та з огляду на мету покарання, передбачену ст. 50 ч.2 КК України та загальні засади призначення покарання, передбачені ст. 65 ч.2 КК України, є підстави для зміни вироку відповідно до ст. 414 КПК України в частині призначеного ОСОБА_2 покарання, яке необхідно пом'якшити.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження з'ясовано, що обставини справи, які мали істотне значення для правильного її вирішення, судом досліджені згідно з вимогами кримінального - процесуального закону. Порушень цього закону, котрі були б суттєвими і призвели до скасування вироку, по справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 414, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 грудня 2013 року відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 змінити.

Виключити із мотивувальної частини вироку:

- з обвинувачення ОСОБА_2 епізод крадіжки чужого майна 5 червня 2013 року на базі відпочинку «Турбаза Очаків» в м. Очаків Миколаївської області;

- з обвинувачення ОСОБА_1 епізод крадіжки чужого майна 8 липня 2013 року на базі відпочинку «Ольвія» в м. Очаків Миколаївської області.

ОСОБА_2 пом'якшити покарання:

- за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

В іншій частині вирок залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженими, які тримаються під вартою - в той самий строк з дня вручення їм копії ухвали.

Головуюча:

Судді: