Постанова № 37612005, 10.02.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 року Житомир справа № 806/6326/13-a

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

за участі секретаря Смолінської І.П.,

за участі представників позивача та відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Житомир-Авто" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 серпня 2013 року №000086222, №000087222, №000088222 та №000167222,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Житомир-Авто" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 серпня 2013 року №000086222, №000087222, №000088222 та №000167222. В обґрунтування позову позивач зазначає, що Житомирською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено виїзну планову перевірку ПАТ "Житомир-Авто" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 09.08.2013 року №98/22-2/03112857. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2013 року №000086222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1406293 грн. у т.ч. 937529 грн. - за основним платежем та 468764 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями №000087222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 744578 грн. у т.ч. 743960 грн. - за основним платежем та 618 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №000088222, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2661498 грн. та №000167222, яким застосовано штрафні санкції на 95071,90 грн. Позивач не погоджується з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки, на його думку вони винесені з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить визнати їх протиправними та скасувати.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у ході судового розгляду Житомирською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено виїзну планову перевірку ПАТ "Житомир-Авто" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 09.08.2013 року №98/22-2/03112857, яким встановлено допущення ПАТ "Житомир-Авто" порушень п.п. 14.1.225, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.8 п.138.10 ст.138, п.п139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.п. 140.1.2 п.140.1 ст.140, п.144.1 ст.144, п.146.12, п.146.13, п.146.14 ст.146, п.150.1 ст.150 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 743960 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2012 рік у сумі 2661498 грн., порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України у результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 937529 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2013 року №000086222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1406293 грн. у т.ч. 937529 грн. - за основним платежем та 468764 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №000087222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 744578 грн. у т.ч. 743960 грн. - за основним платежем та 618 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №000088222, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2661498 грн. та №000167222, яким застосовано штрафні санкції на 95071,90 грн.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Системний аналіз наведених норм Податкового кодексу України свідчить, що у якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Позивачем для здійснення господарських операцій з ПАТ "Торговий дім "Укравтоваз", ТОВ "Авто Просто", з ПАТ "АІСЕ Україна", АТ "Українська автомобільна корпорація" для здійснення господарської діяльності було укладено різні договори.

Зокрема, між ВАТ "Житомир-Авто" (ліцензіат) та АТ "Українська автомобільна корпорація" (ліцензіар) ліцензійний договір №791/112 від 02.04.2007 року, згідно умов якого, ліцензіар видає ліцензіату невиключну ліцензію на використання торгівельної марки для ідентифікації товарів і послуг, на які зареєстрована Торгівельна марка.

09.02.2011 року між ПАТ "Житомир-Авто"(довіритель) та ПАТ "Українська автомобільна корпорація" (повірений) було укладено договір доручення №257/93, згідно умов якого повірений зобов'язується від імені довірителя вчинити дії по розміщенню замовлення на автомобілі "LADA".

Між ПАТ "Житомир-Авто" (дилер) та ПАТ "АІСЕ Україна" (фірма) угоду №15600/102 від 01.06.2011 року, згідно умов якої, дилер продає для учасників системи автомобілі, а фірма надає послуги з організації отримання автомобілів учасниками системи та замовляє і оплачує дилеру вартість автомобілів.

01.06.2011 року між ПАТ "Житомир-Авто" (дилер) та ТОВ "Авто Просто" укладено угоду №15600/116, згідно умов якого дилер продає для учасників системи автомобілі, а фірма надає послуги з організації отримання автомобілів учасниками системи та замовляє і оплачує дилеру вартість автомобілів.

ПАТ "Житомир-Авто" (дилер) уклало з ПАТ "Торговий дім "Укравтоваз" (дистриб'ютор) дилерські договори поставки №18-02-11/ПА від 09.02.2011 року та №60-03-12/ПА від 31.03.2012 року, згідно умов яких дистриб'ютор поставляє та передає у власність дилеру , а дилер приймає для наступної реалізації автомобілі "LADA" виробництва ВАТ "Автоваз".

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Що стосується твердження відповідача у акті про те, що позивачем безпідставно включено до складу собівартості реалізованих товарі придбання ТМЦ на загальну суму 5335567 грн., оскільки первинні документи, зокрема ТТН, оформлені не належним чином або взагалі відсутні, суд не приймає його до уваги та вважає безпідставним виходячи з наступного.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно- матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно- транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно- транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Що стосується твердження відповідача щодо того, що ПАТ «Житомир-Авто» безпідставно включило до складу валових витрат вартість отриманих послуг за користування торгівельною маркою (Роялті) від АТ "Українська Автомобільна Корпорація" на загальну суму 369310 грн. по яких не надано чинно оформлених документів та не підтверджено необхідність та доцільність використання у господарській діяльності, суд не погоджується з таким твердженням відповідача з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео - або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо - чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Отже, роялті - це платіж за об'єкт авторського права, а не за об'єкт, у якому воно втілене.

У листі ДПА України від 05.09.2005 №17622/7/15-1117 «Про оподаткування роялті» вказано, що право інтелектуальної власності та право власності на матеріальний об'єкт, в якому авторське право втілено, - це різні права. А платежі за отримання права на користування, володіння або у власність матеріального об'єкта, в якому втілено авторське право, не вважаються роялті. Такі операції належать до операцій продажу товарів.

Таким чином, якщо право на користування об'єктом авторського права надається одним із договорів про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, визначених у ст. 1107 ЦКУ, то оплата за ним - це роялті.

В таких договорах мають бути визначені конкретні права, що надаються за договором, способи використання об'єкта, територія та строк, на які надаються права, інші положення.

Практичним використанням об'єкту авторського права - Товарного знаку Корпорації «УкрАВТО» у ПАТ «Житомир-Авто» та його підрозділах є використання відповідного Товарного знаку на матеріальних носіях.

Доказами використання ПАТ «Житомир-Авто» товарного знаку Корпорації «УкрАВТО» є фотографії, наявні у матеріалах справи, які підтверджують розміщення на рекламних буклетах, візитках, листівках, веб-сайтах, друкованих засобах, біл-бордах тощо.

Наведені обставини свідчить про відсутність порушень закону з боку позивача та хибність висновків контролюючого органу щодо не підтвердження використання роялті ПАТ «Житомир-Авто» у своїй господарській діяльності.

Суд також не приймає до уваги твердження відповідача щодо того, що позивачем було завищено показники інших витрат за рахунок невірного відображення збитків по операції продажу станції технічного обслуговування Малинської філії в сумі 33966 грн. з наступних підстав.

Як вбачається з незалежної оцінки майна №1/160 від 21.11.2012, ринкова вартість будівлі склала 421947 грн, (без урахування ПДВ). Згідно з національним стандартом № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 за № 1440 , "ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем".

Враховуючи наведенні обставини, позивачем було правомірно реалізовано будівлю за 465577,34 грн. з ПДВ (видаткова накладна № МлЛНА-003 від 22.11.2012р.), а висновок перевіряючих є помилковим.

У ході судового розгляду було також спростовано твердження відповідача викладене у акті, що ПАТ "Житомир-Авто" не надало належним чином оформлених первинних документів щодо отриманих послуг від ПАТ "АІСЕ Україна", ТОВ "Авто Просто" та від АТ "УАК АФ "Юніверсал Моторз Груп" в загальній сумі 125858 грн., оскільки на думку перевіряючих, надані документи, не оформлені належним чином та не підтверджено необхідність та доцільність використання отриманих послуг у господарській діяльності зважаючи на наступне.

Таке твердження відповідача ґрунтується на тому, що на думку відповідача, з наданих на перевірку актів виконаних робіт не можливо визначити, які саме отримано послуги та яким чином проведено розрахунок послуг та яким чином це відноситься до діяльності позивача.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Суд вважає за необхідне відмітити, що надані позивачем акти виконаних робіт (надання послуг) містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а відтак, є належною підставою для віднесення сум вартості відображених цими актами послуг (робіт) до складу валових витрат.

Суд вважає за необхідне вказати, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Як встановлено у ході судового розгляду справи та не заперечується сторонами, одним з основних видів діяльності є торгівля автомобілями та запасними частинами до них. З акта перевірки вбачається, що на формування показників доходів від продажу товарів (робіт, послуг) позивача мало вплив здійснення операцій з продажу саме автомобілів.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що господарські взаємовідносини позивача з ПАТ "АІСЕ Україна", ТОВ "Авто Просто" та від АТ "УАК АФ "Юніверсал Моторз Груп" безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства, оскільки відносяться до основного його виду діяльності, що направлена на отримання доходу.

Що стосується посилання відповідача у акті та у ході судового розгляду справи на те, що позивачем не було надано по вказаних контрагентах актів виконаних робіт та ТТН, то воно також було спростовано у ході судового розгляду, наявними у матеріалах справи доказами.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач направив на адресу ПАТ "Житомир-Авто" запит щодо надання вказаних документів. 06.08.2013 року за вих.№355 ПАТ "Житоми-Авто" на адресу Житомирської ОППІ направило витребовувані документи, що підтверджується копією відповідного листа. Крім того, як вбачається з копії листа-відповіді Житомирської ОДПІ на заперечення ПАТ "Житомир-Авто" направленого на адресу позивача 27.08.2013 року за №8458/10 відповідач у ньому посилається на те, що надані ТТН на його думку заповнені з порушенням, що підтверджує факт надання йому витребовуваних документів.

Також, відповідач вказує, що контрагент позивача - ТОВ "Медіа Трейд" має певні ознаки фіктивності та у ланцюгах поставок якого не підтверджено походження товару та реальність здійснення господарської діяльності.

Дане твердження відповідача не приймається судом до уваги з наступних підстав.

Жодних посилань та доказів того, що на момент вчинення господарських операцій з позивачем вказаний контрагент не був зареєстрований платником податку на додану вартість та не мав свідоцтв платника ПДВ відповідачем надано не було.

Відповідно до ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Отже, факт фіктивного підприємництва встановлюється в порядку кримінального судочинства.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З системного аналізу даної норми вбачається, що обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Податковим органом вироку суду в кримінальній справі щодо фіктивного підприємництва ТОВ "Медіа Тейд" суду не надано.

Одночасно, слід відмітити, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, відповідно до роз'яснення ВАС України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Одночасно, слід відмітити, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, суд вважає за необхідне відмітити, що відповідачем при застосуванні фінансових санкцій за порушення вимог "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", яке полягає у тому, що підприємство здійснювало запис загальної суми розрахунків до реєстрації відповідної книги у контролюючих органах було невірно застосовано норми законодавства, яке передбачає відповідальність за вказане порушення, а тому, на думку суду застосовані фінансові санкції підлягають скасуванню.

Як вбачається з копії податкового повідомлення-рішення від 28 серпня 2013 року №000167222, яким застосовано штрафні санкції на 95071,90 грн. вони були застосовані на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України у той час як відповідальність за вказане порушення передбачена ч.3 ст.17 Закону України "Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", який є спеціальним законом та визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту та підтверджують витрати понесені підприємством. В даному випадку при придбанні товару, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи оформлені належним чином та відповідають встановленим вимогам.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що висновки перевіряючих контролюючого органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорювані податкові повідомлення - рішення ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені документами, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Житомир-Авто" задовольнити.

Визнати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №№000086222, 000087222, 000088222 та 000167222 від 28 серпня 2013 року протиправними та скасувати їх.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 17 лютого 2014 р.