Рішення № 37596073, 11.03.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 березня 2014 р. Справа № 902/1751/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засідання справу

за позовом: Гніванської міської ради,

(23310, Вінницька область, Тиврівський район, м. Гнівань, вул. Леніна, 64)

до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

(АДРЕСА_1)

про розірвання договору оренди земельної ділянки

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.

за участю представників сторін:

позивача: Гарматовська В.Я. за дорученням № 02-10/60 від 21.01.2014 року,

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Гніванська міська рада звернулася до господарського суду Вінницької області з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладеного між Гніванською міською радою та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 від 16 квітня 2007 року зареєстрованого у Тиврівському відділі реєстрації Вінницької регіональної філії Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.05.2007 року за № 040710500008.

Позовні вимоги мотивовані тим, 16.04.2007 року, на підставі рішення 8 сесії Гніванської міської ради 5 скликання від 11.04.2007 року, між Гніванською міською радою та СПД ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки умовами якого зокрема передбачено зобов'язання СПД ОСОБА_1, як Орендаря, по сплаті орендної плати. Однак, СПД ОСОБА_1 систематично допускає порушення встановлених строків сплати орендної плати, що завдає Гніванській міській раді збитків у вигляді недоотримання коштів до міського бюджету. Неодноразові звернення до відповідача з вимогами щодо погашення існуючої заборгованості, останнім залишені без реагування.

Ухвалою суду від 27.12.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1751/13 та призначено до розгляду.

Розгляд справи неодноразово відкладався з метою виконання сторонами вимог суду в частині надання доказів та належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Востаннє, ухвалою суду від 18.02.2014 року розгляд справи відкладено на 11.03.2014 року та зобов'язано відповідача надати суду докази необхідні для вирішення спору в даній справі.

В судове засідання 11.03.2014 року з'явився представник позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, письмових пояснень та визначених судом доказів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив.

Ухвали суду направлені відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві, у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та за місцем реєстрації, однак були повернуті на адресу суду з відмітками відділення поштового зв'язку наступного змісту: «за зазначеною адресою не проживає».

З врахуванням наведеного суд зважає на наступне. Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При неявці сторін в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19, ч.2 ст.45 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу чи фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі стосовно місцезнаходження покладається на останніх.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, суд бере до уваги поштове повідомлення від 12.02.2014 року, надане представником позивача, згідно з яким на адресу відповідача направлено копію позовної заяви з додатками, однак повернуто на адресу позивача у зв'язку з відмовою адресата (відповідача) від одержання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Гніванської міської ради 8 сесії 5 скликання від 11.04.2007 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що передбачається до надання в оренду приватному підприємцю ОСОБА_1, яка мешкає в АДРЕСА_2, для комерційних потреб, загальною площею 0,1556 га в АДРЕСА_1. Зобов'язано ПП ОСОБА_1 в триденний термін заключити з міською радою договір оренди земельної ділянки.

На виконання вказаного рішення 16.04.2007 року між Гніванською міською радою (позивач, за договором Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, за договором Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки. Відповідно до предмету договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В оренду передається земельна ділянка несільськогосподарського призначення загальною площею 0,1556 га (п. 2. договору).

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: капітальна одноповерхова забудова (п. 3. договору).

Орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі: 2068,62 грн. в рік, у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Орендодавця, що становить 1,6% від її нормативної грошової оцінки (п. 9. договору).

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України тарифами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 10. договору).

Орендна плата вноситься рівними частками щомісячно у такі строки: до 15 числа кожного поточного місяця (п. 11. договору).

Розмір орендної плати переглядається один раз на 6 (шість) місяців у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- порушення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом (п. 13. договору).

Пунктом 31 договору визначено обов'язок Орендаря своєчасно вносити орендну плату, у відповідності з пунктом 9 цього договору.

Договір укладено на 49 (сорок дев'ять) років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 10 (десять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8. договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у обумовлену договором земельну ділянку, про що сторони склали та підписали Акт приймання-передачі об'єкта оренди згідно договору від 16.04.2007 року.

13.03.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 16.04.2007 року. За умовами даної угоди сторони погодили викласти п. 9 договору в такій редакції: «Орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі: 5942,67 грн. в рік, що становить 4% від її нормативної грошової оцінки і вноситься щомісячно у безготівковій формі по 495,22 грн. на розрахунковий рахунок Орендодавця».

Пункт 11 договору викладено в такій редакції: «Орендна плата вноситься щомісячно рівними долями протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового місяця).

Судом встановлено, що за весь час дії договору відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати виконувались з порушенням строків та не в повному обсязі. Так, за 2007 рік за останнім рахується заборгованість в розмірі 195,25 грн., за 2009 рік - 6002,08 грн., за 2011 рік - 5693,33 грн.. В період 2012 та 2013 років відповідачем взагалі не проводились орендні платежі, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 11209,37 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок держаної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

В силу положень ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 21 цього Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати (статті 24 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, однобічна відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Вищий господарський суд України у п.п. 2.20. постанови № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначив, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі (п.п. 2.23. постанови).

Як встановлено судом, відповідачем не виконуються зобов'язання за договором в частині своєчасної та повної сплати орендної плати.

Пунктом 39 договору визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є недотримання однією із сторін п.п. 28, 29, 30, 31 даного договору.

В силу ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

В силу ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою, якими зокрема є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Наведе дає підстави для висновку про обґрунтованість вимоги щодо розірвання договору.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладений між Гніванською міською радою та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 від 16 квітня 2007 року зареєстрований у Тиврівському відділі реєстрації Вінницької регіональної філії Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.05.2007 року за № 040710500008.

3. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Гніванської міської ради (23310, Вінницька область, Тиврівський район, м. Гнівань, вул. Леніна, 64, код ЄДРПОУ 04326075) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. - витрат зі сплати судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 13 березня 2014 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.

1- до справи

2- відповідачеві (АДРЕСА_1)