Постанова № 37590735, 25.02.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 808/701/14

25 лютого 2014 року 13год. 44хв. м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Павлова С.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Тригуб В.І., Калмикова І.М.

відповідача: представник Дяченко Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Запоріжнерудпром" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 24.12.13р. №0001502211 ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Запоріжнерудпром» (далі по тексту постанови - позивач, ПАТ "Запоріжнерудпром") звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013 № 0001502211, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 46339,00 грн.

Представник позивача в ході розгляду справи надав пояснення, що повністю співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві. Зазначив, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ "Одіс-2009" у липні 2013 року. Позивач оплатив послуги з перевезення, в тому числі ПДВ; використав такі послуги в своїй господарській діяльності, про що надав до перевірки усі первинні документи. ТОВ "Одіс-2009" у період надання послуг був платником ПДВ, зареєстрований як юридична особа, мав повний обсяг цивільної право- та дієздатності. А відтак, висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Одіс-2009" є необґрунтованим. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову. Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених в запереченнях. Зокрема зазначив, що щодо ТОВ "Одіс-2009" внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, фактичне місцезнаходження ТОВ "Одіс-2009" не встановлено. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 07.08.2013 за ініціативою податкового органу через внесення до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням. Згідно даних звіту за формою 1-ДФ (поданого за 4 квартал 2012 року), загальна чисельність працюючих - 2 особи (керівник та головний бухгалтер). Станом на 27.12.2012, транспортні засоби за ТОВ "Одіс-2009" не зареєстровані, розрахунки збору за реєстрацію транспортних засобів до ДПІ не подавалися. Станом на 03.10.2013 року транспортні засоби за ТОВ "Одіс-2009" не зареєстровані. Остання податкова звітність з податку на прибуток подана ТОВ "Одіс-2009" за 4 квартали 2012 року; остання податкова звітність з податку на додану вартість надана за жовтень 2012 року. А відтак, операції з ТОВ "Одіс-2009" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. В ході перевірки не доведено факт надання послуг по перевезенню товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Одіс-2009". З огляду на таке, позивач, в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу, завищив податковий кредит у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ, не пов'язаних з веденням господарської діяльності, у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сем ПДВ по операціях з ТОВ "Одіс-2009", по яких не підтверджено факт поставки, а наявність у покупця належним чином оформлених документів не є безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. А відтак, податкове повідомлення-рішення є правомірнім. Представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які показали, що ТОВ "Одіс - 2009" надавав для позивача послуги з навантаження та послуги з перевезення вантажів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Запоріжнерудпром" з питань правильності нарахування від'ємного значення в податковій декларації з ПДВ за липень 2013 року, результати якої оформлено актом перевірки від 03.10.2013 № 80/08-30-22-11/00292333 (а.с. 10-55 том 1).

17.10.2013 на підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000812211 (а.с. 9 том 1). Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржене в адміністративному порядку і рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 16.12.2013 № 370/10/08-0110-04-20 податкове повідомлення -рішення від 17.10.2013 № 0000812211 скасоване в частині надмірно визначеної суми завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 11666,67 грн., в іншій частині - залишено без змін (а.с. 63-66 том 1).

У зв'язку з частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення від 17.10.2013 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013 № 0001502211, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2013 року у розмірі 46339,00 грн. (а.с. 8 том 1). Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем в даній справі.

Перевіркою встановлено, що позивач в порушення вимог ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; пп. 1.1 п. 1, пп. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88 та зареєстр. у Мін'юсті України 05.06.1995р. за № 168/704; пп. 14.1.181 п. 17.1 ст. 14, п. 201.10 ст. 201, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України; наказу ДПА України від 10.01.2011 № 969 "Про затвердження форми податкового накладної та порядку її заповнення», неправомірно сформовано податковий кредит по господарських операціях з контрагентом ТОВ "Одіс-2009" за період липень 2013 року у розмірі 46338,63 грн. (а.с. 25 том 1, стор. 16 Акту перевірки).

В ході судового розгляду встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем у липні 2013 року податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Одіс-2009", по яких встановлено відсутність факту реального здійснення наданих послуг. В підтвердження своєї позиції відповідач зазначає, що ТОВ "Одіс - 2009" має стан платника податків "8" - внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Основний вид діяльності - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Фактичне місцезнаходження ТОВ "Одіс - 2009" не встановлено. Свідоцтво платника ПДВ № 100201762 анульовано 07.08.2013. Згідно даних звіту за формою 1-ДФ, податного підприємством за 4 квартал 2012 року, загальна чисельність працюючих на ТОВ "Одіс - 2009" - 2 особи (керівник та головний бухгалтер). У ТОВ "Одіс - 2009" відсутні транспортні засоби, розрахунки збору за реєстрацію транспортних засобів до ДПІ не подавалися. Остання податкова звітність з податку на прибуток ТОВ "Одіс - 2009" подана за жовтень 2012 року. А відтак, операції ТОВ "Одіс - 2009" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання здійснення діяльності.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі по тексту Податковий кодекс, ПК України), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому формування складу податкового кредиту відбувається за правилами встановленими Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Отже, наявність у платника податку виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Публічне акціонерне товариство "Запоріжнерудпром" зареєстроване як юридична особа (а.с.149-150 том 2). Основними видами діяльності позивача є: добування піску та гравію, добування декоративного та будівельного каменю, оптова торгівля будівельними матеріалами (а.с.152-201 том 2).

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ "Запоріжнерудпром" (замовник) та ТОВ "Одіс-2009" (виконавець) укладено договір від 01.08.2011 року № 010811/6 про надання послуг (згідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з навантаження) та договір від 16.08.2012 № 17/08/12 про надання послуг (згідно якого виконавець зобов'язується надати послуги з перевезення щебеню) (а.с.80-92 том 1).

За результатами виконаних робіт (наданих послуг) сторони оформили акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.93-121 том 1), товарно-транспортні накладні (а.с.122-196 том 1, а.с.1-70 том 2).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані послуги проводились шляхом взаємозаліку однорідних зустрічних вимог (а.с.26, 39-40, 41, 42 том 3).

ТОВ "Одіс-2009" виписав та надав позивачу податкові накладні (а.с.71-99 том 2) на загальну суму ПДВ 46339 грн.

На підставі вказаних податкових накладних, до податкового кредиту липня 2013 року позивачем включено суми ПДВ в розмірі 46339,00 грн. по господарських операціях з ТОВ "Одіс-2009".

Послуги з навантаження, перевезення вантажів (щебеню та ін.) придбавалися позивачем у ТОВ "Одіс-2009" з метою використання в своїй господарській діяльності, зокрема: для забезпечення виконання договорів з ТОВ "Дніпрорембуд", ВАТ "Запорізький металургійний завод "Запоріжсталь" (а.с.100-138 том 2).

Контрагент позивача ТОВ "Одіс-2009" в періоді надання послуг для позивача був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та як платник податку на додану вартість (а.с.202, 203, 214-217 том 2). Покликання відповідача на анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Одіс-2009" як на обставину, що підтверджує безтоварність операції, суд вважає необґрунтованими, оскільки рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ прийнято в серпні 2013 року, в той час як послуги надавалися раніше (липень 2013) (а.с.25 том 3).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 показали, що в липні 2013 року поряд з власним транспортом підприємства роботи з навантаження та перевезення здійснювалися і транспортом ТОВ "Одіс-2009".

Крім того, обставини щодо отримання послуг від ТОВ "Одіс-2009" підтверджуються листом керівника ТОВ "Одіс-2009" про надання дозволу на в'їзд транспорту на територію ПАТ "Запоріжнерудпром" (а.с.32 том 3), копіями заправочних листів (а.с.33-38 том 3), копіями з журналу обліку автотранспорту, що виїжджає з території ПАТ "Запоріжнерудпром" з щебеневою продукцією (а.с.43-81 том 3). Поряд з тим, позивач обґрунтував необхідність залучення додаткових ресурсів (а.с.8, 9, 10 том 3).

А відтак, з урахуванням показань свідків, приєднані до справи копії первинних документів засвідчують факт виконання зобов'язань за спірними правочинами у повному обсязі. Таким чином, суд вважає доведеним реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ "Одіс-2009" та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Стосовно покликань відповідача на відсутність ТОВ "Одіс-2009" за місцезнаходженням суд зазначає таке. З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу внесено лише 06.08.2013 (а.с.24 том 3), в той час як ТОВ "Одіс-2009" надавав для позивача послуги в липні 2013. На час здійснення господарських операцій ТОВ "Одіс-2009" було зареєстроване як юридична особа та як платник податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", від 15.05.2003 року №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Таким чином, відомості, якими позивач володів на момент здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Одіс-2009" відповідають тим, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже є достовірними.

Стосовно покликань відповідача на те, що основний вид діяльності ТОВ "Одіс-2009" оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням суд зазначає таке. Зі спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що серед видів діяльності ТОВ "Одіс-2009" є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (а.с.214-219 том 2).

Щодо покликань податкового органу на відсутність у контрагента позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення операцій, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Тому, обставини, наведені відповідачем, не можуть бути доказом нездатності контрагента виконати взяті на себе зобов'язання по продажу товару. Крім того, відсутність зареєстрованих за ТОВ "Одіс-2009" транспортних засобів станом на 27.12.2012 (а.с.211-213 том 2) та станом на 03.10.2013 року не свідчить про відсутність таких транспортних засобів у липні 2013 року.

Стосовно покликань відповідача на те, що ТОВ "Одіс-2009" тривалий час не звітується, суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні придбаних послуг ТОВ "Одіс-2009".

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013 № 0001502211.

Присудити на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Запоріжнерудпром" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька