Постанова № 37611991, 04.02.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року Житомир справа № 806/7171/13-a

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

за участі секретаря Смолінської І.П.,

за участі представника позивача та відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Бердичів" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2013 р. №0000972200, №0000992200, №0000982200, №0000011720, №0000962200, рішення від 25 листопада 2013 року та зобов'язання винити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Бердичів" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2013 р. №0000972200, №0000992200, №0000982200, №0000011720, №0000962200, рішення від 25 листопада 2013 року та зобов'язання винити певні дії. В обґрунтування позову позивач зазначає, що Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну виїзну планову перевірку ТОВ "Укрзернопром-Бердичів" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року, за результатами, якої було складено акт від 27.09.2013 року №587/22-00/34065998. На підставі даного акту відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 15.10.2013 року № 0000972200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8700383 грн. у т.ч. 6976223 грн. - за основним платежем та 1724160 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000992200, яким зменшено залишок від'ємного значення ПДВ на 286186 грн. за червень 2013 року, №0000982200, яким зменшено залишок від'ємного значення ПДВ на 104338 грн. за червень 2013 року, №000011720, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 11535,42 грн. у т.ч. 9191,88 грн. - за основним платежем та 2343,54 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000962200, яким застосовано штрафні санкції на суму 12089 грн. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення було винесено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому просить їх визнати протиправними та скасувати.

В подальшому позивач збільшив позовні вимоги та вказав, що відповідачем 25.11.2013 року на підставі висновків акту від 27.09.2013 року №587/22-00/34065998 було винесено рішення №1 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, щодо ТОВ "Укрзернопром-Бердичів". Позивач вказує, що висновки викладені у акті від 27.09.2013 року №587/22-00/34065998 є безпідставними, у зв'язку з наведеними позивач просив визнати протиправним та скасувати дане рішення відповідача, а також зобов'язати поновити ТОВ "Укрзернопром-Бердичів" у реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування на додану вартість з дати виключення, поновити дію спеціального свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з дати виключення та видати спеціальне свідоцтво про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача збільшені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну виїзну планову перевірку ТОВ "Укрзернопром-Бердичів" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року.

За результатами проведено перевірки було складено акт від 27.09.2013 року №587/22-00/34065998 у якому відображено виявлені при її проведенні порушення. Зокрема, у акті вказано, що ТОВ "Укрзернопром-Бердичів" порушило пп.14.1235 п.14.1 ст.14, п.301.1 ст.301 та п.302.1 ст.302 ПК України, яке полягає у тому, що ТОВ "Укрзернопром-Бердичів" не може бути платником фіксованого сільськогосподарського податку тому, що частка сільськогосподарського товаровиробництва за 2010-2012 року менша 75%.

Крім того, встановлено порушення п.7.3, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.8-1.2, п.8-1.6 ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.209.2, п.209.6 ст.209 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 6976223 грн. а також заниження р.19 декларації з ПДВ за червень в сумі 101425 грн. та заниження р.24 цієї ж декларації на 286186 грн. Також, було встановлено порушення пп.3.1.3, п.3.1 ст.3, пп. 4.2.9"г" п.4.2 ст.4, п.6.1 пп.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.7.1 ст.7, п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб",п.п 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.177.8 ст.177, п.167.1 ст.167, пп.167.1 ст.167, пп.1688.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, у зв'язку з чим донараховано податок на прибуток у загальній сумі 9191,88 грн. Одночасно було встановлено порушення п.2.11, 3.1, 3.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", яке полягає у тому, що були відсутні достовірні підтвердні документи до авансового звіту на суму 12088,72 грн.

На підставі даного акту відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 15.10.2013 року № 0000972200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8700383 грн. у т.ч. 6976223 грн. - за основним платежем та 1724160 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000992200, яким зменшено залишок від'ємного значення ПДВ на 286186 грн. за червень 2013 року, №0000982200, яким зменшено залишок від'ємного значення ПДВ на 104338 грн. за червень 2013 року, №000011720, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 11535,42 грн. у т.ч. 9191,88 грн. - за основним платежем та 2343,54 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000962200, яким застосовано штрафні санкції на суму 12089 грн.

Крім того, 25.11.2013 року на підставі висновків акту від 27.09.2013 року №587/22-00/34065998 було винесено рішення №1 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, щодо ТОВ "Укрзернопром-Бердичів".

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, серед земельних ділянок, які використовуються TOB «Укрзернопром-Бердичів» на праві оренди є ряд земельних ділянок договори оренди яких або права на оренду яких, ще не пройшли реєстрацію у встановленому законодавством порядку. Проте, договори оренди з власниками відповідних ділянок укладені і ці земельні ділянки фактично використовуються TOB «Укрзернопром-Бердичів». Дані обставини визнаються та не заперечуються представником відповідача, зокрема, як вказано у акті, перевіркою встановлено використання у діяльності ТОВ "Укрзернопром-Бердичів" земель, які документально не оформлені за підприємством на праві власності чи оренди.

Наведені обставини, стали підґрунтям для висновку відповідача, що ТОВ "Укрзернопром-Бердичів" не є сільськогосподарським підприємством у розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, а тому не має права знаходитись на спеціальному режимі оподаткування.

Відповідно до пункту 301.1 статті 301 цього Кодексу платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком згідно з пунктом 302.1 статті 302 Податкового кодексу України є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що кваліфікаційною вимогою для особи, яка претендує на набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, є частка сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходу суб'єкта господарювання.

Водночас, слід вказати, що законодавчо не встановлено вимоги про мінімальну кількість земельних ділянок, які належать на праві власності чи знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку.

У свою чергу, вимоги статті 301 Податкового кодексу України стосуються частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходів сільськогосподарського товаровиробника. Відповідно до пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від:

- реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

- реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

- реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

- реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

З приписів пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України випливає, що сільськогосподарська продукція для цілей визначення частки сільськогосподарського товаровиробництва поділяється на чотири види: 1) продукція рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 2) продукція рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 3) продукція тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 4) продукція, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

При цьому віднесення сільськогосподарської продукції до кожного з наведених видів пов'язане як із властивостями цієї продукції (як-от продукція рослинництва чи тваринництва), так і з певними вимогами щодо способу створення такої продукції.

Зокрема, продукція рослинництва може бути вироблена (вирощена) на сільськогосподарських угіддях. При цьому передбачається, що відповідні угіддя знаходяться у власності чи користуванні особи.

Відповідно до викладеного, для цілей розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва враховуються доходи від реалізації продукції рослинництва, яка вироблена (вирощена) на угіддях, що належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування.

За змістом наведених норм Податкового кодексу України, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

Водночас Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, за таких обставин будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Таким чином, як випливає зі змісту пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Водночас слід відмітити, що податкове законодавство, на відміну від земельного законодавства, не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто вказати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не є перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Розглядувані угіддя будуть знаходитися у користуванні платника сільськогосподарського податку. При цьому варто враховувати, що виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є обов'язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Зазначене пояснюється тим, що оренда є лише одним із видів права користування землею.

У свою чергу, Податковий кодекс України не зводить користування сільськогосподарськими угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

За таких обставин продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробника. За таких обставин відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Таким чином, перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, встановлений статтею 301 Податкового кодексу України. Цей критерій дотримується в тому разі, якщо продукція рослинництва вирощена на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні платника податку, незалежно від стану державної реєстрації договорів оренди відповідних ділянок.

Аналогічні правила застосовуються при визначенні підстав для застосування особою спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Так, відповідно до пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Умови, за яких сільськогосподарське підприємство втрачає право застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, встановлені пунктом 209.11 статті 209 Податкового кодексу України. Відповідно до вказаної норми, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

Таким чином, визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

З урахуванням викладеного, у податкових органів відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до платників фіксованого сільськогосподарського податку та осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог законодавства податкового. Отже, податковими органами не може бути прийнято рішення про скасування реєстрації платника фіксованого сільськогосподарського податку з тих підстав, що платником не дотримано вимог щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, які використовуються для вирощування сільськогосподарської продукції рослинництва. Так само сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником фіксованого сільськогосподарського податку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянках, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж у режимі фіксованого сільськогосподарського податку.

Одночасно, слід також вказати, що податкові органи наділені повноваженнями контролювати дотримання платниками податків норм податкового та окремих норм господарського законодавства у випадках, прямо передбачених законом. Функції контролю за дотриманням норм земельного законодавства до повноважень органів державної податкової служби не належить. Відповідно, порушення платниками норм іншого законодавства, дотримання якого не контролюється органами державної податкової служби, не можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої нормами Податкового кодексу України.

Наведена позиція суду ґрунтується на правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній у інформаційному листі від 28.12.2012 року №2614/12/13-12.

Враховуючи, що у ході судового розгляду було спростовано твердження відповідача, що ТОВ "Укрзернопром-Бердичів" не є сільськогосподарським підприємством у розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, а тому не має права знаходитись на спеціальному режимі оподаткування, суд вважає, що про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, а порушене право позивача на застосування спеціального режиму оподаткування підлягає відновленню з дати його позбавлення.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позов у частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 жовтня 2013 року №№ 0000972200, 0000992200, 0000982200 та рішення від 25 листопада 2013 року №1 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, а також зобов'язання відповідача поновити товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Бердичів" у реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування на додану вартість з дати виключення, поновити дію спеціального свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з дати виключення та видати спеціальне свідоцтво про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Водночас, позов у частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 жовтня 2013 року №0000011720, №0000962200 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд не приймає до уваги наведені позивачем обставини в обґрунтування позовних вимог у вказаній частині, оскільки надані суду документи не надавались при проведенні перевірки працівникам контролюючого органу, а тому, не могли бути взяті ними до уваги.

Крім того, слід відмітити, що позивач скористався правом адміністративного оскарження акту перевірки від 27.09.2013 року №587/22-00/34065998 та подав на нього заперечення. Однак, як вбачається з копії цих заперечень, що міститься у матеріалах справи, на підтвердження обставин викладених у запереченнях не було надано документів, які б спростовували твердження перевіряючих, викладені у акті. Зокрема, це підтверджується тим, що додатком до заперечень є лише копія довіреності представника ТОВ "Укрзернопром-Бердичів".

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині оскарження податкових повідомлення-рішення №000011720, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 11535,42 грн. у т.ч. 9191,88 грн. - за основним платежем та 2343,54 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000962200, яким застосовано штрафні санкції на суму 12089 грн. задоволенню не підлягають за безпідставністю.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Бердичів" задовольнити частково.

Визнати податкові повідомлення рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 15 жовтня 2013 року №№ 0000972200, 0000992200, 0000982200 та рішення від 25 листопада 2013 року №1 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування протиправними та скасувати їх.

Зобов'язати Бердичівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області поновити товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Бердичів" у реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування на додану вартість з дати виключення, поновити дію спеціального свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з дати виключення та видати спеціальне свідоцтво про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 10 лютого 2014 р.