Постанова № 37593619, 13.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 р. Справа № 815/4698/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В.при секретаріДанюк А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Дельта Групп» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року по справі за позовом Приватного підприємства «Дельта Групп» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міністерства доходів та зборів в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень- рішень, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міністерства доходів та зборів в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень- рішень.

Суд першої інстанції своєю постановою від 09 липня 2013 року у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Дельта Групп» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міністерства доходів та зборів в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень- рішень про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень- рішень - відмовив.

Приватне підприємство «Дельта Групп», не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою їх позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Приватне підприємство «Дельта Групп» посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції правильно встановлено правовідносини які склались між сторонами та норми права які регулюють їх, але зроблено передчасний висновок про не обґрунтованість позовних вимог. Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на ті обставини, що у контрагента позивача - ТОВ „Аквалон М" були відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, при цьому відповідачем у акті перевірки було встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання зокрема, у випадках, коли операції здійснюється через посередників з метою штучного формування валових витрат, податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

Суд першої інстанції посилаючись на вище згадані обставини не навів норми права які визначають кількість трудових ресурсів, розмір складських приміщень та таке інше, що достатньо для здійснення господарської діяльності контрагента позивача. За таких умов посилання суду першої інстанції на відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, не передбачене діючим законодавством.

Колегія суддів вважає, що доводи суду який розглядає справу та доводи податкового органу про отримання необґрунтованої податкової вимоги мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що беззаперечно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на податковий кредит. Діючим законодавством встановлено характерні риси та істотні умови договору поставки. Згідно зі ст. 712 ЦК України, "за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму". Статтею 265 ГК України, передбачено, що "за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму". При цьому сторонами договору поставки можуть бути лише суб'єкти господарювання. Відповідно до ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому випадку погодити предмет (найменування, включаючи номенклатуру, асортимент, кількість і вимоги до якості товару), ціну та строк дії договору (час, упродовж якого існують зобов'язання сторін, що виникли на підставі договору). В матеріалах справи є договори поставок які відповідають істотним умовами договору поставки, а саме асортимент, кількість, якість товару, строки поставки і ціна. Договір, в якому сторони не досягли згоди щодо таких умов не може вважатися укладеним, зобов'язання з нього не виникають. Позивачем та його контрагентами вище зазначені умови при укладанні договорів виконанні.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Частинами 2 та 3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати зв'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка та участь у здійсненні господарської операції. Згідно пп. 2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіна України від 24.05.1995р. № 88 (зі змінами та доповненнями), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх зведення.

Відповідно до п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Так, п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Позивачем у перевіряємому періоді оформлення первинних документів податкового та бухгалтерського обліку здійснювалось відповідно до вищенаведених нормативно - правових актів, зазначені документи у ході перевірки були надані посадовим особам відповідача в повному обсязі, про що свідчать матеріали справи. Викладені в рішенні суду першої інстанції доводи оцінені колегію суддів і на підставі цього можливо зробити висновок, що відмова у задоволені позовних вимог позивача передчасна без належної оцінки представлених доказів.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає обґрунтованими та такими які відповідають вимогам чинного законодавства.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на обставинах та доводах викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. Зважаючи на те, що зазначені порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2013 року належить скасувати і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Дельта Групп», - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства «Дельта Групп» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міністерства доходів та зборів в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень- рішень, - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 12.06.2013 року № 001662250, за формою «Р».

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 12.06.2013 року № 0001652250, за формою «Р».

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан