Рішення № 37589121, 05.03.2014, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 05.03.2014

Справа № 334/11786/13-ц

Провадження № 2/334/712/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Франчук Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки

в с т а н о в и в:

Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, вказане майно належить ОСОБА_2.

В позовній заяві зазначено, що Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" є правонаступником Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» відповідно до п. 1.3. Статуту, що зареєстрований 06.06.2012 року. Відповідно до Кредитного договору №014/17-44/670-37 від 23 березня 2006 року Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль" було надано ОСОБА_2 споживчий кредит у сумі 36 000,00 доларів США строком до 22 березня 2026 року із сплатою 12,50 % річних, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначенні договором.

Надання кредитних коштів проводилося згідно вимог п. 3.2. Кредитного договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника.

Крім того, 23 березня 2006 року між Кредитором та ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір згідно якого виконання зобов'язань за Кредитним договором забезпечено нерухомим майном, а саме: квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; вказане майно належить відповідачу на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 23 березня 2006 року за реєстровим № 995.

Однак, відповідачем не виконуються умови кредитного договору, станом на 26.11.2013 року загальна заборгованість ОСОБА_2 перед Позивачем за Кредитним договором № 014/17-44/670-37 від 23 березня 2006 року становить 2 468 063,04 гривень, у тому числі: заборгованість за кредитом - 287 748,00 гривень; заборгованість по сплаті відсотків - 276 218,42 гривень; пеню за невчасну сплату кредиту та відсотків - 1 904 096,62 гривень.

У судовому засіданні представник позивача, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, оскільки відповідач порушує взяті на себе зобов'язання, щодо повернення кредиту. Крім того пояснив суду, що банк неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення кредиту але жодної дії щодо повернення кредиту з боку ОСОБА_2 так і не надійшло.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заперечень на позов не надав, з заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням та розпискою.

Неявка в судове засідання відповідача, судом розцінюється, як зловживання процесуальними правами та намагання затягнути розгляд справи.

Згідно із положенням статті 169 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи лише в разі першої неявки в судове засідання належним чином повідомлені сторони без поважних причин, з урахуванням поважності або неповажності явки сторін до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Отже, згідно із вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого відповідача у судове засідання, тому на підставі ст. 169, 224 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі за таких підстав.

Відповідно зі ст. 10 та ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язання в натурі. Примусове виконання зобов'язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливав з загального принципу повного і належного виконання зобов'язання та полягає в зобов'язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Так, ст. 131 ЦПК України передбачає, що сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Згідно ст.. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Так, в судовому засіданні встановлено та доведено, що Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" є правонаступником Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» відповідно до п. 1.3. Статуту, що зареєстрований 06.06.2012 року. Відповідно до Кредитного договору № 014/17-44/670-37 від 23 березня 2006 року укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль" було надано ОСОБА_2 споживчий кредит у сумі 36 000,00 доларів США строком до 22 березня 2026 року із сплатою 12,50 % річних, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначенні договором.

Надання кредитних коштів проводилося згідно вимог п. 3.2. Кредитного договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника.

Отже, з укладенням Кредитного договору у Позичальника виник обов'язок повернути кредит та відсотки у строки та розмірах чітко встановлених у Графіку погашення, у разі прострочення якого Кредитор має право дострокового стягнути заборгованість за кредитом, відсотками та пеню.

Відповідно до ст.. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та Цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 ЦК України, що у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.

Відповідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені ст. 611 ЦК України.

Крім того, згідно з положеннями ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідачем не виконуються умови кредитного договору, станом на 26.11.2013 року загальна заборгованість ОСОБА_2 перед Позивачем за Кредитним договором № 014/17-44/670-37 від 23 березня 2006 року становить 2 468 063,04 гривень, у тому числі: заборгованість за кредитом - 287 748,00 гривень; заборгованість по сплаті відсотків - 276 218,42 гривень; пеню за невчасну сплату кредиту та відсотків - 1 904 096,62 гривень.

Крім того, 23 березня 2006 року між Кредитором та ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір згідно якого виконання зобов'язань за Кредитним договором забезпечено нерухомим майном, а саме: квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; вказане майно належить відповідачу на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 23 березня 2006 року за реєстровим № 995.

На підставі п. 5.2. вищевказаного договору Позивач, як Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, у т.ч. суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання.

Параграфом 5 Договору іпотеки передбачено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, з укладенням Кредитного договору, Іпотечного договору Кредитор отримав законне право у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, звернути стягнення на заставлене за Іпотечним договором майно, а також стягнути з Позичальника суму основного боргу за Кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та пеню.

Предметом іпотеки згідно ст.. 5 Закону України «Про іпотеку» можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом; нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

В силу ч.ч.1, 3 ст. З Закону України «Про іпотеку», Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

На підставі ст. 589 ЦК України у разі невиконання обов'язків, забезпечених заставою, заставодержатель отримує право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотека є видом застави.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до умов ст. 38 Закону України "Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцями і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем (Відповідачем) в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до ч.4 ст. 591 ЦК України, якщо сума реалізації предмету застави не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в установленій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», є договором про задоволення вимог Іпотекодержателя (Позивача). Право вибору способу задоволення вимог, встановлених умовами укладеного Договору іпотеки належить Іпотекодержателю (Банку).

Відповідно до ч. З ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх зобов'язань перед Позивачем, а також не вживає жодних заходів щодо погашення боргу, чим спричиняє Банку матеріальну шкоду, погіршує матеріальний стан Кредитора.

Крім того, доказів в обґрунтування своїх можливих заперечень відповідачем не було надано.

Таким чином, враховуючи що вимоги позивача обґрунтовані та законні, суд вважає можливим в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/17-44/670-37 від 23 березня 2006 року у сумі 2 468 063,04 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 23 березня 2006 року за реєстровим № 995 - шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною визначеною незалежним експертом в ході проведення виконавчих дій та задовольнити за рахунок предмету іпотеки майнові вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК підлягають стягненню судові витрати понесені позивачем при звернені з заявою до суду, а саме судовий збір у розмірі 3441,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 16, 526, 530, 551, 553, 554, 590, 610-612, 625, 1048, 1049 1054 ЦК України ст.ст. 10, 57, 60, 88, 131, 212, 224, 294 ЦПК України, ст.ст. 3,5,7,11,12,33 Закону України «Про іпотеку», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

У рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 014/17-44/670-37 від 23 березня 2006 року у сумі 2 468 063,04 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, вказане майно належить ОСОБА_2 ІНН НОМЕР_1 на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 23 березня 2006 року за реєстровим № 995 - шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною визначеною незалежним експертом в ході проведення виконавчих дій та задовольнити за рахунок предмету іпотеки майнові вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» (рахунок № 2909334 в ЗОД «Райффайзен Банк Аваль» МФО 313827, ЄДРПОУ 23794014) - витрати по оплаті судового збору в розмірі 3441 (Три тисячі чотириста сорок одна) гривня.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Н.Ю.Козлова