Рішення № 37612631, 14.03.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2911/14 Справа № 179/2511/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ковальчук Т. А. Доповідач - Романюк М.М.Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :

головуючого Романюк М. М.

суддів Болтунової Л.М., Петренко І.О.

при секретарі Солод О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом 16 грудня 2013 року. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 13 жовтня 2003 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №432 згідно з яким, позивач зобов'язався надати кредит у розмірі 35 000 грн. зі сплатою відсотків за користування в розмірі 22% річних, з кінцевою датою повернення кредиту - 12 жовтня 2004 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №432 від 13 жовтня 2003 року між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_2 13 жовтня 2003 року було укладено договір поруки №432/1, згідно до якого, останні несуть солідарну відповідальність перед Банком.

Позивач виконав свої зобов'язання перед ОСОБА_2 та згідно умов Кредитного договору надав кредит в сумі 35 000 грн. Однак ОСОБА_2, в порушення умов договору, від своєчасного виконання зобов'язань ухиляється, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 110 575 грн. 31 коп. (що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 34 250 грн.; заборгованості про процентам - 43 535 грн. 12 коп.; пені по кредиту та відсоткам - 27 449 грн. 42 коп.; 3% річних за несвоєчасну сплату процентів - 1289 грн. 84 коп.; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 1013 грн. 42 коп.; витрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати процентів - 1700 грн. 05 коп.; витрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу - 1337 грн. 46 коп.;), яку позивач просить стягнути з відповідачів.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2014 року позовні вимоги задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх доведеності, обґрунтованості та законності.

З даним висновком судова колегія не погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13 жовтня 2003 року між ВАТ "Ощадбанк", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №432, відповідно до умов якого, банк надав останньому кредит на загальну суму 35 000 грн. строком до 12 жовтня 2004 року (п.1.2 кредитного договору) зі сплатою 22% річних з цільовим призначенням на купівлю, ремонт сільгосптехніки та сільгоспінвентаря.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3, 13 жовтня 2003 року було укладено договір поруки №432/1, відповідно до умов якого остання, зобов'язувалася солідарно з боржником відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до умов зазначеного договору відповідач зобов'язався виконати свої зобов'язання перед банком до 12 жовтня 2004 року. Останній платіж відповідно до розрахунку на 27 серпня 2013 року було здійснено 01 червня 2006 року.

Статтями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Пунктом 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин", роз'яснено, що при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

У зв'язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Крім того, сама по собі умова договору про його дію до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем не може розглядатися як установлення строку дії договору, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Отже, оскільки позивач звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором лише 16 грудня 2013 року, тоді як строк позовної давності закінчився 01 червня 2009 року, то позов пред'явлено за межами строку позовної давності встановленого ЦК України, а тому доводи апелянта стосовно застосування такого строку є правомірними.

Відповідно до ч.1, 2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки позичальник ОСОБА_2 не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, поручитель ОСОБА_3 несе з ним солідарну відповідальність перед банком.

Згідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пунктами 5.4, 5.6 договору поруки, який був укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Також порука припиняється, якщо банк протягом трьох місяців з дня настання строку виконання зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений, або визначений моментом вимоги, то при відсутності іншої угоди відповідальність поручителя припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору поруки.

У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання визначений - строк повного погашення кредиту є 12 жовтня 2004 року (пункт 1.2.).

Отже, у позивача виникло право пред'явити вимогу до поручителя щодо повернення кредиту, починаючи з 12 жовтня 2004 року, протягом наступних 3-х місяців.

Оскільки, банком не було пред'явлено вимоги до поручителя про виконання зобов'язань за договором поруки, а до зобов'язань ОСОБА_2 перед банком застосовано строк позовної давності, то відповідно до положень ч.4 ст.559 ЦК України договір поруки є припиненим.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення на вищезазначене уваги не звернув, а тому дійшов хибного висновку про задоволення позовних вимог.

Твердження позивача, стосовно того, що строк позовної давності був перерваний 18 жовтня 2008 року поданням до прокуратури Магдалинівського району Дніпропетровської області цивільного позову в кримінальній справі №07079024, яку порушено по факту службової недбалості посадових осіб Магдалинівського відділення №2997 про стягнення на користь банку матеріальної шкоди в сумі 1344 950 грн., не може бути прийнято до уваги, оскільки позов не було пред'явлено саме до відповідачів.

З урахування вищезазначеного судова колегія дійшла до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2014 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: