Постанова № 37601997, 04.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року Справа № 183095/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря – Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінто-Плюс» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

06.11.2012 Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінто-Плюс» (далі - ТОВ) звернулося до суду з вищевказаним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 13.08.2012 №0000172200/10744/10/22-9.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що у наданих ним товаросупровідних документах містяться відмітки про дату перетину товаром кордону України, що в свою чергу підтверджує відсутність зафіксованих перевіркою ДПІ порушень термінів поставки по імпортних операціях та безпідставність нарахування пені за такі порушення в сумі 7358,07грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року в справі №2а-9494/12/1370 заявлений позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 13.08.2012 №0000172200/10744/10/22-9 в частині суми грошового зобов’язання в сумі 4509,45грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ДПІ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю. У поданій апеляційній скарзі вказує на те, що товар по імпортних операціях які здійснювало ТОВ надійшов на митну територію України лише 24.04.2012, що підтверджується відповідною вантажно-митною декларацією (далі - ВМД), а тому грошове зобов’язання відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення нараховано податковим органом вірно.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що поставка товару на митну територію України відбулась 23.12.2011, а тому нарахування ТОВ грошового зобов’язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 4509,45грн є протиправним.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи однак є лише частково вірними з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 16.07.2012 по 18.07.2012 відповідачем на підставі направлення від 16.07.2012 №417 та наказу від 16.07.2012 №321 була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 20.09.2011 по 18.07.2012, про що складено акт перевірки від 24.07.2012 №190/22-9/31897102 (а.с.7-10), в якому встановлено, зокрема порушення позивачем ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі – Закон №185/94-ВР) в частині порушення термінів надходження валютної виручки за імпортними операціями по контракту з оплатою в іноземній валюті від 22.11.2010 б/н з фірмою-нерезидентом «Mobileye Technologies Limited» (Кіпр) (далі – Контракт).

На підставі вказаного акта перевірки та зафіксованих у ньому порушень 13.08.2012 ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172200/10744/10/22-9 про нарахування ТОВ грошового зобов’язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 7358,07грн (а.с.11).

Не погодившись із таким рішенням, ТОВ звернулося до суду із цим адміністративним позовом.

Відповідно до ст.2 Закону №185/94-ВР (в редакції, чинній на час здійснення імпортних операцій) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Статтею 4 Закону №185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами 180-денного терміну, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі – Закон №959-XII) імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Крім того, ст.1 Закону №959-XII визначає, що момент здійснення експорту (імпорту) - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця, а моментом здійснення експортного (імпортного) контракту є момент, на який здійснено всі обов'язки за зазначеним контрактом.

Відповідно до ст.6 МК України межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон.

Пунктом 2 ст.1 МК України передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Стаття 40 МК України передбачає, що усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України підлягають митному контролю, а згідно зі ст.43 МК України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

В силу вимог ст.92 МК України якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Таким чином, первинним є перетин товаром митного кордону України, як умова здійснення імпорту. Митне оформлення товарів, як наступна подія, має інше правове навантаження.

Відтак, поняття «перетин товаром митного кордону України» та «пропуск через митний кордон України» не є тотожними, і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки пропуск через митний кордон означає дозвіл використовувати товари у визначеному митному режимі.

Слід зазначити, що вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. ВМД засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим та підтверджує (а не встановлює) права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.

Товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей.

Отже, оформлена ВМД типу ІМ-40 не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа «Під митним контролем» (імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «Під митним контролем» (імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався. Наявність на вантаж товаросупровідного документу, проставлення на якому відбитку штампа «під митним контролем» з відповідною датою, засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 13.08.2012 №0000172200/10744/10/22-9 ТОВ було нарахована пеня за порушення термінів розрахунків по імпортному Контракту в розмірі 7358,07грн за період з 20.09.2011 по 24.04.2012 (дата оформлення ВМД).

Як свідчать матеріали справи, а саме вантажно-супровідні документи (а.с.12-13), зокрема проформа-інвойс на якій проставлено відтиск штампа «Під митним контролем» товари за Контрактом надійшли на територію України 23.12.2011, а тому в даному випадку моментом імпорту слід вважати саме вказану дату.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішенням Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 16 січня 2012 року у справі №21-412а11.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ТОВ порушено строки здійснення розрахунків в іноземній валюті по Контракту (починаючи з 20.09.2011 по 23.12.2011) на 94 дні, а тому пеня яку позивач повинен сплатити за вказане порушення становить разом 3187,37грн (1417,5 (сума в іноземній валюті) х7,9737 (курс НБУ на дату виникнення заборгованості) х 0,3 (розмір пені))х 94 (кількість днів).

Відповідачем нараховано позивачу пеню в загальній сумі 7358,07грн, а тому суд апеляційної інстанції вважає протиправним спірне податкове повідомлення-рішення від 13.08.2012 №0000172200/10744/10/22-9 в частині нарахування пені на суму 4170,70грн (7358,07грн – 3187,37грн =4170,70грн).

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ підлягають до часткового задоволення, шляхом визнання протиправним та скасування рішення ДПІ 13.08.2012 №0000172200/10744/10/22-9 в частині нарахування грошового зобов’язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 4170,70грн.

Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Оскільки суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, однак при цьому помилково визначив порушений ТОВ строк здійснення розрахунків в іноземній валюті по імпортному контракту, апеляційний суд визнає можливим змінити постанову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини постанови в наступній редакції:

«Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби від 13 серпня 2012 року №0000172200/10744/10/22-9 в частині суми нарахованого грошового зобов’язання в розмірі 4170,70грн».

В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 07 березня 2014 року.