Вирок № 37606780, 14.03.2014, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/10600/13-к

ВИРОК

Іменем України

14 березня 2014 року Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Вєдєнєєвої Т.Г.

при секретарі - Авдєєвій І.Г.

за участю прокурора - Федорченко К.В.

захисника - ОСОБА_1

потерпілого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Бердянському міськрайонному суді кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бердянська Запорізької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, працюючого електромонтером в ПП «Шторм», зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 28 квітня 2013 року, приблизно о 22 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на балконі кафе «Зіг-Заг», розташованого за адресою: Запорізька область м. Бердянськ вул. Ювілейна 23, на підставі раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_2, з метою заподіяння йому тілесних ушкоджень, діючи умисно, наніс йому один удар кулаком в обличчя, чим спричинив потерпілому згідно висновку експерта № 170 від 06.06.2013 року тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому суглобового відростка зі зміщенням нижньої щелепи справа, яке кваліфікується як ушкодження середнього ступеню тяжкості, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я тривалістю понад 3 тижня.

Вищевказані дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст.121 цього Кодексу, але спричинило тривалий розлад здоров'я.

В основу обвинувачення ОСОБА_3 прокурор поклав:

покази потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в процесі досудового розслідування про те, що саме ОСОБА_3 28.04.2013 року наніс потерпілому удар рукою в обличчя та спричинив йому перелом нижньої щелепи справа/т.1, а.с. 156-157, 158-159, 160-161/;

протоколи одночасного допиту ОСОБА_3-ОСОБА_2, ОСОБА_3- ОСОБА_4, ОСОБА_3-ОСОБА_5, ОСОБА_3-ОСОБА_6/т.1, а.с.162-163, 164-165, 166-167, 168-169/;

протокол слідчого експерименту/т.2, а.с.53-54/;

висновки судово-медичних експертиз № 170 від 06.06.2013 року/т.2, а.с.51-52/, № 408 від 29.08.2013 року/т.2, а.с.58/;

речові докази /т.1, а.с. 139/;

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, не визнав та пояснив, що 28.04.2013 року увечері, коли він знаходився на балконі кафе «Зіг-Заг», із зала кафе на балкон вийшов ОСОБА_2, який знаходився у сильному алкогольному сп'янінні, котрий навмисно двічі вдарив його дверима по руці, а коли ОСОБА_9 відштовхнув ОСОБА_2, почалася бійка, в якій він участі не приймав, ударів потерпілому не наносив і тілесних ушкоджень йому не спричиняв, тому цивільні позови прокурора та потерпілого не визнає.

Окрім того, обвинувачений ОСОБА_3 суду пояснив, що на досудовому розслідуванні потерпілий ОСОБА_2 вказував не його прикмети, а зовсім іншої людини, яка вдарила його кулаком в обличчя та зламала йому щелепу, але ця особа слідчим не встановлена.

Окрім того, слідчий відмовив в задоволенні його клопотання про проведення слідчого експерименту за участю всіх учасників події, яка мала місце 28.04.2013 року, а провів його тільки за участю потерпілого ОСОБА_2 /т.1, а.с.85-92/.

Окрім того, ОСОБА_3 в суді пояснив, що 28.04.2013 року він звернувся до міліції з заявою про спричинення йому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, але слідство по його заяві фактично не проводилось, його ніхто не допитував, на експертизу не направляв, справу закрили, про що йому своєчасно не повідомили. Це рішення він оскаржив до суду, який відмінив незаконну постанову про закриття справи, а тому він вважає, що слідство по справі велося упереджено.

Покази обвинуваченого ОСОБА_3 в цій частині знайшли підтвердження долученими стороною захисту до матеріалів кримінального провадження та дослідженими судом постановою слідчого від 29.08.2013 року про закриття справи/т.1, а.с.82/, та ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 16.12.2013 року про скасування цієї явно необґрунтованої постанови/т.1, а.с.150-151/.

Прокурор, підтримаючи обвинувачення в суді, послався як на докази вини обвинуваченого ОСОБА_3 на покази в суді потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що коли він 28.04.2013 року близько 22 години виходив на балкон, то не бачив, хто йому відкрив двері, після чого він зробив один крок, повернув голову вправо, побачив ОСОБА_3, отримав удар в щелепу, впав, після чого його почали бити, хто його бив, він сказати не може, але ОСОБА_3 не підпадає під прикмети тієї особи, котра зламала йому щелепу.

У той же день після перерви потерпілий ОСОБА_2 змінив свої покази та заявив, що удар кулаком в обличчя наніс йому ОСОБА_3/ т.1 а.с.92-99/.

В той же час із долученої стороною захисту та дослідженої у судовому засіданні картки травматологічного хворого №308 від 29.04.2013 року, видно, що зі слів потерпілого ОСОБА_2 він був побитий невідомими 28.04.2013 року близько 17 години/ т.1, а.с.146/.

Свідок ОСОБА_4 в суді пояснив, що коли ОСОБА_2 вийшов на балкон, то ОСОБА_3 вдарив його рукою в обличчя, але ОСОБА_3 не підходить під прикмети тієї особи, що вдарила потерпілого, про яку він давав покази на досудовому розслідуванні. ОСОБА_3 для впізнання йому не пред'являли, але він його впізнав при одночасному допиті.

Свідок ОСОБА_5 в суді пояснила, що коли її чоловік вийшов на балкон, вона почула звук удару, самого удару не бачила, після чого чоловік впав, а біля нього знаходився ОСОБА_3/т.1, а.с.174-177/.

Свідок ОСОБА_6 в суді пояснила, що вона сиділа за столом на балконі, почула удар, повернулася та побачила що ОСОБА_2 лежить на підлозі, а ОСОБА_4 когось рознімає.

Вона не бачила, як раніше їй знайомий ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_2, а слідчому пояснювала, що ОСОБА_2 вдарила незнайома їй людина/т.1. а.с.178-180/.

Покази обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю підтвердив свідок ОСОБА_11, який пояснив, що він бачив, як потерпілий ОСОБА_2 дверима вдарив ОСОБА_3, а ОСОБА_9 зробив йому зауваження, після чого ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_9.

Ні він, ОСОБА_11, ні ОСОБА_3 потерпілого ОСОБА_2 не били, а після цих подій ОСОБА_3 йому скаржився на біль у руці /т.1, а.с.181-184/.

Свідок ОСОБА_9 в суді пояснив, що знаходячись на балконі кафе, він почув, як ОСОБА_3 та ОСОБА_2 голосно розмовляють, ОСОБА_3 йому сказав, що ОСОБА_2 вдарив його, він, ОСОБА_9, відштовхнув ОСОБА_2, а в цей час ОСОБА_4 двічі вдарив його, ОСОБА_9.

Окрім того, ОСОБА_9 в суді пояснив, що 28.04.2013 року він звернувся до міліції з заявою про спричинення йому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, але слідство по його заяві фактично не проводилось, його ніхто не допитував, на експертизу не направляв, справу закрили, про що йому своєчасно не повідомили. Це рішення він оскаржив до суду, який відмінив незаконну постанову про закриття справи/т.1, а.с.184-187/.

Покази свідка ОСОБА_9 в цій частині знайшли підтвердження долученими стороною захисту до матеріалів кримінального провадження та дослідженими судом постановою слідчого від 29.08.2013 року про закриття справи/т.1, а.с.81/, та ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 16.12.2013 року про скасування цієї явно необґрунтованої постанови/т.1, а.с.152-153/.

Свідок ОСОБА_12 в суді спростувала покази свідка ОСОБА_5 та пояснила, що коли на балконі почався конфлікт, ОСОБА_5 знаходилася в залі, а не на балконі/т.1, а.с.188-189/.

Свідок ОСОБА_13, допитана в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту, пояснила, що увечері 28.04.2013 року вона як черговий слідчий Бердянського МВ ГУМВС за вказівкою чергового по МВ приїхала в кафе «Зіг-Заг», де вже знаходились співробітники патрульної служби.

Вона, сидячи за столом, опитувала трьох чоловіків, які вели себе адекватно та порядно, серед них знаходився ОСОБА_9, котрий пояснив про його побиття.

Коли вона брала від ОСОБА_9 заяву та пояснення, за столом, де знаходилася компанія у стані сп'яніння, була п'яна ОСОБА_5, котра висловлювалася на її адресу нецензурною лайкою та знімала її на камеру/т.1, а.с.189-190/.

Окрім того, прокурор, котрий підтримував обвинувачення в суді, як на доказ вини ОСОБА_3 послався на його пояснення від 14.05.2013 року, де ОСОБА_3 визнав той факт, що він після того, як потерпілий придавив його дверима, вдарив його правою рукою в щелепу /т.2, а.с.62/.

У судовому засіданні ОСОБА_3 з приводу цього пояснення заявив, що працівник міліції, котрому він давав пояснення, вмовив його дати такі пояснення для закриття справи.

Оцінюючи покази обвинуваченого, потерпілого та свідків, допитаних у судовому засіданні, суд керується положеннями ч.4 ст.95 КПК України, згідно якої суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Тому суд згідно с положеннями ст.62 Конституції України не може покласти в основу вироку суперечливі покази потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 в частині спричинення ОСОБА_3, а не іншою особою тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, а також припущення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_3 міг спричинити тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2, а всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_3 суд тлумачить на його користь.

Оцінюючи долучене судом за клопотанням прокурора до матеріалів кримінального провадження пояснення ОСОБА_3 від 14.05.2013 року, суд виходить з наступного:

згідно ч.2 ст.84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи;

згідно ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом;

згідно ч.1 ст. 95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним або обвинуваченим.

Станом на 14.05.2013 року ОСОБА_3 не був ані підозрюваним, ані обвинуваченим, а тому на підставі ст.ст. 86, 94 КПК України суд вважає недопустимим доказом пояснення ОСОБА_3 від 14.05.2013 року.

Судовим розглядом встановлено, що за заявами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9 від 28.04.2013 року проводилося окремо досудове розслідування по трьох кримінальних провадженнях відносно однієї і тієї ж події, за участі одних і тих же осіб, але з метою проведення повного, всебічного на неупередженого досудового розслідування, в порушення вимог ст. 217 КПК України, прокурором не було прийнято рішення про їх об'єднання в одне провадження, що в подальшому призвело до прийняття незаконних та упереджених процесуальних рішень та порушенню вимог ст. 9 КПК України.

Окрім того, судовим розглядом встановлено, що захиснику обвинуваченого прокурором безпідставно було відмовлено в наданні для ознайомлення матеріалів кримінального провадження, чим порушено право обвинуваченого на захист, передбачене ст.20 КПК України, що призвело до відкладання судового розгляду.

Допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідивши надані стороною захисту та обвинувачення докази, суд приходить до висновку про недоведеність стороною обвинувачення вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.

Прокурор, приймаючий участь у судовому засіданні, після дослідження всіх доказів по справі, перед оголошенням початку судових дебатів не скористався своїм правом, передбаченим ст. 340 КПК України.

Тому суд вважає необхідним виправдати обвинуваченого ОСОБА_3 по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, за недоведеності вчинення кримінального правопорушення.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 3633, 71 грн., моральної шкоди в розмірі 14500 грн. на підставі ст. 129 КПК України слід залишити без розгляду.

Цивільний позов прокурора в інтересах КУ »Бердянська міська лікарня» про стягнення витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 1529 грн.60 коп. на підставі ст. 129 КПК України слід залишити без розгляду.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України

Процесуальних витрат із залученням експертів по кримінальному провадженню немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати невинним по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та виправдати за недоведеності вчинення кримінального правопорушення.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 3633,71 грн., моральної шкоди в розмірі 14500 грн. залишити без розгляду.

Цивільний позов прокурора в інтересах КУ »Бердянська міська лікарня» про стягнення витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 1529 грн.60 коп. залишити без розгляду.

Речові докази: два фотознімка, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Виправданому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя Т.Г.Вєдєнєєва