Постанова № 37596872, 13.03.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/887/14-п Головуючий у І інстанції Криворучко І. В.Провадження № 33/780/214/14 Доповідач у 2 інстанції СвінціцькаКатегорія 147 13.03.2014

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2014 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі:

судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., з участю представника правопорушника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2014 року на

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 2 (два) роки.

ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 17 грудня 2013 року о 02 годині 20 хвилин в м. Києві по просп. Броварському 3в, керував автомобілем «Chevrolet NIVA» д.н.з. НОМЕР_1» з ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, різкий запах з ротової порожнини). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що адміністративне стягнення, застосоване щодо нього постановою суду першої інстанції не відповідає вимогам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, а тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд при розгляді справи не взяв до уваги його пояснення, в яких він зазначав, що його відмова від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння була безпосередньо пов'язана з проходженням вказаного огляду шляхом тестування алкотестером «Драгер» та про своє незаперечне право в разі відмови від зазначеного тестування на проходження такого огляду в закладах охорони здоров»я апелянт не знав, а інспектор міліції, яким було складено протокол, з правами, передбаченими ст.ст.266, 268 не ознайомив. Вважає, що поза увагою суду залишились його пояснення про те, що протокол про адміністративне правопорушення і додані до нього пояснення свідків сфальсифіковані, а також те, що він просив суд не позбавляти його водійських прав, оскільки застосування такої суворої санкції призведе до того, що його родина залишиться без єдиного доходу в сімейний бюджет та матеріального забезпечення протягом тривалого часу, адже апелянт використовує автомобіль в робочих цілях. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції було проігноровано його клопотання про виклик свідків в судове засідання, оскільки останніх і не було. Крім того вказує, що акт судово-токсикологічного дослідження №555 був наданий ним з метою доведення невжиття великої кількості алкогольних напоїв, таким чином залишаючи надію на пом'якшення санкції при прийнятті рішення. Як вважає апелянт, суд першої інстанції фактично не врахував обставини, що пом'якшують відповідальність і не навів передбачених законом мотивів обрання найбільш суворого стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. При цьому, зазначає, що він раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, фактично визнав свою вину та дане порушення не потягло за собою негативних наслідків.

В судовому засіданні представник правопорушника ОСОБА_2 подану апеляційну скаргу підтримав та пояснив, що ОСОБА_3 вину у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП в судовому засіданні визнавав, жодного разу до адміністративної відповідальності не притягувався, свідків на місці події не було, тяжких наслідків не настало, а тому просить накласти до ОСОБА_3 адміністративне стягнення у виді штрафу.

Вислухавши пояснення представника ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляції, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Висновки судді про доведеність події правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за обставин, наведених у постанові та доведеність вини ОСОБА_3 у його вчиненні стверджуються зібраними у справі доказами і не оспорюються самим ОСОБА_4 На підставі зібраних у справі доказів суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП із накладенням на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки.

Так, суддею вірно встановлено та наведено в постанові, що ОСОБА_3 порушив вимоги п.2.5 ПДР, оскільки водій повинен на вимогу працівників міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп»яніння.

При цьому адміністративне стягнення ОСОБА_3 призначено в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП та у відповідності до положень ст. ст. 23, 33 КУпАП. З вказаним видом адміністративного стягнення апеляційний суд погоджується, враховуючи характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, а тому підстав для його зміни та пом»якшення не вбачає.

Суд критично ставиться до результатів акту судово-токсикологічного до слідження №555, яке було проведено 17 грудня 2013 року о 21 годині 40 хвилин, так як результати акту суперечать Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а саме п.2.9, оскільки експертиза на стан алкогольного сп'яніння була проведена після сплину 19 годин 20 хвилин, а не двох годин, як того вимагає дана Інструкція.

Крім того, ОСОБА_3 керував автомобілем не маючи відповідної категорії на право керування транспортними засобами, чим порушив вимоги ч.2 ст.126 КУпАП, за що на нього також було складено відповідний протокол та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Доводи апелянта про те, що він автомобіль використовує у робочих цілях і вказаний заробіток є єдиним джерелом його доходу не може бути безумовною підставою для зміни йому адміністративного стягнення на штраф.

Враховуючи наведене, постанова судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2014 року щодо ОСОБА_4 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв`язку з чим залишає апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2014 року щодо нього - без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя