Постанова № 37599002, 11.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2014 рокусправа № 0870/8251/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Никоненко І. С. (дов. від 02.01.2014)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Джионікс»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року

у справі №0870/8251/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Джионікс»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.08.2012 №0001502211, №001492211, -

ВСТАНОВИЛА :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Джионікс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001502211 та податкове повідомлення рішення №0001492211 від 06.08.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення підприємством Законів України «Про податок на прибуток», «Про податок на додану вартість». Вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2011 щодо засновника контрагента позивача - ТОВ «Монтажбудстрой» ОСОБА_2, на який посилається відповідач, не можуть бути підставою для висновку про відсутність реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Монтажбудстрой», оскільки вирок не містить даних про певні наслідки вчинення ОСОБА_2 діяння, передбаченого ст.205 КК України та не містить даних щодо певних господарських угод, в тому числі, укладеної між ТОВ «Монтажбудстрой» та позивачем угоди. До того ж, вказаним вироком не встановлювався факт підроблення підписів на податкових накладних, підписаних та виданих ТОВ «Монтажбудстрой», на підставі яких відповідні суми податку на додану вартість віднесені до податкового кредиту. В межах кримінальної справи не вирішувалось питання правомірності договору поставки від 23.03.2010 та легітимності документів. На підтвердження правомірності включення сум до валових витрат та формування податкового кредиту позивачем подано документи бухгалтерського та податкового обліку, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що подані позивачем документи не підтверджують факту поставки товару від ТОВ «Монтажбудстрой», підприємством не доведено транспортування нафтопродуктів. Посилаючись на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2011, суд першої інстанції зазначив, що контрагент позивача - ТОВ «Монтажбудстрой» вносив завідомо неправдиві дані до податкових документів, документів фінансової звітності, первинних документів, підприємство було створено задля незаконного формування податкового кредиту іншими підприємствами - контрагентами, отже висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на законі.

Н е погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу (а.с. 85), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності відображення господарських операцій з поставки товару в податковому обліку, а відтак відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язано з дотриманням вимог податкового законодавства. Також позивач зазначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, але оскільки постачання нафтопродуктів підтверджено належним чином складеними податковими накладними, вказане свідчить про правомірність формування податкового кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Науково-виробниче підприємство Джионікс» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Монтажбудстрой» за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2010, за результатами якої складений акт перевірки № 176/22-1109/34595775 від 24.07.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.3.1 ст.3, п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 4025,00 грн., в тому числі по періодах: 1 квартал 2010 р. - 4025,00 грн.;

пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 3320,00 грн., в тому числі за березень 2010 р. - 3320,00 грн. та завищення на суму 100,00 грн., в т. ч. за квітень 2010 р. - 100 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов, виходячи з того, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати в розмірі 16100,00 грн. у зв'язку з отриманням товару (нафтопродуктів) в межах укладеного договору поставки від 23.03.2010 № ДЖМ-230310 з ТОВ «Монтажбудстрой»; до складу податкового кредиту неправомірно віднесено суму податку на додану вартість 3320,00 грн. у складі вартості цього товару.

Податковий орган при цьому посилається на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2011 у справі №1-702/11 щодо засновника контрагента позивача - ТОВ «Монтажбудстрой» ОСОБА_2 Вказаним вироком встановлено вину ОСОБА_2 у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 КК України, - фіктивне підприємництво. В результаті незаконної діяльності фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Монтажбудстрой» в період з 01.02.2010 по 30.04.2010 підприємствам - контрагентам незаконно сформований податковий кредит на загальну суму 48167851,02 грн. ОСОБА_2 ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснювала, договорів на поставку продукції не підписувала, фінансових документів не складала та не підписувала.

Виходячи з вказаних обставин, податковий орган зазначив, що первинні документи, складені між позивачем та ТОВ «Монтажбудстрой», суперечать законодавству, не відповідають сутності та не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в регістрах обліку.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.08.2012:

№0001492211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 5031,25 грн., з якої за основним платежем - 4025,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1006,25 грн.

№0001502211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 4025,00 грн., в тому числі за основним платежем - 3220,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 805,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про правомірність означених податкових повідомлень-рішень, вважає, що висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи, не узгоджуються з нормами податкового законодавства.

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», діючого на час здійснення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Монтажбудстрой» (постачальник) укладений договір поставки від 23.03.2010 №ДЖМ-230310, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується продати, а покупець прийняти та сплатити нафтопродукти і продукти хімічного виробництва (в подальшому - товар), у кількості та за цінами, зазначеними в рахунках на попередню оплату для кожної партії товару. Згідно з п.4.3 договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом 100% передоплати протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника. Постачальник здійснює поставку товару на умовах самовивозу (п.5.1. договору).

Фактичне виконання договору підтверджується рахунком на оплату №23 від 23.03.2010 на загальну суму 19920,00 грн., видатковою накладною №3240004 від 24.03.2010 на загальну суму 19920,00 грн., податковою накладною №3230005 від 23.03.2010 на загальну суму 19920,00 грн., в тому числі ПДВ - 3320,00 грн., випискою по рахунку за 22.03.2010.

З огляду на зміст вказаних документів вбачається, що вони в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Придбаний позивач товар (бензин А-76) в установленому порядку оприбуткований, використаний позивачем у власній господарській діяльності у відповідності з договором купівлі-продажу нафтопродуктів, укладеним з ЗАТ ВКФ «Крістіна».

Отже, позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують закупівлю вищевказаного товару та його використання в господарській діяльності, а відтак і правомірність формування ним валових витрат та податкового кредиту з вказаної господарської операції.

На момент укладення та реалізаціїдоговору поставки від 23.03.2010 №ДЖМ-230310 контрагент позивача ТОВ «Монтажбудстрой» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та ТОВ «Монтажбудстрой» дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки нафтопродуктів не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності.

Дії позивача та його контрагента ТОВ «Монтажбудстрой», вчинені на виконання умов договору поставки, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду. Фактична реалізація мети, з якою укладений договір поставки нафтопродуктів, настання правових наслідків, обумовлених цим договором, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку позивача або його контрагента, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до валових витрат, податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Взаємозв'язок між фактичною поставкою товару з діями контрагента позивача (постачальником) підтверджений належним чином складеними документами, відповідачем в установленому порядку не спростований.

Приймаючи до уваги, що придбаний у ТОВ «Монтажбудстрой» товар позивачем реалізований згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 0006 від 08.05.2009 ЗАТ ВКФ «Крістіна» на умовах само вивозу покупцем (ЗАТ ВКФ «Крістіна»), фактично нафтопродукти (бензин А-76) отримано ЗАТ ВКФ «Крістіна», яке здійснило вивіз товару власним транспортом, що підтверджено реєстраційними документами на автотранспорт, відповідними дозволами на перевезення небезпечних вантажів (свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів).

Щодо посилання відповідача на відсутність документів, які підтверджують перевезення товару, колегія суддів зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій з поставки товару.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказаними нормативним актом не встановлюються правила податкового обліку учасників перевезення, а лише встановлюються права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Стосовно посилання відповідача, з чим погодився суд першої інстанції, на вирок Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 07.11.2011 у справі №1-702/11 як доказ неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вказаний вирок, яким визнано винною директора ТОВ «Монтажбудстрой» ОСОБА_2 за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 КК України, є достатньою правовою підставою для визнання бухгалтерських документів позивача такими, які не можуть бути належними доказами реальності здійснення господарських операцій, зазначених вище.

Апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими.

Відповідно до ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому обов'язковими такий вирок для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обставини щодо діяння фізичних осіб, встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цих фізичних осіб, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності дій юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 07.11.2011 у справі №1-702/11 відносно фізичної особи - засновника та директора ТОВ «Монтажбудстрой» ОСОБА_2, не можуть бути покладені в основу судового рішення у даній адміністративній справі, тим більше, що цей вирок не встановлює обставин і не містить висновків, які б свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Монтажбудстрой».

Вказаним вироком встановлено, що у період з 01.02.2010 по 30.04.2010 ОСОБА_2 незаконно формувала податковий кредит по ряду юридичних осіб, вказаних у вироку, проте жодних фактів щодо позивача вирок не містить, вказаним вирок не визнаний недійсним жоден з документів, сформованих по господарській операції позивача з ТОВ «Монтажбудстрой».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що факти, встановлені у вироку Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 07.11.2011 у справі №1-702/11, не можуть бути обставинами, що беззаперечно вказують на неправомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладений позивачем з ТОВ «Монтажбудстрой» договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується належним чином складеними первинними та податковими документами.

Отже, колегія суддів вважає безпідставним нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 06.08.2012 №0001502211, №0001492211 .

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм права, що призвело до неправильного вирішення спору, відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції від підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Джионікс» задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі № 0870/8251/12 - скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.08.2012 №0001492211, від 06.08.2012 №0001502211.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко