Ухвала суду № 37597190, 29.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2013 рокусправа № 2а-0870/3104/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженін І.Є.

за участю представників:

позивача: - Дерманська К. О. (дов. від 15.04.2013 року)

відповідача: - Міщенко О. В. (дов. від 28.08.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року

у справі № 2а-0870/3104/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромінвест 08»

до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромінвест 08» звернулося до суду з позовом до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.03.2011 № 0000072303 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року у сумі 824585 грн., за вересень 2010 року у сумі 67056 грн., за жовтень 2010 року у сумі 83024 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу щодо завищення суми бюджетного відшкодування у зв'язку із завищенням суми податкового кредиту у розмірі 824769,40 грн. є незаконними та безпідставними, оскільки вказані висновки ґрунтуються на визнанні нікчемними правочинів позивача з постачальниками товарів у зв'язку з нікчемністю правочинів по ланцюгам постачання (ТОВ «Агромарин М» - ТОВ «ФМП - ЛАК»; ТОВ «Агромарин М» - ТОВ «Компанія Промресурс»), на підставі або відсутності підтвердження місця реєстрації підприємства або не підтвердження факту відвантаження обладнання, що не відповідає дійсним обставинам справи. Позивач вказує, що по існуючим правовідносинам з постачальниками товарів наявні відповідні податкові накладні, а також усі первинні документи, що підтверджують не тільки факт перерахування грошових коштів та одержання товару та обладнання, а й наявність між сторонами дійсних господарських правовідносин. Також позивач зазначає, що державна реєстрація постачальників товару не скасована, вони є платниками відповідних податків та на час здійснення відповідних операцій мали свідоцтво про сплату податку на додану вартість. Щодо завищення/заниження податкових зобов'язань при наданні послуг оренди, позивач вказує, що податкові зобов'язання, що виникли на підставі надання послуг оренди були відображені у тому звітному періоді в якому відбувалась перша подія, а саме оформлення первинного документу - акту надання послуг, що свідчить по відсутність порушення позивачем п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.07.2011 позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення рішення №0000072303 від 18.03.2011 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року у сумі 824585 грн., за вересень 2010 року у сумі 67056 грн., за жовтень 2010 року у сумі 83024 грн.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (т.2 а.с.121), в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що угоди, укладені позивачем з його контрагентами без наміру створення цивільно-правових наслідків господарської діяльності, а лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на податковий кредит та збільшення сум валових витрат, що є підставою для визнання таких угод нікчемними як таких, що суперечать інтересам держави і суспільства, а відтак відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Також відповідач вказує, що оскільки плата за користування приміщеннями надходила на розрахунковий рахунок позивача від його орендарів щомісячно, отже податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають на дату отримання орендної плати, а не на дату складання акту виконаних робіт.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Вільнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Агропроінвест 08" з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування за період з 01.06.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складений акт №48/23/35834331 від 03.03.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: підприємством завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям за період з 01.06.2010 по 31.12.2010 на загальну суму 4 260 008 грн., в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «Агромарин М», ПП «Інтерпроект - Інжиніринг» та ЗАТ «Птахокомбінат «Дніпровський»: у липні 2010 року на суму 824 585 грн.; у вересні 2010 року на суму 67 056 грн.; у жовтні 2010 року на суму 83024 грн.

Також в акті перевірки вказано, що в процесі проведення перевірки не підтверджена наявність поставок товарів від ТОВ «Агромарин М» та ПП «Інтерпроект - Інжиніринг» до позивача, що свідчить про те, що укладені правочини здійснені без мети настання реальних наслідків, відповідно до ст.ст. 215, 203 ЦК України є нікчемним, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Податковийм органом також визначено, що позивачем до податкових зобов'язань не віднесено надання послуг з оренди основних засобів за договорами оренди, укладеними з ЗАТ «Птахокомбінат «Дніпровський».

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000072303 від 18.03.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4260008 грн., у тому числі за липень 2010 року у сумі 824585 грн., за вересень 2010 року у сумі 67056 грн., за жовтень 2010 року у сумі 83024 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом березня-травня 2010 року між позивачем та ПП «Інтерпроект - Інжиніринг» укладено низку договорів на придбання обладнання, а саме: від 17.03.2010 №2-03-10/44, від 17.03.2010 №3-03-10/45, від 17.03.2010 №1-03-10/43, від 14.04.2010 №1-04-10/77, від 21.05.2010 договір б/н.

Фактичне виконання вказаних договорів підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, платіжними дорученнями.

Також, 28.09.2010 та 24.11.2010 між ТОВ «Агромарин-М» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір б/н та договір №769-Агро/23.11, відповідно, за умовами яких Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти його та сплатити за нього визначену договором суму.

Фактичне виконання вказаних договорів підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Виходячи із змісту складених на підтвердження виконання укладених позивачем з ПП «Інтерпроект - Інжиніринг», ТОВ «Агромарин-М» договорів документів, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені контрагентами позивача у відповідності до вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На момент укладення та реалізації вказаних вище договорів ПП «Інтерпроект - Інжиніринг», ТОВ «Агромарин-М» мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та ПП «Інтерпроект - Інжиніринг», ТОВ «Агромарин-М» дотримані. Також господарські зобов'язання з отримання товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з отримання товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання вказаних вище договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладені позивачем договори не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наявними в матеріалах справи первинним документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Інтерпроект - Інжиніринг», ТОВ «Агромарин-М».

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону №168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Отже Законом №168/97-ВР чітко передбачено, що податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту за умови, що вона складена особою, зареєстрованою як платник податку.

Відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагентів позивача в якості платників податку на додану вартість, виключення їх з реєстру платників податку на додану вартість не надано, податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними вище особами у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що свідчить про правомірність видачі податкових накладних.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

За правилами пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередніх періодах постачальникам таких товарів.

Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема, не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Згідно з положеннями наведених вище правових норм в їх сукупності, вбачається, що сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, послуги, є податковим зобов'язанням продавця товару (послуги), а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету.

Законодавство, діюче на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлює зобов'язання покупця сплачувати податок на додану вартість і до бюджету, якщо такий податок не був (не буде) сплачений продавцем, не передбачає відповідальності платника податку за порушення його контрагентом, тим більше, контрагентами продавця податкового законодавства.

Бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередніх періодах постачальникам таких товарів.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що податковий кредит по господарським операціям з ТОВ «Агромарин М» та ПП «Інтерпроект - Інжиніринг» сформований позивачем на підставі належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків, податковими накладними, а відтак висновки відповідача про завищення позивачем бюджетного відшкодування та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо відображення податкових зобов'язань, які виникли на підставі надання послуг оренди, за фактом оформлення первинного документу - акту надання послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2010 між позивачем (Орендодавець) та ЗАТ «Птахокомбінат «Дніпровський» укладений договір оренди №105/1, відповідно до п.1.1. якого Орендодавець зобов'язується передати Орендарю у тимчасове користування за визначену плату об'єкт нерухомості, а саме: склад напольного зберігання загальною площею 2016 м2, який розташований за адресою: Запорізька обл., м.Вільнянськ, пер.Матросова, 22. Строк дії договору оренди становить 6 місяців (п.1.3 договору).

Відповідно до п.2.2 договору орендна плата сплачується Орендарем Орендодавцю одноразово по закінченню строку оренди. Розмір орендної плати є договірним та становить за погодженням сторін 80000,00 грн. з врахуванням ПДВ. Загальна сума договору становить 480000,00 грн., в т.ч. ПДВ. При цьому, пунктом 2.3 договору чітко передбачено, що розрахунок (оплата, акт виконаних робіт) за користуванням Об'єктом оренди здійснюється Орендарем по закінченню строку оренди.

В матеріалах справи міститься акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000243 від 25.11.2010, яким засвідчено факт надання послуг з оренди приміщення та підтверджено розрахунок за договором в повному обсязі; податкова накладна від 25.11.2010, виписана позивачем на користь ЗАТ «Птахокомбінат «Дніпровський» на загальну суму 480000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 80000,00 грн.; акт приймання-передачі об'єкту оренди від 30.11.2010 , відповідно до якого Орендар передав, а Орендодавець прийняв склад напільного зберігання загальною площею 2016 м2, розташований за адресою: Запорізька обл., м.Вільнянськ, пер.Матросова, 22. Вказані документи мають обов'язкові реквізити первинних документів, підписані та скріплені печатками сторін.

23.07.2010 між позивачем (Орендодавець) та ЗАТ «Птахокомбінат «Дніпровський» укладений договір оренди №109/1, відповідно до п.1.1. якого Орендодавець зобов'язується передати Орендарю у тимчасове користування за визначену плату об'єкт нерухомості, а саме силос металевий ємністю 1050 м3 у кількості 2 шт., який розташований за адресою: Запорізька обл., м.Вільнянськ, пер.Матросова, 22. Строк дії договору оренди становить 3 місяці (п.1.3 договору).

Відповідно до п.2.2 договору орендна плата сплачується Орендарем Орендодавцю одноразово по закінченню строку оренди. Розмір орендної плати є договірним та становить за погодженням сторін 322333,33 грн. з врахуванням ПДВ. Загальна сума договору становить 967000,00 грн., в т.ч. ПДВ. При цьому, пунктом 2.3 договору чітко передбачено, що розрахунок (оплата, акт виконаних робіт) за користуванням Об'єктом оренди здійснюється Орендарем по закінченню строку оренди.

В матеріалах справи міститься акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000197 від 23.10.2010, яким засвідчено надання послуг з оренди та підтверджено розрахунок за договором в повному обсязі; податкова накладна від 23.10.2010, виписана позивачем на користь ЗАТ «Птахокомбінат «Дніпровський» на загальну суму 967000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 161166,67 грн.; акт приймання-передачі об'єкту оренди від 23.10.2010, відповідно до якого Орендар передав, а Орендодавець прийняв силос металевий ємністю 1050 м3 у кількості 2 шт., розташований за адресою: Запорізька обл., м.Вільнянськ, пер.Матросова, 22. Вказані документи мають обов'язкові реквізити первинних документів, підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідно до п.п.7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону №168/97 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, першою з подій, за умови настання яких позивачем формувались податкові зобов'язання з податку на додану вартість, є належним чином оформлені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а відтак колегія суддів приходить до висновку, про правомірність відображення позивачем господарських операцій в податковому обліку по факту оформлення первинних документів - актів надання послуг.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача про необхідність включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань щомісячно, оскільки умовами договорів оренди чітко вказано, що орендна плата сплачується у кінці строку дії договорів одноразово на підставі підписаних актів надання послуг.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року у справі № 2а-0870/3104/11 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко