Ухвала суду № 37601952, 12.03.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Н.О.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року справа №437/18179/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенка М.М.

розглянувши в порядку

письмового провадження

апеляційну скаргу Департаменту з питань праці та соціального захисту

населення Луганської міської ради

на постанову Ленінського районного суду м. Луганська

від 23 грудня 2013 року

по адміністративній справі № 437/18179/13-а (суддя Кравченко Н.О.)

за позовом ОСОБА_3

до Департаменту з питань праці та соціального захисту

населення Луганської міської ради,

про визнання дій неправомірними та зобов'язання

вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (надалі позивач) 26 листопада 2013 року звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради (надалі департамент, відповідач у справі) про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на відповідний період з 1 січня 2013 року по 4 вересня 2015 року, з урахуванням проведених виплат (арк. справи 3-6).

Ухвалою суду першої інстанції від 23 грудня 2013 року позовні вимоги за період з 1 січня 2013 року по 25 травня 2013 року включно залишені без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Дана ухвала окремо не оскаржена (арк. справи 34-35).

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 23 грудня 2013 року частково задоволені вищенаведені позовні вимоги, внаслідок чого визнані неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_3 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого законом для дітей віком до шести років. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до шести років на відповідний період, з 26 травня 2013 року по 26 листопада 2013 року, з урахуванням проведених виплат (арк. справи 36-41).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог (арк. справи 44-46).

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи позивач є матір'ю дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку департаменту з 1 січня 2013 року, щомісячно отримує допомогу по догляду за дитиною згідно Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у розмірі 130 грн. як застрахована особа, що підтверджується наказом № 60 к/о від 1 вересня 2013 року та довідкою департаменту від 6 листопада 2013 року та (арк. справи 10, 13, 14, 15).

Статтею 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (зі змінами та доповненнями) передбачено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

З 1 січня 2008 року відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та пункту 3 Прикінцевих Положень цього Закону, пункту 22 Порядку про призначення та виплату державної допомоги сім'ям з дітьми затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50%; з 1 січня 2009 року -75%; з 1 січня 2010 року - 100% прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупнім доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Таким чином, з 1 січня 2008 року існує норма закону відповідно до якої спірні правовідносини регулюються тільки Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", функції по виплаті допомоги до догляду за дитиною покладені на УПСЗН і допомога виплачується саме за рахунок Державного бюджету України.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції Закону № 107-VІ, тобто у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Проте, відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», розділ П «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким викладена зазначена редакція частини першої статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», діяла по 31 грудня 2008 року.

Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод. За положеннями частини третьої статті 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановлено законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України, основних соціальних гарантій, визначені Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-3.

Таким чином, станом на день звернення позивача до відповідача із заявою при призначення їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, частина 1 статті 15 Закону діє в наступній редакції: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 99, 100, 160, 162, 167, 184, 195, 197, 198, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 23 грудня 2013 року по адміністративній справі № 437/18179/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 23 грудня 2013 року по адміністративній справі № 437/18179/13-а - залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 12 березня 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Р.Ф. Ханова

Судді А.В. Гайдар

М.М. Яковенко