Ухвала суду № 37598989, 27.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 лютого 2014 рокусправа № 811/1449/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Суховарова А.В. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Брут»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року у справі №811/1449/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Брут» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Брут» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними (недійсними) з моменту винесення та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 січня 2013 року:

- №0000020224, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 69 111,00 грн., в тому числі за основним платежем 56 246,00грн., та штрафні (фінансові) санкції - 12 865,00грн.;

- №0000010224, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 55 570,00 грн., в тому числі за основним платежем 44 406,00грн., та штрафні (фінансові) санкції - 11 164,00грн.;

- №0000030224, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 592,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставність висновків перевіряючих осіб про порушення позивачем порушення позивачем приписів Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Вказував на реальність господарських операцій з ПП «Джетта-Плюс», за наслідками яких позивачем визначені податкові зобов'язання та визначено суму від'ємного значення.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Брут» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процессуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову про задоволення позову у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів безтоварності операцій, нікчемності договору, фіктивної господарської діяльності ПП «Джетта-Плюс», відсутності зв'язку операцій з прридбання послуг з господарською діяльністю ТОВ «Брут», притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ПП «Джетта-Плюс» за ухилення від сплати податків або фіктивне підприємництво. Також заявник апеляційної скарги зазначає, що ненадання інших первинних документів до суду не може бути доказом безтоварної операції.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 17.12.2012р. по 19.12.2012р. повноважними особами Кіровоградської ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Брут» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та валових доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП «Джетта-Плюс» за період з 01.09.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складено Акт №195/22-4/35084058 від 21.12.2012р.

В акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем вимог, зокрема:

пп.7.4.1,п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України № 2255-VІ від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 44 406,00 грн. та завищено від'мне значення з ПДВ на загальну суму 592грн.;

п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період всього в сумі 56 246,00 грн. (а.с.64-93)

На підставі Акту перевірки №195/22-4/35084058 від 21.12.2012р. Кіровоградською ОДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.01.2013р.:

- №0000020224, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 69 111,00 грн., в тому числі за основним платежем 56 246,00грн., та штрафні (фінансові) санкції - 12 865,00грн. (а.с.53);

- №0000010224, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 55 570,00 грн., в тому числі за основним платежем 44 406,00грн., та штрафні (фінансові) санкції - 11 164,00грн. (а.с.61);

- №0000030224, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 592,00 грн. (а.с.52).

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено того, що обумовлені правочинами операції були виконані в об'єктивній дійсності, а відтак, спірні рішення ОДПІ прийняті на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, згідно з п. 198.1. ст.198 якого, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), товари (роботи, послуги) мають придбаватися з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, однією із підстав для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є придбавання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

В той же час, згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Згідно із ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 названого Закону, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлені судом обставини справи, які стали підставою для відмови у задоволенні позову, свідчать про те, що позивачем до перевірки не надано документів підтверджуючих реальність господарських операцій по виконанню робіт (наданню послуг), а ті документи, які відображено в Акті перевірки, не містять у собі зміст та обсяг господарських операцій, тобто ті відомості, виходячи з яких можливо зробити висновок про суть господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом на адресу направлявся запит щодо надання відповідних документів (а.с.48). Натомість, документів, які б підтверджували правомірність формування валових витрат та податкового кредиту, позивачем надано не було.

Позивачем заявлено, що у період з вересня по грудень 2010 року, у січні, березні 2011 року, ПП "Джетта-Плюс" надавало позивачеві послуги з обслуговування приладів пожежної безпеки.

Для підтвердження правомірності формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями з ПП "Джетта-Плюс" позивачем до суду надано податкові накладні від 30 вересня 2012 року №97; від 29 жовтня 2010 року №171; від 30 листопада 2010 року №269; від 31 грудня 2010 року №956; від 31 січня 2011 року №1; від 31 березня 2011 року №150 (а.с.94-99) та реєстр отриманих та виданих податкових накладних за вказаний період (а.с.121-129).

На вимогу суду першої інстанції, інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення господарських операцій (договори, акти виконаних робіт, технічна, контактна та інша інформація, необхідна для виконання робіт контрагентом, рахунки-фактури контрагента, платіжні доручення тощо) надано не було. Не надано таких документів у до суду апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що вищевказані податкові накладні оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, проте не є безумовним підтвердженням реальності госпордарської операції.

У своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що суду було подано доповідну записку головного бухгалтера ТОВ "Брут", за змістом якої договори, акти виконаних робіт, платіжні доручення та інші первинні бухгалтерські документи за взаємовідносинами позивача з ПП "Джетта-Плюс" неможливо надати, оскільки вказані документи не повернув юрист Серафимов В., отримавши їх для податкової міліції у лютому 2013 року (а.с.168).

Однак, такі доводи позивача суд першої інстанції вірно оцінив критично, оскільки ТОВ „Брут" не надало будь-яких доказів вилучення зазначеної документації податковими органами, а також не подало до суду клопотання про витребування доказів від інших осіб, як того вимагає стаття 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Більш того, як вбачається з апеляційної скарги, позивач зазначив, що документи у нього не вилучалися.

Разом з тим, посилання позивача на те, що клопотання про витребування доказів у ПП «Джетта-Плюс», ОСОБА_1, не заявлялося, оскільки отримати первинні документи від них позивачу не вдалося, а ухвала суду це б питання не вирішило, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В даному випадку, посилаючись на те, що неподання до суду клопотання про витребування доказів, а так само і неподання первинних документів не може свідчити про безтоварність операції, позивач ухилився від доведення обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

Крім того, позивач як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, стверджує, що операції з придбання послуг у ПП „Джетта-Плюс" не відображались ним у складі валових витрат у деклараціях з податку на прибуток (а.с. 169).

Проте, позивачем ні податковому органу, ні на вимогу суду не надано інші первинні документи, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з ПП „Джетта-плюс" та невключення до складу валових витрат відповідних сум за взаємовідносинами із вказаним контрагентом. Податкові накладні, які містяться у матеріалах справи, є недостатніми доказами для підтвердження цих фактів.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що під час розгляду справи позивачем не надано документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак - не доведено того, що обумовлені правочинами операції були виконані в об'єктивній дійсності.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції та вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, позивач в апеляційній скарзі не зазначає та не долучає документи, які на його думку спростовують висновки перевіряючих осіб. Не надано таких документів позивачем і під час судового розгляду справи. Більш того, у судове засідання суду апеляційної інстанції представник позивача для надання пояснень не з'явився.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду про непідтвердження позивачем належним чином оформленими документами правомірність формування валових витрат та податкового кредиту, а також правомірність визначення розміру від'ємного значення.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Брут» залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року у справі №811/1449/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: І.Ю. Добродняк