Ухвала суду № 37590422, 06.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/4579/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Губська О.А.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення штрафу -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення штрафу в розмірі 45264,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене рішення.

Сторони в судове засідання не з'явилися . Відповідач подав клопотання в якому зазначав про неможливість апеляційного розгляду в даній справі до вирішення іншої справи. Однак, дакозів щодо цього не надав.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, відповідно до ст. 27 Закону України «Про захист прав споживачів», позивачем було прийнято рішення № 0033 від 16.07.2013 року про накладення на відповідача штрафу у розмірі 45264,00 грн. Штрафні санкції відповідачем в добровільному порядку не сплачено, що стало підставою для звернення позивача в суд з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності звернення позивача до суду з позовом про примусове стягнення коштів.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно ч.6 ст. 27 Закону України «Про рекламу» за неподання або подання недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовленої реклами та/або вартості розповсюдженої реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч.7 ст.27 Закону України «Про рекламу» у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, штраф за порушення законодавства про рекламу за своєю природою є адміністративно-господарським штрафом.

Відповідно до ст. 241 Господарського кодексу України, визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 250 Господарського кодексу України, передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем дотриманий порядок накладання штрафів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693.

Відповідачем спірні рішення позивача на час розгляду справи не оскаржувалися, а сума штрафу у добровільному порядку сплачена не була, а тому підлягає стягненню.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові.

Керуючись ст.ст. 160, ч.10 ст.183-2, 195, 196, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року- без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя О.А.Губська

Повний текст виготовлено - 07.03.14 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.