Постанова № 37602968, 11.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3761/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукаті» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукаті» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (Державна податкова інспекція у Оболонському районі ГУ Мін доходів у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Дукаті» звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення від 22.02.2013 №0001032250, №0001042250, №0001052250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентами ТОВ «Торгова Компанія «Міссурі» та ТОВ «Сіяти», у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про повне задоволення позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що постанова суду щодо відмови в задоволенні позову не узгоджується з нормами матеріального права, та неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 28.01.2013 по 01.02.2013 на підставі наказу № 157 від 24.01.2013 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукаті» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Сіяти» та ТОВ «Міссурі» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт № 154/22.5-07/36566840 від 13.02.2013, яким встановлено порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2795117,00 грн. та порушення пунктів 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4208679,00 грн.

Податковий орган дійшов висновку про те, що перевіркою по ланцюгу постачання не підтверджено факт поставки товарів, які згідно первинних документів було придбано у ТОВ «Торгова Компанія «Міссурі» та ТОВ «Сіяти», що у свою чергу свідчить про безтоварний характер проведених операцій.

22.02.2013 на підставі акта № 154/22.5-07/36566840 від 13.02.2013 прийняті податкові повідомлення - рішення №0001032250, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 5 260 848,57 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1 052 169,75 грн., №0001042250 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 493896,25 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 698 779,25 грн. та №0001052250 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року на 5 040,00 грн.

На думку колегії суддів, Окружний адміністративний суд м. Києва необґрунтовано погодився з висновками податкового органу про відсутність факту реального вчинення операцій між позивачем та ТОВ «Торгова Компанія «Міссурі» та ТОВ «Сіяти», враховуючи наступне.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

На думку колегії суду, податковий орган, а також і суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги надані позивачем первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за взаємовідносинами позивача з ТОВ «Торгова Компанія «Міссурі» та ТОВ «Сіяти», оскільки надані позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Зокрема, на підтвердження позовних вимог позивачем було надано договори купівлі - продажу товарів, договір оренди, договір про надання технологічних послуг, видаткові та податкові накладні, товарно - транспортні накладні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, наведена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, судом першої інстанції не враховано, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ у встановленому законом порядку.

Крім того, колегія суддів враховує, що товарність та реальність господарських правовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Сіяти» та ТОВ «ТК «Місурі» оцінювалася органом досудового слідства. Так, постановою Головного управління Мін доходів у м. Києва 10 жовтня 2013 року прийнято постанову про закриття кримінального провадження, відповідно до якої проведеним аналізом зібраних у кримінальному провадженні доказів довести наявність фактів заниження об'єкту оподаткування на ТОВ «Дукаті», що б призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, при здійсненні ним господарських операцій по взаємовідносинах із ТОВ «Сіяти» та ТОВ «ТК «Місурі», проведеним досудовим розслідуванням не представляється можливим.

З врахуванням вищевикладеного та того, що факт здійснення господарських операцій між зазначеними суб'єктами господарювання підтверджується складеними належним чином первинними документами бухгалтерського обліку, що також встановлено постановою Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10 жовтня 2013 року про закриття кримінального провадження, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з постановленням нової про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукаті» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2013 року - скасувати та постановити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукаті» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (Державна податкова інспекція у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 22.02.2013 року №0001032250, 0001042250, № 0001052250.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукаті» судовий збір у розмірі 4 622 грн. 41 коп. (чотири тисячі шістсот двадцять дві грн. сорок одна коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 17 лютого 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.