Постанова № 3760567, 17.03.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17.03.2009 р.                                                                                                     № 13/340

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу

за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю транспортна компанія «Транссервіс»

до Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області

про визнання нечинним акту №А2383/49 від 17.06.2008 р.; скасування припису №П2383/49 від 17.06.2008 р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з висновками Відповідача, зафіксованими в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А2383/49 від 17.06.2008 р., складеного за результатами перевірки та виданого на його підставі припису № П2383/49 від 17.06.2008 р.

Вважає такими, що не відповідають дійсності зазначені в акті твердження про те, що ними самовільно зайнята земельна ділянка, розташована за адресою: вул. Червонопрапорна, 154 в м. Києві і вони своєчасно, у повному обсязі та у встановлені строки, згідно чинного законодавства України, сплачують плату за користування нею. Зазначає, що право власності чи право користування не оформлені належним чином не з їх вини, а через зволікання Київської міської ради.

Зазначає, що він придбав право власності на об'єкти нерухомого майна - цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою по вул. Червонопрапорна, 154 у Голосіївському р-ні м. Києва на підставі договору № 01/2002-14.11 «Купівлі - продажу нерухомого майна»від 15.12.2002р., який було зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про що свідчить Реєстраційне посвідчення № 002949 від 04.01.2003 р. (документи наявні в матеріалах справи). Предметом зазначеного договору є нежитлове приміщення, з/б огорожа, опори освітлення з/б, асфальтобетонне покриття. Вартість майна яке передається Продавцем у власність Покупця по договору складає 2624711,00 грн. (Два мільйони шістсот двадцять чотири тисячі сімсот одинадцять грн. 00 коп.) У тому числі огорожа по периметру території, опори освітлення з/б, асфальтобетонне покриття, загальна вартість яких складає 548156,00 грн. Право власності на майно переходить до Покупця з моменту підписання Договору та актів прийому - передачі уповноваженими особами сторін.

Посилаючись на приписи ч.2 ст. 127 Земельного кодексу України Позивач вважає, має право на отримання у постійне користування або придбання у власність, шляхом викупу без участі у аукціонах, земельних ділянок, під фактичним розміщенням об'єктів нерухомого майна, що належить їм на праві приватної власності.

Зазначає, що у відповідності до ст. 123 Земельного кодексу України 26.08.2003 р. Позивач подав клопотання Київській міській раді, яке прийнято останнім про що свідчить реєстраційний вхідний №26256, з проханням укласти договір оренди з правом викупу земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 154 у зв'язку набуття права власності на нерухоме майно по договору купівлі - продажу нерухомого майна № 01/2002-14.11 від 15.12.2002 р. яке розташоване на земельній ділянці площею 16 962,2 кв.м.

Відповідь на зазначене клопотання Позивачу не надходила.

Відповідач проти позову заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України. При цьому посилається, зокрема, на ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»та положення ст. ст. 125, 126 Земельного Кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю транспортна компанія «Транссервіс»зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 14.11.2002 р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 32156302.

Відповідно до довідки №822 з ЄДРПОУ видами діяльності за КВЕД є: діяльність автомобільного вантажного транспорту; технічне обслуговування та ремонт автомобілів; організація перевезення вантажів; складське господарство; розбирання та знесення будівель; земляні роботи; добування глини та каоліну.

17.06.2008 Відповідачем проведено перевірку законності використання Позивачем земельної ділянки, розташованої за адресою вул. Червонопрапорна, 154 в м. Києві. За результатами перевірки складено акт №А2383/49 та видано припис №П2383/49 від 17.06.2008 р. з додатком, в якому розрахована шкода, заподіяна державі в результаті самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 37884,51 грн.

В оскаржуваному приписі зазначено, що відсутні документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку за вище зазначеною адресою.

Не погодившись з зазначеним актом та приписом Позивач звернувся до суду та просить їх скасувати.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.

Згідно з Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороню земель, затвердженого наказом Держкомзему від12.12.2003 №312 при проведенні перевірки державний інспектор перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам лінії на місцевості.

Пунктом 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» надано право спеціально уповноваженим органам виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

В свою чергу, акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки, фіксує її результати, і є носієм доказової інформації про виявлені (не виявлені) недоліки в господарюванні.

Так, частина 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у справах про оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На думку суду, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А2383/49 від 17.06.2008 р. складений у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Також суд вважає, що акт перевірки сам по собі є суб’єктивним міркуванням фахівців управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській обл., що здійснювали перевірку та зафіксували об’єктивні (не об’єктивні) висновки останнього. Даний акт не є нормативним або ненормативним актом, який встановлює, змінює, скасовує норми права чи породжує права та обов’язки суб’єкта якому він адресований.

Враховуючи викладене, в частині позовних вимог щодо скасування акту перевірки Відповідача від 17.06.08 р. №А2383/49 належить відмовити.

Щодо скасування припису від 17.06.08 р. №П2383/49 суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

В ст. ст. 6 та 10 вказаного вище закону закріплені повноваження органів які здійснюють контроль за використанням та охороною земель які наділені повноваженням, зокрема, виносити приписи.

Аналізуючи зміст припису №П2383/49 від 17.06.2008 р встановлено, що Відповідач не зазначив жодних норм законодавства, які порушив Позивач своїми діями та не вказав дій, які б приписував виконати (усунути) Позивачу. В зазначеній графі відсутній будь-який запис.

Таким чином, на думку суду, відсутній факт порушення прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, які Відповідачем порушені.

Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                       А. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.04.2009 р.