Ухвала суду № 37602027, 04.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 р. Справа № 182429/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря - Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (правонаступник Ківерцівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.10.2012 №0000222301. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на формування витрат підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності (безтоварності, нереальності, фіктивності) господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванрейд» (далі - ТОВ-1) є необґрунтованими та не підтвердженими доказами.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року в справі №2а/0370/3688/12 заявлений адміністративний позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що підтвердження понесених позивачем витрат підтверджено всіма необхідними та достатніми первинними документами, які стверджують реальність та товарність його господарських операцій із вказаним контрагентом, придбані в останнього нафтопродукти-дизпаливо використані в господарській діяльності позивача. Висновки податкового органу викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що пред'явлені для перевірки товарно-транспортні накладні (далі - ТТН), якими підтверджується факти транспортування (отримання) придбаного дизпалива складенні з порушенням порядку їх заповнення та не містять всіх обов'язкових даних, що свідчить про нездійснення господарських операцій. Відповідно у ТОВ відсутнє право на включення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування по операціях з ТОВ-1.

Позивач в письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

ТОВ зареєстровано Ківерцівською районною державною адміністрацією Волинської області 27.06.2001, 11.07.2001 взято на податковий облік у відповідача. Основними видами його діяльності є оптова торгівля зерном та кормами для тварин, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, функціонування автомобільного транспорту (а.с.10-11, 83).

На підставі Акта від 02.10.2012 №723/2201/31496816 позапланової виїзної перевірки ТОВ з питань достовірності декларування податку на прибуток та включення до складу валових витрат за ІІІ квартал 2011 року придбаних матеріалів по господарських відносинах з ТОВ-1 податковим органом було встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п.138.1, п.138.2 ст.138 ПК України в результаті чого донараховано (занижено) податок на прибуток за ІІІ квартал 2011року в сумі 393153грн (а.с.9-25).

Під час перевірки відповідач надав оцінку взаємовідносинам позивача з його контрагентом ТОВ-1 та зробив висновок про нікчемність (безтоварність, нереальність, фіктивність) господарських операцій між ними.

До таких висновків податковий орган дійшов зазначивши, що позивачем не надано для перевірки належним чином оформлених документів, які б підтверджували отримання (транспортування) придбаного товару - дизпалива.

22.10.2012 відповідачем на підставі вказаного Акта прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 393153грн (а.с.35).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пункт 138.1 ст.138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1 цієї ж статті визначено, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З наведеного випливає, що право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації реально понесених ними витрат, пов'язаних з отриманням прибутку, у зв'язку з чим обумовлюється необхідністю підтвердження належними документами факту понесення таких витрат.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат.

Слід погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки на підставі повно та всебічно досліджених доказів він дійшов правильних та обґрунтованих висновків про те, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентом, а відповідно заниження податку на прибуток не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Реальність, товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ-1 підтверджена договором поставки нафтопродуктів від 08.07.2011 №0807-01, видатковими накладеними, сертифікатами його якості - паспортами та свідоцтвами про їх визнання в Україні, ТТН на відпуск нафтопродуктів на транспортування товару, яке здійснювали фізичні особи-підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2, лімітно-забірними відомостями на відпуск дизпалива з АЗС, банківськими виписками про оплату за придбані нафтопродукти(а.с.36-60).

Більше того, придбані та поставлені нафтопродукти ТОВ зберігало на власному складі паливно-мастильних матеріалів, загальною площею 260кв.м, який обладнаний відповідними резервуарами та заправочними колонками.

Судом першої інстанції також враховано ту обставину, що придбані позивачем у контрагентів роботи використані ним у своїй господарській діяльності - для заправки використовуваних транспортних засобів та реалізовано, що підтверджується відповідними первинними документами (а.с.61-64, 108-109)

Вказані вище письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарів придбаних у контрагента, та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із таким контрагентом.

Крім того, слід зазначити, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року, в справі за позовом ТОВ до МДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.11.2011 №0000362301, яким було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по цих же господарських операціях позивача з ТОВ-1. Зокрема судами встановлено, що такі операції носили реальних характер (а.с.65-82).

Як в Акті перевірки, так і в апеляційній скарзі МДПІ покликається на окремі недоліки ТТН, як підставу для визнання нікчемними господарських операцій між позивачем та ТОВ-1.

При цьому необхідно погодитися з висновком суду першої інстанції, що такі недоліки є формальними та не ставлять під сумнім сам факт транспортування придбаних нафтопродуктів.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України апеляційний суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку,що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 07 березня 2014 року.