Ухвала суду № 37610972, 06.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року Справа № 63/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кухтея Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Стефака Т.В.

представника відповідача Чижевського М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області (тепер Дрогобицька об»єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ВАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» 27.05.2010 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000432305/0 від 26.10.2009 року, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 964 364, 28 грн., у тому числі основний платіж - 321 454, 76 грн., штрафні (фінансові) санкції - 642909, 52 грн.

В позовній заяві зазначає, що податковим органом зроблено неправомірний висновок про порушення ним абз. «в» п. 13.1 ст. 13, п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку з доходу нерезидента Foster Wheeler USA Corporation (США) у вигляді роялті у сумі 321454,76 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ВАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано вимог ст.12 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, яким встановлено, що роялті, якими фактично володіє резидент Договірної держави, можуть оподатковуватись у тій Державі.

Відповідні сертифікати про те, що компанія - нерезидент Foster Wheeler USA Corporation (США) є резидентом США з метою оподаткування надавались в ході перевірки працівниками ДПІ у Дрогобицькому районі, а тому ВАТ «НПК-Галичина» не мала обов'язку здійснювати оподаткування роялті вищезгаданої компанії нерезидента.

При апеляційному розгляді представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги заперечив, вважаючи, що ухвалене рішення є законним та обгрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

ВАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» зареєстроване 25.04.1994 року виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області і перебуває з цієї дати на обліку як платник податків .

ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «НПК-Галичина» з питань оподаткування доходів у вигляді роялті нерезидента Foster Wheeler USA Corporation (США) за період з 01.10.2007 по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт за № 778/22- 008/00152388 від 15.10.2009 року.

Перевіркою встановлено, що 28.08. 2007 року між компанією-нерезидентом Foster Wheeler USA Corporation (США) та ВАТ «НПК-Галичина» укладено угоду про передачу технології сповільненого коксування із селективним виходом продуктів (Сайдак ) та на виконання даного контракту здійснено виплати доходу у вигляді роялті нерезиденту Foster Wheeler USA Corporation (США) ,зокрема: в 4 кв. 2007 року 164000 дол. США (екв. 828200 грн.), в 2008 році 492000 дол. США (екв. 2386347, 6 грн.). Суму податку, що утримується при виплаті доходів (прибутків) при цьому не утримано.

Така виплата без утримання податку призвела до заниження податку з доходу нерезидента Foster Wheeler USA Corporation (США) у вигляді роялті у сумі 321454, 76 грн., у тому числі: 4 квартал 2007 року в сумі - 82820, 00 грн., З квартал 2008 року в сумі - 238634, 76 грн., що є порушенням абз. «в» п. 13.1 ст. 13, п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі акта перевірки ДПІ у Дрогобицькому районі винесено податкове повідомлення-рішення від 26.10. 2009 року № 0000432305/0, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 964 364, 28 грн., у тому числі основний платіж - 321 454, 76 грн., штрафні (фінансові) санкції - 642909, 52 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з чим погоджується апеляційна інстанція, виходив з того, що відсутні докази сплати нерезидентом Foster Wheeler USA Corporation податку з роялті у Договірній Державі, а також роялті нерезидента оподатковується країною (джерелом доходу-Україною) обмеженою ставкою 10%..

Такий висновок відповідає правильно встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Так, відповідно до пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Також, якщо підприємство володіє правом інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, яке засвідчується відповідним чином, та реалізує майнове право інтелектуальної власності на такий об'єкт шляхом надання «Замовнику» права на використання цього об'єкта, при цьому Угодою не передбачено умови, які б надавали право користування об'єкта інтелектуальної власності продавати, передавати або відчужувати зазначений об'єкт, тобто «Замовник» набуває права інтелектуальної власності на об'єкт без набуття права власності на нього, то платежі за такою Угодою повністю відповідають поняттю «роялті».

За змістом п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації.

Згідно з пунктом 18.1 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 12 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал (дата підписання: 04.03.1994р., дата ратифікації: 26.05.1995р., дата набуття чинності: 05.06.2000р., далі за текстом - Конвенція) роялті, якими фактично володіє резидент Договірної Держави, можуть оподатковуватись у тій Державі (пункт 1).

Однак, відповідно до пункту 2 статті 12 даної Конвенції, такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичним володарем цих роялті є резидент іншої Договірної Держави, податок, який стягується, не повинен перевищувати 10 відсотків від загальної суми роялті.

Згідно з пунктом 3 статті 12 Конвенції термін «роялті» при використанні в цій Конвенції означає платежі будь-якого виду, що одержуються як винагорода за використання або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або наукову роботу, включаючи комп'ютерні програми, відеокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за будь-яке інше подібне право або власність; або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.

Отже, положення вищезазначеної Конвенції означають, що доходи у вигляді роялті оподатковуються як у країні, яка є джерелом доходу (Україні), якщо таке оподаткування передбачено її законодавством, так і у країні постійного місцеперебування (Сполучені Штати Америки), але право країни джерела (України) обмежене ставкою 10 %.

За змістом пункту 16.13 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати.

Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Таким чином, підставою для застосування до платника штрафу в порядку наведеної норми Закону є несплата відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а надані до перевірки документи про підтвердження статусу нерезидента, а саме Сертифікату резиденції за формою 6166, виданого Філаделійським центром контролю за розрахунками 06.02.07 p. про те, що корпорація Foster Wheeler USA Corporation є резидентом США з метою оподаткування та Сертифікату резиденції за формою 6166, виданого Філаделійським центром контролю контролю за розрахунками 08.02.2008 p., на думку відповідача, підтверджують права особи (резидента США) на пільги, передбачені Конвенцією і дає право позивачу застосовувати ставку 10%, а не звільняє від оподаткування.

Така позиція висловлена, зокрема, Верховним судом України ( постанови від 30.12.2012 року та 08.10.2013 року( за позовом ЗАТ»Гліцинія-2001»), який вказав, що положення ст.12 Конвенції не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки таке тлумачення не відповідає дійсному змісту вказаних міжнародних угод та суті податку, наведеному у статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 05.12.2013 року по справі № К/9991/22339/11 підтримана позиція Верховного суду України по аналогічній справі.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2010 року у справі №2а-4512/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

Р.В. Кухтей

Ухвала у повному обсязі складена 11.03.2014 року.