Постанова № 37612139, 12.03.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2014 року Справа № 904/7581/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Пруднікова В.В.(доповідача)

суддів: Орєшкіної Е.В., Чус О.В.,

секретар судового засідання: Євстигнеєва Т.О.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені судом належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.13р. у справі № 904/7581/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання Хімресурс", м. Сєвєродонецьк Луганська область

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Павлоград

Дніпропетровська область

про стягнення 28 111 грн. 92 коп.

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання Хімресурс" (далі по тексту - ТОВ "Сєвєродонецьке НВО Хімресурс") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1) на свою корись 24 772 грн. заборгованості; 2 769 грн. 91 коп. пені; 570 грн. 01 коп. 3% річних; 1 720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2013 року у справі №904/7581/13 (суддя Кеся Н.Б.) позов задоволено частково, з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Сєвєродонецьке НВО Хімресурс" стягнуто 12 000 грн. заборгованості, 964 грн. 07 коп. пені, 248 грн. 57 коп. 3% річних та 808 грн. 63 коп. судового збору; в частині позовних вимог про стягнення основного боргу на суму 13 794 грн., 1 805 грн. 84 коп. пені та на 321 грн. 44 коп. 3%річних - відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2013 року у справі №904/7581/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Апелянт на виклик суду не з'явився, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався. Згідно п.3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про прорушення провадження у справі було надіслано за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з причини закінченням строку зберігання поштового відправлення, вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала про порушення провадження у справі не була вручена відповідачу та повернута до суду в зв'язку з закінченням терміну строку зберігання, тому слід вважати, що відповідач про час та місце судового засідання повідомлений судом належним чином.

Позивач на виклик суду не з'явився, звернувся з клопотанням про розгляд справи без участі його представника та у надісланому на адресу суду запереченні на апеляційну скаргу, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В матеріалах справи достатньо доказів для розгляду спору, тому колегія суддів вважає, що неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Заслухавши суддю-доповідача перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Між ТОВ "Сєвєродонецьке НВО Хімресурс" (далі по тексту - експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (далі по тексту - замовник) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування №01/11/12 від 01.11.2012 року, за умовами якого експедитор зобов'язався від свого імені та за рахунок відповідача як замовника за договором, здійснювати комплекс послуг по організації перевезень вантажу автомобільним транспортом, власним або залученим, у внутрішніх і міжнародних сполученнях, а замовник - оплатити ці послуги експедитора (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору вид та найменування вантажу, обсяги, маршрути, строки і вартість доставки вантажу, а також розмір винагороди експедитора узгоджуються сторонами в заявках, які є невід'ємною частиною вищезазначеного договору.

Порядок та строки проведення розрахунків визначено п. 4.2 договору згідно з яким, якщо в транспортній заявці строк платежу не зазначено, клієнт зобов'язаний сплатити вартість послуг протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт та отримання оригіналів товарно-транспортних накладних, вантажною митною деклараціями СМR та рахунка на вантаж.

Сторонами у встановленому порядку було узгоджено заявку на перевезення вантажу №419 від 03.12.2012 року за маршрутом м.Павлоград (Україна) - м.Уфа (Росія), сторони у заявці зазначили, що за простій оплата вартості послуг здійснюється згідно умов укладеного договору. Вартість транспортних послуг складає 22 700 грн.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

На виконання укладеного договору позивачеві надано відповідачу послуги транспортно-експедиційного обслуговування на суму 22 700 грн. Факт надання послуг підтверджується доданим позивачем до позову СМR, актом приймання наданих послуг №498 від 17.12.2012 року, підписаним сторонами без заперечень, актом звіряння взаємних розрахунків від 15.10.2013 року. Відповідач, як вбачається з матеріалів справи не заперечує проти факту надання позивачем спірних послуг.

Для оплати вартості наданих послуг по заявці №419 від 03.12.2012 року позивачем виставлено рахунок №350 від 17.12.2012 року. Оплату вказаного рахунку відповідачем здійснено частково у сумі 10 700 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.81). Докази оплати решти боргу за надані позивачем послуги відповідачем суду не надано.

Посилання відповідача на проведення повного розрахунку за надані йому послуги матеріалами справи не підтверджується. Перерахування позивачу - 18.01.2013 року суми 12 000 грн., було здійснено відповідачем не на підставі спірного рахунку №350 від 17.12.2012 року, який було виставлено, за надання послуг згідно заявки №419 від 03.12.2012 року, а на підставі рахунку №349 від 17.12.2012 року, що вбачається як з наданої банківської виписки (а.с.81), так і з акту звірки взаємних розрахунків (а.с.118).

За даних обставин суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині основного боргу, стягнувши з відповідача 12 000 грн.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3.3.4 договору сторони встановили, що у випадку не оплати більш строку, встановленого в п. 4.2 даного договору, замовник зобов'язується сплатити експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Оскільки прострочка оплати вартості наданих позивачем послуг мала вимоги виплати позивача в частині стягнення 964 грн. 07 коп. пені, 248 грн. 57 коп. 3% річних судом першої інстанції задоволено правомірно.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту простою транспорту з вини відповідача, тому у стягненні штрафу за простій автотранспорту у сумі 3 094 грн. позивачу відмовлено обґрунтовано.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції; рішення місцевого господарського суду ґрунтується на чинному законодавстві, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.13р. у справі № 904/7581/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя О.В. Чус

(Повний текст постанови складено 14.03.2014 року)