Ухвала суду № 37588541, 12.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-4702/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Николаев Шампиньон» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Николаев Шампиньон» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступник - ДПІ в Ленінському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів Миколаївської області) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

17.06.2011 року ТОВ «Николаев Шампиньон» звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС (правонаступник - ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів Миколаївської області), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001392301 від 02.06.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 33857,50 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до п.8-1.5 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість», віднесення податкового кредиту до загальної та скороченої декларацій є виключно правом сільгоспвиробника і п.8-1.2 ст.8 вказаного Закону дозволяє сільгоспвиробнику залишити в своєму розпорядженні суми ПДВ на поставлену ним сільгосппродукцію і не ставить обов'язковою умовою її виробництво. Також позивач у своєму позові вказав, що в жовтні та листопаді 2010 року податковий кредит був ним розподілений пропорційно податковим зобов'язанням між загальною та спеціальною податковими деклараціями, що цілком узгоджується з приписами п.8-1.5, 8-1.15 ст.8 даного Закону та п.5.7.1 п.5 «Порядку заповнення і подання декларацій з ПДВ».

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року адміністративний позов ТОВ «Николаев Шампиньон» задоволено частково. Скасовано винесене ДПІ в Ленінському районі м.Миколаєва податкове повідомлення-рішення №0001392301 від 02.06.2011р. в частині нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 355,16 грн., з яких 284,13 грн. - за основним платежем та 71,03 грн. - за штрафними санкціями. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, 01.11.2012р. директором ТОВ «Николаев Шампиньон» подано апеляційну скаргу, в якій останній зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року, прийняти нову постанову, якою скасувати спірне податкове повідомлення-рішення №0001392301 повністю.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 05.05.2011р. по 12.05.2011р. податковими ревізорами ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Николаев Шампиньон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.

За наслідками цієї перевірки перевіряючими органу ДПС складено акт №1682/23-200/36433394 від 20.05.2011р., яким, зокрема, встановлено порушення підприємством позивача вимог пп.8-1.5, 8-1.7, 8-1.13 ст.8-1 діючого на той час Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР та абз.4 пп.1.2 п.1, абз.4,5 пп.5.7.1 п.5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість» (затв. наказом ДПА України від 30.07.1997р. №166), в результаті чого, було занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 27 086 грн., у тому числі: за жовтень 2010 року - на суму 26932 грн., за листопад 2010 року - на суму 154 грн.

В подальшому, на підставі вказаного акту перевірки уповноваженою особою ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0001392301 від 02.06.2011р., яким підприємству визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 33 857,5 грн., з яких: 27086 грн. - за основним платежем та 6771,5 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вказаними вище діями та рішенням податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті, суд 1-ї інстанції виходив з того, що дії та оскаржуване рішення відповідача є лише частково неправомірним та невідповідаючим діючому законодавству, в зв'язку із чим, відповідно, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно із приписами п.8-1.5 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР, платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари (послуги) у сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку у загальному порядку.

У відповідності ж до положень п.п.8-1.7,8-1.13 ст.8 вказаного Закону №168/97-ВР, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

При чому, слід зазначити, що сільськогосподарським підприємством - є суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка надається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується у порядку, встановленому пп. "ї" пп.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як слідує з пп. «а» п.8-1.15.1 ст.8 Закону №168/97-ВР, у разі якщо товари (послуги), основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів (послуг), то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг), основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях.

Аналогічне положення міститься і в пп.5.7.1 п.5 Порядку №166, з якого, в свою чергу, вбачається, що у податковій декларації (скороченій) відповідно до пп.81.15.1 п.8-1.15 ст.8-1 Закону відображаються: а) товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі ж, якщо товари (послуги), основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів (послуг), то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг), основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях.

При чому, вказаний розподіл відбувається у тому періоді, у якому здійснювалось відповідне виготовлення та/або придбання, а розподілені суми включаються до значень рядків 10,12,13 та додатково відображаються у рядках 10-1, 12-1, 13-1 податкової декларації (скороченої);

б) послуги, супутні поставці сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку.

Як встановлено з матеріалів справи, під час проведення спірної перевірки, відповідачем не було встановлено порушень у визначенні позивачем податкових зобов'язань у загальній та скороченій деклараціях за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

Що ж стосується податкового кредиту, то відповідачем встановлено його завищення в загальних деклараціях за жовтень 2010 року - на суму 26932 грн. та за листопад 2010 року - на суму 154 грн.

Разом з тим, з приводу цих встановлених податковою інспекцією порушень, суд 2-ї інстанції зазначає наступне.

Так, як видно з матеріалів справи, позивачем у загальній податковій декларації за жовтень 2010р. у р.10.1 задекларовано податковий кредит в сумі 100 479 грн., ця ж сума визначена і у Додатку 5 у розрізі контрагентів.

При цьому, ДПІ погоджується з віднесенням позивачем до податкового кредиту жовтня 2010 року суми 65 437 грн., з яких:

- 89,грн. - ПДВ з поставки ПП «Будмакс» канцелярських товарів;

- 7,0 грн. - ПДВ з надання ПАТ «Датагруп» послуг зв'язку;

- 34 084 грн. - ПДВ з поставки ПП ОСОБА_1 яблук;

- 31 257 грн. - ПДВ з поставки ТОВ «Південний регіон транзит» яблук.

Крім того, відповідач самостійно відносить до податкового кредиту жовтня 2010 року 8110 грн. по податковій накладних №531/49 від 25.10.2010р. та №533/49 від 28.10.2010р., оскільки вказані податкові накладні отримані у жовтні, тому ПДВ має бути віднесено до декларації жовтня 2010 року. Таким чином, податковим органом фактично підтверджено правомірність віднесення позивачем до загальної декларації жовтня 2010 року податкового кредиту у сумі 73547 грн.

Отже, за таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду 1-ї інстанції та податкового органу щодо віднесення зазначених сум ПДВ до загальної декларації з ПДВ за жовтень 2010 року.

Однак, в той же час, відповідач вважає безпідставним віднесення до податкового кредиту наступних сум ПДВ:

- 1016,67 грн. - поставка газу ПАТ «Миколаївгаз», оскільки позивач здійснив закупівлю газу у вересні, т.б. до початку опалювального сезону, що не має відношення до вирощування грибів;

- 4936,65 грн., 236,5 грн. та 594,25 грн. - поставки від ТОВ «Південьагрохім» засобів захисту рослин, обладнання для поливу, оскільки вказаний товар використовується у вирощуванні сільгосппродукції, а тому ПДВ має бути віднесений до скороченої декларації;

- 27864 грн. - поставка від ЗАТ «Укршампиньон» грибного міцелію, оскільки вказаний товар використовується у вирощуванні сільгосппродукції, а тому ПДВ має бути віднесений до скороченої декларації.

Таким чином, суму 34 647,82 грн. відповідач вважає віднесеною до податкового кредиту неправомірно.

Крім того, як видно з акту перевірки, працівниками ДПІ також встановлено, що з поставки ТОВ «Південний регіон транзит» яблук (сума ПДВ за даними позивача - 31650 грн.) 394 грн. було віднесено позивачем до свого податкового кредиту безпідставно, оскільки податкова накладна виписана на суму ПДВ - 31257 грн.

Отже, враховуючи викладене, податковий орган прийшов до висновку про завищення підприємством позивача в загальних деклараціях за жовтень 2010 року податкового кредиту на суму 26932 грн. (т.б. 34647,82 + 394 - 8100).

Але, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає ці висновки податкового органу помилковими в частині, що стосується визнання безпідставним віднесення до податкового кредиту жовтня 2010 року ПДВ з поставки газу у сумі 1016,67 грн., виходячи з наступного.

У відповідності до приписів пп. «а» п.8-1.15.1 ст.8 Закону №168/97-ВР та п.5.7.1 п.5 Порядку №166, у разі, якщо товари (послуги), основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів (послуг), то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг), основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях.

Так, питома вага, яка одержана позивачем від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки від загальної суми валового доходу складала у 2010 році 87,2%.

Також, судами обох інстанцій встановлено, що закупівля газу здійснюється позивачем на підставі договору на постачання та транспортування природного газу від 01.08.2010р. за адресою: м.Миколаїв, вул.Кагатна,1-ж, за якою, в свою чергу, в оренді та суборенді позивача, на підставі договорів №1/04-09 від 01.04.2009р., №2/04-09 від 01.04.2009р., перебувають складські приміщення. При чому, як видно з матеріалів справи, позивач повідомив окружному суду, що у вказаних складських приміщеннях знаходяться як виробничі приміщення для вирощування грибів, так і офісні, підсобні тощо. Відповідачем же вказані твердження жодним чином не спростовані.

Отже, вказані обставини, на думку суду, свідчать про те, що придбаний позивачем газ мав використовуватись, як для виготовлення сільськогосподарських товарів, так і для інших потреб, зокрема, опалення офісних приміщень.

Таким чином, позивач, відповідно до приписів пп. а) п.8-1.15.1 ст.8 Закону №168/97-ВР та п.5.7.1 п.5 Порядку №166, мав розподілити ПДВ з поставки газу між загальною та скороченою декларацію пропорційно питомій вазі, тобто 886,54 грн. (1016,67 х 87,2%) віднести до скороченої декларації, а решту, в сумі 130,13 грн. - до загальної.

Посилання ж відповідача на те, що закупівля газу відбулася раніше опалювального сезону, тобто не має відношення до вирощування грибів, не може бути прийнята судом до уваги, оскільки здійснення позивачем у вересні попередньої оплати за газ, не суперечить приписам цивільного та податкового законодавства.

Окрім того, Додатком 1 до Договору на постачання та транспортування природного газу від 01.08.2010р. була передбачена поставка позивачу газу у вересні 2010 року у кількості 2000 тис. куб.м.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до аналогічного висновку про те, що висновок відповідача про завищення податкового кредиту жовтня 2010 року на суму 130,13 грн. є помилковим, а тому, відповідно, і в цій частині спірне податкове повідомлення-рішення №0001392301 від 02.06.2011р. є неправомірними та підлягає скасуванню.

Далі, як вбачається з матеріалів справи, підприємством позивача у загальній податковій декларації за листопад 2010 року, у р.10.1 задекларовано податковий кредит у сумі 37422 грн., ця ж сума визначена у додатку 5 у розрізі контрагентів.

Проте, податкова інспекція вважає правомірно віднесеними позивачем до податкового кредиту листопада 2010 року суму - 37268 грн., з яких:

- 18,27 грн. - ПДВ з надання ТОВ «Аеро-експрес» кур'єрських послуг;

- 118,62 грн. - ПДВ з поставки ПП «Будмакс» канцелярських товарів;

- 11,33 грн. - ПДВ з надання ПАТ «Датагруп» послуг зв'язку;

- 91,9 грн. - ПДВ з надання ДП «Криворізький НВЦ» послуг сертифікації;

- 270,71 грн. - ПДВ з надання МКП «Миколаївводоканал» послуг з водопостачання;

- 36757,8 грн. - ПДВ з поставки ПП ОСОБА_1 яблук.

Слід вказати, що вищезазначена сума ПДВ була перенесена інспектором ДПІ зі скороченої декларації за листопад 2010 року до загальної, оскільки придбані яблука не є продукцією власного виробництва, а тому не можуть бути віднесені до скороченої декларації;

Решту суми, т.б. 154 грн. (37422 - 37268) податковий орган вважає завищенням податкового кредиту листопада 2010 року.

Судова колегія цілком погоджується з такими висновками податкового органу щодо правомірного віднесення позивачем зазначених сум ПДВ до загальної декларації з ПДВ за листопад 2010 року.

Безпідставно ж віднесеними до податкового кредиту листопада 2010 року відповідач вважає наступні суми ПДВ:

- 91,66 грн. - оплата послуг ТОВ «Грінко-Миколаїв» за вивіз сміття;

- 114,58 грн. - оплата послуг ТОВ «Грінко-Миколаїв» за вивіз сміття;

- 6300 грн. - поставка від ТОВ «Дінбо"розсади»;

- 25 грн.; 19,7 грн.; 14,9 грн.; 30,69 грн.; 15,55 грн.; 37,89 грн. - оплата ДП «Макет-Плазо» маркетингових послуг;

- 4311,34 грн. та 12947,06 грн. - поставки від ТОВ «Міоген-Україна» грибного міцелію, оскільки вказаний товар використовується у вирощуванні сільгосппродукції, а тому ПДВ має бути віднесений до скороченої декларації;

- 4833,34 грн. - поставка газу ПАТ «Миколаївгаз», оскільки газ використовується для вирощування сільгосппродукції (грибів);

- 28,83 грн. та 29,33 грн. - оплата ТОВ «Центр ТМ "П'ятий Океан» маркетингових послуг;

Стосовно ж оплати маркетингових послуг, то слід вказати, що під час розгляду справи представником позивача було підтверджено, що оплата ДП «Макет-Плазо» маркетингових послуг (ПДВ на загальну суму 143,73 грн.) та оплата ТОВ «Центр ТМ «П'ятий Океан» маркетингових послуг (ПДВ на загальну суму 58,16 грн.) здійснювалась за просування продукції власного виробництва (грибів), а тому суд 2-ї інстанції, як і окружний суд, вважає, що ПДВ з придбання вказаних послуг мав бути віднесений позивачем до скороченої декларації.

Також, помилковими суд вважає і висновки податкового органу в частині, що стосується визнання безпідставним віднесення до податкового кредиту листопада 2010 року ПДВ з поставки газу у сумі 4833,34 грн., та оплати послуг ТОВ «Грінко-Миколаїв» за вивіз сміття на загальну суму 206,24 грн., оскільки податковою не доведено, що вказані послуги були пов'язані виключно з вирощуванням позивачем сільськогосподарської продукції, а матеріали справи та пояснення представника позивача свідчать про те, що вищевказані витрати були пов'язані, як з вирощуванням грибів, так із іншою діяльністю (робота офісу, утримання території тощо).

Таким чином, позивач, у відповідності до приписів пп.а) п.8-1.15.1 ст.8 Закону №168/97-ВР та п.5.7.1 п.5 Порядку №166, повинен був розподілити ПДВ з поставки газу та послуг з вивозу сміття між загальною та скороченою декларацію пропорційно питомій вазі, а саме: 4214,67 грн. (4833,34 х 87,2%) та 179,84 грн. (206,24 х 87,2%) віднести до скороченої декларації, а решту, в сумі 645,07 грн. - до загальної декларації.

Отже, враховуючи викладене, правомірним є віднесення позивачем до податкового кредиту листопада 2010 року ПДВ у сумі 37913,07 (37268,0 + 645,07), що виключає висновок податкової про завищення податкового кредиту у вказаному періоді на 154 грн.

За таких обставин, судова колегія вважає, що в частині завищення податкового кредиту листопада 2010 року на суму 154 грн. податкове повідомлення-рішення №0001392301 від 02.06.2011р. також підлягає скасуванню.

Що ж стосується нарахування відповідачем у спірному податковому повідомленні-рішенні №0001392301 від 02.06.2011р. штрафних санкцій в сумі 6771,5 грн., то з цього приводу судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, положеннями п.109.2 ст.109 ПК України визначено, що лише вчинення платником податків порушень законів з питань оподаткування тягне за собою відповідальність у вигляді штрафних санкцій, встановлених зазначеним кодексом.

Отже, оскільки відповідачем у певній частині не доведено суду фактів порушення ТОВ «Николаев Шампиньон» норм податкового законодавства, які б могли стати підставою для застосування до нього штрафних санкцій, то застосування до позивача штрафних санкції, передбачених абз.1 п.123.1 ст.123 ПК України у сумі 71,03 грн. (130,13 + 154) х 25%), не відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

До того ж, судова колегія також звертає увагу, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, на підставі зазначеного, апеляційний суд, уважно дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, вважає висновки суду 1-ї інстанції про часткове задоволення позовних вимог правильними та заснованими на законі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Николаев Шампиньон» - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко