Постанова № 37593089, 06.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 березня 2014 року 08:30 №826/1839/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомпублічного акціонерного товариства «Транс-Оболонь»додержавної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2013 №0007872201 та від 10.09.2013 №0007862201,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Транс-Оболонь» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2013 №0007872201 та від 10.09.2013 №0007862201.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 14.08.2013 №34/26-54-22-01-10/5475216 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогазінвест Компані», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.09.2013 №0007872201 та від 10.09.2013 №0007862201.

Відповідач проти позову заперечив з посиланням на обґрунтованість висновків акту перевірки від 14.08.2013 №34/26-54-22-01-10/5475216 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 10.09.2013 №0007872201 та від 10.09.2013 №0007862201 з огляду на безтоварність господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом.

В судове засідання від 24.12.2014 представник відповідача не з'явився.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про розгляд справи №826/1839/14 у порядку письмового провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Транс-Оболонь» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогазінвест Компані» за період квітень, травень, липень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення публічним акціонерним товариством «Транс-Оболонь» пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 55 548,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 138.1, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 58 325,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 14.08.2013 №34/26-54-22-01-10/5475216 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 10.09.2013 №0007872201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 72 906,00 грн., у тому числі: 58 325,00 грн. - основний платіж, 14 581,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 10.09.2013 №0007862201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 69 435,00 грн., у тому числі: 55 548,00 грн. - основний платіж, 13 887,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 14.08.2013 №34/26-54-22-01-10/5475216 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між публічним акціонерним товариством «Транс-Оболонь» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогазінвест Компані» за договором від 01.01.2011 №42/01-2011.

З матеріалів справи вбачається, що між публічним акціонерним товариством «Транс-Оболонь» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогазінвест Компані» (постачальник) укладено договір від 01.01.2011 №42/01-2011 відповідно до якого, постачальник зобов'язується поставляти, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати скраплений газ, за умовами договору, але при умові, що у постачальника газ є в наявності.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 01.01.2011 №42/01-2011; товарно-транспортних накладних за відповідні періоди; видаткових накладних за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; виписок з банківських рахунків.

У свою чергу, державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між публічним акціонерним товариством «Транс-Оболонь» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогазінвест Компані» вказано на:

- акт державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 29.03.2013 №1118/22-62/33108265 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогазінвест Компані» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2012 по 31.07.2012 та з 01.10.2012 по 30.11.2012»;

- відсутність документів, які свідчать про якість газу, відсутність паспорту якості (інших документів) від виробника;

- надання товариством видаткових накладних, які не відповідають вимогам первинного документа у зв'язку із відсутністю в них обов'язкових реквізитів, а саме - місця складання документу та реквізитів довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

- надання товарно-транспортних накладних, які не відповідають вимогам первинного документа та оформленні з порушенням вимог наказу Міністерства транспорту України від 29.12.1995 №488/346, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99, а саме: не містять масу брутто.

Аналізуючи зазначені доводи відповідача як підставу для визначення позивачеві податкових зобов'язань, суд наголошує на наступному.

Що стосується тверджень податкового органу щодо відсутності у публічного акціонерного товариства «Транс-Оболонь» документів, які свідчать про якість газу, відсутність паспорту якості (інших документів) від виробника, то необхідно зазначити наступне.

За посиланням публічного акціонерного товариства «Транс-Оболонь», товариство купувало скраплений газ для використання його у власній господарській діяльності, зокрема, перевезення хлібобулочних виробів, внутрішні перевезення для господарських потреб, а наявність чи відсутність документів, які підтверджують якість товару, у кінцевого покупця, згідно податкового законодавства, не ставиться в залежність та не впливає на розмір його податкових зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дійсно надає послуги перевізника, що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, власником яких є публічне акціонерне товариство «Транс-Оболонь» (на балансі товариства перебуває 39 транспортних засобів, 23 з яких обладнані газобалонним обладнанням (ГБО); договору поставки хлібобулочних виробів, виробів довготривалого зберігання та кондитерських виробів від 18.01.2012 №162/10.

Окрім того, позивачем надано копію свідоцтва про право власності від 09.03.2005, відповідно до якого публічному акціонерному товариству «Транс-Оболонь» належить споруда газової заправки, що підтверджує можливість товариства робити закупівлю газу з подальшим його зберіганням для використання у власній господарській діяльності.

Щодо доводів відповідача про відсутність у позивача належним чином оформлених видаткових накладних, суд наголошує на наступному.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акт перевірки містить реквізити видаткових накладних, що досліджувались органом державної податкової служби під час перевірки і відносно яких зроблені відповідні висновки.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ці видаткові накладні, виписані товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогазінвест Компані» публічному акціонерному товариству «Транс-Оболонь», відповідають вимогам названого Закону та містять відповідні реквізити.

Що стосується відсутності у видаткових накладних реквізитів (дати та номера) довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, то необхідно зазначити, що ані Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ані Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку не містять вимоги щодо зазначення у видаткових накладних реквізитів довіреностей.

Так, що стосується доводів податкового органу щодо відсутності в товарно-транспортних накладних маси брутто, до вони також не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, оскільки всі надані товариством товарно-транспортні накладні містять масу брутто товару.

Щодо посилання відповідача на акт державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 29.03.2013 №1118/22-62/33108265 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогазінвест Компані», суд вказує на наступне.

З названого акту вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогазінвест Компані» декларувало протягом 2012 року свої грошові зобов'язання із податку на додану вартість. Інформації щодо сплати цих зобов'язань акт не містить. Крім того, висновки цього акту зроблені із посиланням на інші акти перевірок, зокрема, контрагентів товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогазінвест Компані», проте не містять аналізу дотримання товариством податкової дисципліни, інформації про порушення фіскальних інтересів держави або доказів неможливості здійснювати господарські операції із постачання газу.

Отже обставини, які були зазначені відповідачем, як підстави для визначення позивачеві податкових зобов'язань не могуть свідчити про відсутність реальних оподатковуваних поставок.

Слід зазначити, що ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача, не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом податкової дисципліни у спірних правовідносинах.

Крім того, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 18.09.2013 №К/9991/76242/12, від 08.10.2013 №К/9991/6432/11, від 09.10.2013 №К/800/7079/13, від 10.10.2013 № К/800/29238/13, від 10.10.2013 №К/9991/62045/11.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між публічним акціонерним товариством «Транс-Оболонь» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогазінвест Компані» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.09.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Транс-Оболонь» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2013 №0007872201 та від 10.09.2013 №0007862201, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Оболонському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 10.09.2013 №0007872201 та від 10.09.2013 №0007862201.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.