Ухвала суду № 37603858, 15.01.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

15.01.2014 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів :

Мишинчук Н.С./ головуючої /

Демченка С.М., Феєра С.І.

участю прокурора Ісака В.М., потерпілої ОСОБА_4, її представника - адвоката ОСОБА_5

підсудного ОСОБА_6, його захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_4 та за апеляціями засудженого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_8, захисника ОСОБА_7, на вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 2013 року .

Цим вироком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, з середньою освітою, на утриманні двоє малолітніх дітей, тимчасово не працюючого, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого

засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Строк відбування покарання постановлено рахувати ОСОБА_6 з 19 квітня 2012 року.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишений тримання під вартою.

Стягнуто з ОСОБА_6 судові витрати за проведені в справі судово-криміналістичні експертизи на загальну суму - 1973 грн. 76 коп.

ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що в групі з трьома встановленими особами, щодо яких справа виділена в окреме провадження, у зв`язку з їх розшуком, вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю за таких обставин: 19 грудня 2011 року близько 02 год. 00 хв. у смт. Великий Березний, приїхавши на автомобілі марки «Мерседес Е220», р.н. НОМЕР_2 на вул. Фізкультурну навпроти будинку № 16 та умисно заблокувавши проїзд автомобілю марки «ВАЗ-21120», д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10, в якому в якості пасажира їхав гр. ОСОБА_11, ОСОБА_6, вийшовши з автомобіля " Мерседес Е220" із заздалегідь заготовленою рушницею, підійшов до автомобіля ОСОБА_10 та наніс по ньому декілька ударів прикладом цієї рушниці, чим спричинив механічні пошкодження автомобілю, в результаті чого завдав матеріальної шкоди на загальну суму 18 081, 35 грн.

В своїх апеляціях потерпіла ОСОБА_4 просить вирок скасувати та винести новий, яким призначити ОСОБА_6 максимальне покарання, передбачене санкцією ч.4 ст. 296 КК України у виді 7 років позбавлення волі. Вважає, що засудженому призначено надто м'яке покарання за злочин, внаслідок якого вона втратила власного чоловіка. Вказує, що після вчиненого ОСОБА_6 ніяких висновків для себе не зробив та не розкаявся, вини у вчиненому не визнав, натоміть сторона захисту в ході судового слідства намагалась взагалі висунути версію про його непричетність до вчинення злочину, обґрунтовуючи, тим, що він нібито в цей час знаходився в іншому місці, що підтвердили свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13, проте суд не вжив жодних заходів про притягнення останніх до відповідальності за дачу неправдивих показів. Окрім того, просить вжити заходів про притягнення до відповідальності працівників органу досудового слідства та прокуратури, які неналежно виконуючи свої посадові обов'язки сприяли підсудному ОСОБА_6 та створювали йому штучне алібі, зокрема в частині використання зброї під час події, яка відбулася 19 грудня 2011 року та що ОСОБА_6 ймовірно використовувалась не лише для нанесення пошкоджень автомобіля, а й для пострілів в потерпілого ОСОБА_10. Одночасно просить визнати вчинення ОСОБА_6 злочину в складі організованого злочинного угрупування, а за фактом неналежного розслідування винести окремі ухвали в адресу СВ УМВСУ та прокуратури Закарпатської області .

В доповненні до апеляційної скарги, поданої представником потерпілої ОСОБА_5 в її інтересах, порушується питання про повернення справи на додаткове розслідування з підстав необ`єктивності досудового слідства, ймовірної причетності до вбивства ОСОБА_6, необхідності проведення додаткових експертиз, зокрема, балістичної та трасологічної, необхідності пред`явлення ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 1, 3 ст. 135, ч.3 ст. 136 КК України.

В апеляції захисник ОСОБА_8 просить вирок змінити через неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_6, що потягло за собою призначення йому надто суворого покарання. Вважає, що дії ОСОБА_6 слід перекваліфікувати з ч. 4 на ч. 2 ст. 296 КК України, при призначенні покарання застосувати ст. ст. 69, 75 КК України, зарахувавши в строк покарання період перебування його під вартою. Одночасно вказує на неповноту і однобічність судового і досудового слідства, неправильну оцінку доказів по справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема зазначає, що ні на досудову слідстві, ні при розгляді справи в суді не здобуто доказів, які б підтвердили факт нанесення ОСОБА_6 ударів по автомобілю саме рушницею, окрім того не встановлено також й інших можливих причетних осіб, які б могли наносити удари по автомобілю, кількість таких ударів. Звертає увагу, що досудове слідство в справі тривало чотири місяці до моменту явки з повинною ОСОБА_6. За вказаний період, орган досудового слідства в розшук ОСОБА_6 не оголошував, обвинувачення ОСОБА_6 не пред'являлось. Просить врахувати ряд пом'якшуючих покарання обставин, наявних у ОСОБА_6, що раніше не судимий, має постійне місце роботи та проживання, за якими характеризується позитивно, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, з дитинства страждає на хворобу серця, двічі висувався на посаду голови Стужицької сільської ради.

Аналогічне прохання в своїй апеляції висловив і захисник ОСОБА_7 та даючи аналіз наведеним у справі доказам вказує на їх суперечливість та непереконливість, стверджує, що висновок суду про те, що ОСОБА_6 нібито вчинив хуліганські дії саме із застосуванням рушниці наперед заготовленої для нанесення тілесних ушкоджень, грунтується виключно на припущеннях. Вважає, що суд вийшов за межі обвинувачення, визнавши те, що ОСОБА_6 наперед заготовив рушницю для спричинення ушкоджень автомобілю ОСОБА_10, таке обвинувачення ОСОБА_6 не висувалось. Слідством встановлено, що ОСОБА_6 підібрав на місці події палицю, якою і побив автомобіль потерпілого. Тому його дії слід перекваліфікувати на ч.2 ст. 296 КК України та призначити покарання відповідаюче вчиненому та особі підсудного.

Прохання про зміну вироку суду, та перекваліфікацію своїх дій висловив в апеляції й засуджений ОСОБА_6, вказуючи, що суд всупереч ст. 62 Конституції України обгрунтував обвинувальний вирок щодо нього суперечливими та сумнівними доказами, просить з урахуванням встановлених обставин перекваліфікувати його дії на ч.2 ст. 296 КК України та призначити більш м`яке покарання.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, заслухавши пояснення потерпілої та її представника на підтримання апеляційних вимог, поданих в доповненні до апеляції з проханням про скасування вироку і направлення справи на додаткове розслідування, підсудного та його захисників про підтримання поданих ними апеляцій та заперечення проти апеляційних вимог потерпілої, виступ прокурора з проханням про залишення вироку без зміни, а апеляцій без задоволення, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово ОСОБА_6, в яких він просив призначити йому більш м`яке покарання з перекваліфікацією його дій на ч.2 ст. 296 КК України, вивчивши та перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, судова колегія приходить до висновку, що апеляції не підлягають задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції розглянув справу з дотриманням вимог ст.257 КПК України, всебічно перевірив фактичні обставини справи, давши вірну юридичну оцінку діянням ОСОБА_6 за ч.4 ст. 296 КК України та призначив покарання в межах санкції даної статті, яке апеляційний суд вважає достатнім та справедливим, а вирок таким, що відповідає вимогам ст.ст. 323, 324 КПК України / в редакції закону 1960 року/.

Судова колегія відхиляє доводи потерпілої та її представника, висловлені в апеляційному суді та викладені в апеляції про необхідність скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування. Ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному розгляді, не було встановлено таких порушень норм КПК України, які б слугували підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

Причетність ОСОБА_6 до вбивства потерпілого ОСОБА_10 органом досудового слідства перевірена в повній мірі, за наслідками чого прийнято відповідні постанови слідчого / т.1 а.с.1-2, 4-5, 13-19 / . Судження представника потерпілої про сумнівність висновку судово-криміналістичної експертизи мисливської рушниці, вилученої у ОСОБА_6 та з цих підстав необхідності повернення справи на додаткове розслідування з об`єднанням її в порядку ст. 26 КПК України / в редакції закону 1960 року/ зі справою щодо інших осіб, не заслуговують на увагу. Кримінальна справа щодо ОСОБА_6 власне була виділена з кримінальної справи, порушеної щодо осіб, підозрюваних у вбивстві потерпілого ОСОБА_10, з висуненням ОСОБА_6 доведеного обвинувачення відповідно до його участі у події, яка відбулася в ніч на 19 грудня 2011 року. Доводи про необхідність повернення справи на додаткове розслідування, у зв`язку пред`явленням ОСОБА_6 нового обвинувачення, тобто за ст. 135 та ст. 136 КК України, також є безпідставними, оскільки не грунтуються на матеріалах справи та фактично встановлених обставинах.

Апеляційний суд відхиляє і доводи захисників про невірну кваліфікацію дій ОСОБА_6. Суд першої інстанції мотивував, на підставі яких доказів вважав доведеною вину ОСОБА_6 за ч.4 ст. 296 КК України, зокрема, показаннями самого ОСОБА_6 про те, що він їдучи пасажиром в автомобілі Копчі, взяв з собою мисливську рушницю; з показань свідка ОСОБА_11 - він бачив як із правої задньої дверки автомобіля вийшов ОСОБА_6, тримаючи в руках предмет схожий на палку або рушницю, такі ж показання дав свідок ОСОБА_14. ОСОБА_6 підтвердив, що він бив по склу автомобіля потерпілого, і те, яким саме предметом він пошкодив автомобіль, на обсяг обвинувачення не впливає, оскільки встановлено, що такий він заздалегідь взяв з собою. Хоча мисливська рушниця, яка була вилучена у ОСОБА_6, не містить слідів пошкодження внаслідок дотикання до поверхні автомобіля, однак це не спростовує вчинене ОСОБА_6 діяння за кваліфікуючою ознакою: застосування заздалегідь заготовленого предмета, якого він використав для пошкодження автомобіля. З цих підстав відхиляє апеляційний суд і довід про те, що суд вийшов за межі обвинувачення.

З урахуванням викладеного, не підлягає до задоволення і апеляція підсудного ОСОБА_6. Покарання, яке призначив йому суд першої інстанції, відповідає вимогам ст. 65 КК України, підстав для його зміни в сторону пом`якшення судова колегія не знаходить. Та обставина, що ОСОБА_6 відшкодував матеріальну шкоду потерпілій свідчить про його щире каяття, яке судом першої інстанції було враховано, як і інші відомості, про які зазначено в апеляціях.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України в редакції Закону 1960 року, Перехідних положень КПК України в редакції Закону 2012 року, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 2013 року, яким ОСОБА_6 засуджений за ч.4 ст. 296 КК України - залишити без зміни, а апеляції : потерпілої ОСОБА_4, захисника ОСОБА_8, захисника ОСОБА_7, засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.

Судді: