Рішення № 37602962, 05.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1209/14 05.03.14За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»

до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Поінт»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд»

про стягнення 59020 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Демент'єв Є.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - Авраменко О.М. (представник за довіреністю);

від третьої особи - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Поінт» (далі - Відповідач) 59020 грн. заборгованості за Договором про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № F-075 від 20.04.2011, з урахуванням Договору перестрахування від 17.08.2012 №01-0112-0115-0852.

Ухвалою суду від 30.01.2014 судом було залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд».

Заявлені позовні вимоги вмотивовані невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним договором перестрахування, та невиплатою 59020 грн., що складає перестрахований ризик Позивача за страховим випадком (пожежею), що мала місце 07.03.2013.

При цьому, у судовому засіданні представником Позивача було уточнено, що заявлене в позові прохання про визнання правомірною здійсненої ним на користь Третьої особи, власника застрахованого Позивачем автомобіля, страхової виплати, не є позовною вимогою, заявленою до Відповідача або до Третьої особи, та натомість є обґрунтуванням поданого позову, а тому просить суд не розглядати це як позовну вимогу.

Вказані пояснення представника Позивача прийняті судом до уваги.

Третя особа, власник застрахованого Позивачем автомобіля, що зазнав пошкоджень внаслідок пожежі 07.03.2013, у наданих суду поясненнях підтримала позицію Позивача.

Відповідач проти позову заперечує та зокрема зазначає, що Позивачем неправомірно визнано пожежу, що мала місце 07.03.2013, страховим випадком та що Позивач повинен був відмовити у виплаті страхового відшкодування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.04.2011 між Позивачем та Відповідачем було укладено Генеральний договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) №F-075 (далі - Генеральний договір), предметом якого було визначено угоду про порядок і умови співпраці в галузі факультативного (необов'язкового) перестрахування (ретроцесії) ризиків.

16.08.2012 між Позивачем та Третьою особою укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № 0112-0115-0852, за яким було застраховано автомобіль КАМАЗ, д.р.н. АА1146МН (далі - Договір страхування та Застрахований автомобіль).

Страхова сума за Договором страхування склала 462440 грн., та транспортний засіб було застраховано від ризиків: ДТП (п. 18.1.1), стихійні лиха та інші події (п. 18.1.2), протиправні дії третіх осіб (п. 18.1.3) та незаконне заволодіння (п. 18.1.4).

За умовами пункту 18.1.2 Договору страхування, страховим ризиком «Стихійні лиха та інші події» є пошкодження, повна загибель або втрата застрахованого транспортного засобу в цілому або окремих його деталей, частин та застрахованого додаткового обладнання внаслідок, зокрема пожежі, вибуху або самозаймання, стихійного лиха, природних явищ, бою скляних деталей транспортного засобу предметами, що вилетіли з-під коліс, падіння дерев, інших предметів, зіткнення з тваринами.

17.08.2012 між Позивачем та Відповідачем було укладеного Договір перестрахування №01-0112-0115-0852, за яким відповідно до Генерального договору від 20.04.2011 №F-075 було перестраховано ризик Позивача, що полягав у виконанні ним своїх зобов'язань за Договором страхування щодо виплати страхового відшкодування Третій особі.

Частка відповідальності Відповідача в разі настання страхового випадку становила 22,70% від страхової суми за Договором страхування, тобто 104976 грн.

20.08.2012 Третьою особою було передано Застрахований автомобіль в лізинг ТОВ «АС Південь-Транс».

07.03.2013 із Застрахованим автомобілем сталася пожежа, про що 11.03.2013 ТОВ «АС Південь-Транс» повідомило Позивача, а також 11.03.2013 Третя особа звернулася до Позивача з заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пожежею, як за передбаченим умовами Договору страхування страховим випадком.

З огляду на наведене, 12.03.2013 Позивач листом повідомив Відповідача (вх. № 730) про настання страхового випадку по перестрахованому ризику (пожежею) та запропонував прийняти участь у розслідуванні страхового випадку. Проте Відповідач відповіді на вказану пропозицію не надав та ініціативи прийняти участь у розслідуванні обставин пожежі не виявив. У матеріалах справи відсутні докази протилежного.

На звернення до керівника Охтирського РВ Управління Держтехногенбезпеки у Сумській області про надання інформації на предмет причини запалення Застрахованого автомобіля, Позивачу було надано акт про пожежу від 07.03.2013, складений за участю інспектора держтехногенбезпеки, представника ТОВ «АС Південь-Транс» та слідчого СВ Охтирського MB УМВС України в Сумській області, відповідно до якого ймовірною причиною пожежі стало самозаймання речей та матеріалів внаслідок протікання дизельного палива з паливного фільтру.

Заступником начальника дослідно-випробувальної лабораторії при Управління Держтехногенбезпеки у Полтавській області було складено висновок (копію залучено до справи), відповідно до якого найбільш ймовірною причиною вищеописаної пожежі могла стати несправність паливної системи застрахованого автомобіля.

Згідно Звіту № 46/04/13 від 13.03.2013, складеного суб'єктом оціночної діяльності, розмір матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля, становить 397536,90 грн.

На запит Позивача до СТО ІП «АІС-Полтава» про надання відомостей щодо технічного обслуговування Застрахованого автомобіля та результатів проведення необхідних технічних робіт, листом від 14.06.2013 було надано інформацію, що Застрахований автомобіль проходив технічне обслуговування згідно встановленого графіка періодичності, та за останнім технічним обслуговуванням, що мало місце 06.03.2013, було проведено гарантійний ремонт Застрахованого автомобіля, всі виявлені дефекти були усунуті та Застрахований автомобіль знаходився в технічно-справному стані.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

На підставі вищевказаних документів та за умовами Договору добровільного страхування Позивачем було визнано пожежу, що сталася 07.03.2013 з Застрахованим автомобілем страховим випадком, про що складено Страховий акт № 832-306/13 від 14.06.2013, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 260000 грн. на рахунок Третьої особи (страхувальник та вигодонабувач), що підтверджується залученою до матеріалів справи копією платіжного доручення №1227 від 14.06.2013. При цьому, Третя особа погодилась на зменшення суми страхового відшкодування до 260000 грн., від встановленого Звітом № 46/04/13 від 13.03.2013 розміру матеріального збитку, що становив 397536,90 грн.

Однак, вимогу Позивача про виплату Відповідачем перестрахового відшкодування (частки відповідальності в розмірі 22,70%), останній відхилив, оскільки на його думку даний випадок (пожежа) не повинен був бути віднесений Позивачем до страхових випадків, оскільки стався з вини водія, який експлуатував Застрахований автомобіль у технічно-несправному стані.

Відповідно до ст. 987 ЦК України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований (ст. 12 Закону України «Про страхування»).

Стаття 26 Закону України «Про страхування», передбачає перелік випадків, у яких в силу положень закону страховик може відмовити у виплаті страхового відшкодування, а також зазначено, що підстава для виплати страхового відшкодування може бути передбачена сторонами у договорі, якщо це не суперечить закону.

У відповідності до п.п. «г» п. 9.4.4 ст. 9.4 Генерального договору від 20.04.2011 №F-075, перестраховик має право відмовити у виплаті своєї частки страхового відшкодування чи зменшити її розмір, якщо перестрахувальник не використав законні права по зменшенню розміру виплати чи відмови у виплаті.

А за приписами п. 3.1.17 ст. 3 Договору страхування, до страхових випадків не відносяться та страхове відшкодування не виплачується у разі настання збитків від пошкодження, знищення або втрати Застрахованого транспортного засобу, які безпосередньо або побічно спричинені, виникають або збільшуються внаслідок порушення правил безпеки при ремонті та обслуговуванні, правил технічної експлуатації, в тому числі експлуатації Застрахованого автомобіля в заздалегідь відомому страхувальнику (водію) технічно несправному стані (порушення вимог ст. 31 ПДР України відносно технічного стану і обладнання), правил перевезення вантажів, що не відповідають вимогам ПДР України та/або іншим нормативним документам України.

З огляду на наведене, Відповідач вважає, що оскільки Позивачем даний випадок 07.03.2013 (пожежа) був невірно віднесений до страхових випадків, так як стався з вини водія, що експлуатував автомобіль у технічно-несправному стані, то відмова Відповідача у виплаті перестрахового відшкодування є правомірною.

Проте з такими висновками Відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається з висновку Заступника начальника дослідно-випробувальної лабораторії при Управління Держтехногенбезпеки у Полтавській області, найбільш ймовірною причиною пожежі, що мала місце 07.03.2013, могла стати несправність паливної системи Застрахованого автомобіля (розгерметизація паливопровода або паливного фільтру). Вказане не суперечить акту про пожежу від 07.03.2013, що складений за участю інспектора Охтирського РВ Управління Держтехногенбезпеки у Сумській області, представника ТОВ «АС Південь-Транс» та слідчого СВ Охтирського MB УМВС України в Сумській області, відповідно до якого ймовірною причиною пожежі стало самозаймання речей та матеріалів внаслідок протікання дизельного палива з паливного фільтру.

Разом з цим, всупереч твердженням Відповідача, матеріали справи не містять доказів порушення правил технічної експлуатації Застрахованого автомобіля, в тому числі експлуатації Застрахованого автомобіля в заздалегідь відомому страхувальнику (водію) технічно несправному стані.

Звернення судом уваги Відповідача на можливість призначення судової експертизи по справі з питання встановлення причин пожежі, було відхилено Відповідачем та заявлено, що на його думку він надав до матеріалів справи всі належні докази на підтвердження його позиції, та експертизу, у випадку її призначення судом він оплачувати не буде.

Проте, всупереч твердженням Відповідача, зазначені вище висновок Заступника начальника дослідно-випробувальної лабораторії при Управління Держтехногенбезпеки у Полтавській області та акт про пожежу від 07.03.2013, не містять однозначних та впевнений тверджень, з посиланням на відповідні встановлені ними докази та обставини, що Застрахований автомобіль експлуатувався водієм у технічно несправному стані, що мало наслідком пожежу.

Суд зауважує, що наведені вище висновок та акт містять припущення, щодо ймовірних об'єктивних причин займання, які визнаються Позивачем та не спростовані Відповідачем (несправність паливної системи, розгерметизація паливопровода або паливного фільтру, самозаймання речей та матеріалів внаслідок протікання дизельного палива з паливного фільтру), однак не містять висновків, що спричинила займання халатність водія Застрахованого автомобіля та недотримання ним правил технічної експлуатації Застрахованого автомобіля, в тому числі експлуатації його в заздалегідь відомому страхувальнику (водію) технічно несправному стані.

При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, що всупереч вимогам ПДР України, перед виїздом Застрахованого автомобіля водієм не було перевірено і забезпечено технічно справний стан, та зокрема, герметичність паливної системи, а одні лише припущення Відповідача щодо не вчинених водієм Застрахованого автомобіля дій належними доказами не є.

Натомість, Застрахований автомобіль підлягав обов'язковому технічному обслуговуванню, та проходив його належним чином та в повному обсязі, про що свідчать залучені до матеріалів справи наряди замовлення (є актами виконаних робіт) № Q01-023898 від 07.03.2013, № Q01-023894 від 06.03.2013 та № Q01-021659 від 09.11.2012.

При цьому, саме по собі не підписання останніх двох нарядів замовлень 07.03.2013 та від 06.03.2013 не свідчить, що водій або був не згоден з якістю, об'ємом виконаних робіт, або не перевірив технічний стан та якість транспортного засобу після ремонту, оскільки наданими суду листом СТО ІП «АІС Полтава» та поясненнями Третьої особи підтверджується виконання ремонтних робіт та робіт по технічному обслуговуванню Застрахованого автомобіля належними чином та в повному обсязі, тобто даними поясненнями і письмовими доказами в сукупності спростовуються твердження Відповідача.

Також, не знайшли свого доказового підтвердження посилання Відповідача, що відсутність у наряді замовленні (акт виконаних робіт) № Q01-023894 від 06.03.2013 відомостей про виконання робіт по заміні фільтрів палива, за умови наявності цих фільтрів у переліку придбаних запчастин, свідчить що ці роботи фактично не виконувалися.

Суд зазначає, що у вказаному наряді замовленні окрім переліку окремо виконаних робіт, також вказано, що виконувалися роботи по плановому «ТО 33000 (31500-34500км)», та Відповідачем не доведено суду, що роботи по заміні фільтрів палива не входять по переліку обов'язкових робіт в складі технічного обслуговування, тобто Відповідачем не доведено суду невиконання робіт та його висновки базуються на припущеннях.

Натомість про протилежне, що такі роботи входять у планове технічне обслуговування, свідчить попередній наряд замовлення (акт виконаних робіт) № Q01-021659 від 09.11.2012, у якому в переліку деталей вказано ті самі фільтри палива, а у переліку робіт, що виконувалися, вказано лише технічне обслуговування - «ТО-16500 (15000-1800км.)».

Також, не знайшло свого нормативного обґрунтування посилання Відповідача, що не зазначення в полісі ОСЦПВ № АВ/4950540 дати наступного ОТК свідчить про не проходження його Застрахованим автомобілем, та як наслідок, про неможливість його експлуатації.

Крім того, базується на припущеннях та не підтверджуються матеріалами справи твердження Відповідача, що настання випадку пожежі з Застрахованим автомобілем є наслідком не перевірки його водієм 07.03.2013 після СТО, на натомість виконання робіт в повному обсязі та належним чином підтверджується вищенаведеними нарядами-замовленнями, поясненнями Третьої особи (власник Застрахованого автомобіля) та листом СТО «АІС - Полтава», оціненими судом в сукупності.

Відповідач також не обґрунтував, які саме факти мають доводити суду та що з обґрунтувань Позивача мають спростовувати наведені у запереченні Відповідача сумніви, щодо можливості виконання робіт на СТО Застрахованого автомобіля 07.03.2013 та настання пожежі цією ж датою о 8:40 в іншому місці, що знаходиться на відстані від СТО.

Відтак, з огляду на все вищенаведене, та оцінивши в сукупності всі надані сторонами докази та пояснення, суд приходить до висновку, що Відповідачем не доведено обґрунтованості його відмови у відшкодуванні Позивачу перестрахованої частини ризику, натомість Позивачем доведено, що пожежа, яка сталася з Застрахованим автомобілем 07.02.2013 була правомірно визнана страховим випадком, за яким було виплачено страхове відшкодування у розмірі, що не суперечить закону та Договору страхування.

Так, за умовами Договору перестрахування від 17.08.2012 №01-0112-0115-0852, частка відповідальності Відповідача в разі настання страхового випадку становить 22,70%, а відтак, розмір перестрахового відшкодування, що підлягає виплаті Відповідачем на користь Позивача становить: (260000 грн. / 100) * 22,7 = 59 020 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, та не надано доказів виконання ним зобов'язань, які виникли на підставі Генерального договору від 20.04.2011 №F-075, з урахуванням Договору перестрахування від 17.08.2012 №01-0112-0115-0852, а відтак, позовні вимоги про стягнення 59020 грн. перестрахового відшкодування судом задовольняються в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладається на Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Поінт» (м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 14; ідентифікаційний 32670627) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (м. Київ, провулок Балтійській, 20; ідентифікаційний код 22229921) перестрахове відшкодування в розмірі 59020 (п'ятдесят дев'ять тисяч двадцять) грн., а також 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.03.2014

Суддя Сташків Р.Б.